|
10/29/2003
Юрій ШИРКО: “Німці розраховують термін експлуатації сховища ядерних відходів на термін до 100 тисяч років”
20-24 жовтня в Німеччині відбулася міжнародна конференція “Участь громадськості у процесі ліцензування ядерних установок”. У роботі конференції взяли участь представники європейських країн, які мають на своїй території ядерні установки (як правило, це реактори АЕС). Україна була представлена делегацією, до складу якої увійшли парламентарії, представники уряду, експерти.
Про проблеми, які було порушено на Конференції, зокрема, створення фондів для поводження з радіоактивними відходами, розповів член політичної групи УНП, голова Підкомітету з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи парламентського Комітету з питань екологічної політики Юрій ШИРКО.
--Пане Юрію, чим для України була цікава ця конференція?
--Я уже більше року займаюся питанням створення фондів для виведення відпрацьованих блоків АЕС та захоронення ядерних відходів. Під час конференції обговорювалися і ці проблеми.
--Наскільки гостро стоїть в Україні питання поводження з ядерними відходами?
--Україна щорічно платить Росії 80 млн. дол. США за прийняття на переробку відпрацьованого ядерного палива. Однак це не звільняє Україну від радіоактивних відходів: Росія приймає відпрацьоване ядерне паливо з України не назавжди, а лише на переробку для вилучення з нього деяких елементів. Тому через певний час – скажімо, через 10 років, вона поверне його в Україну. З практики інших переробних заводів, радіоактивність переробленого відпрацьованого ядерного палива може бути вищою, ніж до переробки.
Другий аспект цієї проблеми. Росія бере з України за ввіз сухого відпрацьованого ядерного палива набагато більші гроші, ніж з інших країн – за неофіційними даними, ми платимо в 25 разів більше, ніж, скажімо, інші країни колишнього СРСР. У такий спосіб, фактично, саме Україна інвестує будівництво переробного заводу в Росії. А якщо врахувати, що радіоактивні відходи все одно повернуться в Україну, то насправді ми просто платимо ні за що – замість того, щоб накопичувати кошти на створення постійного сховища для сухого відпрацьованого ядерного палива.
--Як у Німеччині вирішуються питання створення сховищ радіоактивних відходів та громадського контролю за цим процесом?
--У Німеччині ліцензування сховища для ядерного палива “Конрад” відбувалося протягом 20 років. Після цього відбулися слухання, які тривали 70 днів. За результатами цих слухань громадські організації подали до суду, оскільки було вирішено, що сховище ще не готове до експлуатації. Це закінчилося тим, що ще 30 років буде тривати підготовка цього сховища.
Щоб оцінити, наскільки важлива ця проблема, я хочу зазначити, що німці розраховують термін експлуатації сховища ядерних відходів на термін до 100 тисяч років.
--У Німеччині АЕС знаходяться у приватній власності. Які це надає переваги для створення фондів?
--У країнах, де АЕС є приватними, ця справа поставлена найкраще. В інших країнах, де навіть уже створенні такі фонди, але АЕС є державними, наприклад, у Болгарії, коштів накопичується недостатньо, і залучаються кошти з бюджету, оскільки все знаходиться в одних руках: і АЕС, і фонди.
--Німеччина планує закрити всі свої АЕС через 20 років. Яке ставлення громадськості, зокрема, експертів до цього?
--Ми зустрічалися з Комісією Бундестагу з питань екології. Під час зустрічі відбулася дискусія щодо доцільності використання ядерної енергії.
Як відомо, в Німеччині прийнятий закон, яким передбачено, що через 20 років усі АЕС на території Німеччині мають бути закриті. У німецькому парламенті немає одностайної думки щодо цього. Зелені виступають за закриття, а представники ХСС-ХДС вважають, що ядерна енергетика повинна мати майбутнє, в тому числі й у Німеччині. Але для цього потрібно створювати сучасні надійні системи безпеки для АЕС.
--Яка ситуація в Україні щодо створення накопичувальних фондів для захоронення відпрацьованих блоків АЕС та радіоактивних відходів?
--Нещодавно я подав запит на ім'я прем'єра про бездіяльність уряду щодо створення нормативної бази для виведення відпрацьованих блоків АЕС та створення сховищ для радіоактивних відходів.
Особисто в мене є певні напрацювання законодавчої бази по створенню цих фондів, але, як показує практика, цю нормативну базу має розробити уряд, оскільки для такого закону потрібна велика кількість фахівців. Самі принципи створення цих фондів зрозумілі, але потрібна нормативна база, щоб пристосувати їх діяльність до умов України. Головна мета на даному етапі – розробити закон та запустити його в дію.
|