04/14/2004
Іван ЗАЄЦЬ: “Чесний політик – це той, хто не бере хабарів”
Народного депутата Івана Зайця запам’ятали з парламенту першого демократичного скликання не лише з огляду на його активну роботу в “Народній раді”, але й завдяки одному з перлів тогочасного спікера Івана Плюща про депутата, який “скаче по залу”. Відтоді пан Заєць встиг побувати міністром екології і знову повернутися в парламент, де спільно з тим же Іваном Плющем перебуває у фракції “Наша Україна”.
– Ви берете активну участь у акції “Досить обкрадати народ!”. Справді вважаєте, що можна домогтися від уряду виконання вимог “Нашої України”?
– Нам уже набридла брехня діючого режиму, нібито політичну реформу проводять заради людей, зростання економіки – заради людей. Ми бачимо, що ріст економіки відбувається, але зарплати і стипендії зменшуються, тому й вимагаємо від уряду повернення прихованих у бюджеті грошей – 10 млрд. грн. Частину коштів приховали ще під час затвердження державного бюджету на 2004 рік, а частину – вже цього року.
– Якщо вони не враховані, то як їх можна порахувати?
– Це вираховується просто. Кошти не відображені в державному бюджеті, а це означає, що їх розподілятимуть у “ручному” режимі. Тобто уряд спрямовуватиме їх туди, куди забажає.
– І куди їх спрямують? На підвищення пенсій і зарплат?
– Не думаю, що під час цього розподілу дбатимуть про громадян. Ці кошти спрямовуватимуть на забезпечення виборних кампаній олігархів, для того, щоб утриматися при владі. Все, що не йде через бюджет, – основа тіньової економіки, тіньового розподілу народних благ.
– Чесний політик – це той, хто не краде, але має бізнес?
–Ні, бізнес так чи інакше означає обслуговування або свого власного, або корпоративного інтересу. Чесний політик – це той, хто не бере хабарів і відгукується на потреби людей.
– Маєте стосунок до бізнесу?
– Я не маю ніякого бізнесу.
– За що ж ви живете?
– За рахунок своєї зарплати.
– Але у вас троє дітей, дружина, якесь господарство...
– Ми в розкошах не потопаємо, живемо досить скромно, і це всім відомо.
– Вам вистачає зарплати?
– Хотілося би більшого, але вважаю, що політик повинен мати таку зарплату, яка би відповідала стану суспільства. Зрозуміло, що політична діяльність вимагає більше грошей, ніж будь-яка інша, бо тут і представницькі функції, і багато інших витрат. Але, повірте, сьогодні можна жити на ту зарплату, яку платять депутатам чи міністрам. Але багатьом цього мало, і вони просто продаються.
– За які гроші?
– У ВР голоси продають під час голосування, особливо коли вирішують кадрові питання або питання формування “більшості” чи Кабінету Міністрів. Нікому не зазирав у кишеню, але думаю, що це і 100, і 200 тисяч доларів, хоча основна маса продається за значно скромніші суми. Я був депутатом усіх чотирьох скликань, і в першому парламенті ми не могли навіть припустити, що у стінах Верховної Ради може відбуватися торгівля.
– Чому ви стали міністром екології?
– Я хотів випробувати себе у виконавчій владі, бо законодавча – це щось інше, там інший ступінь відповідальності.
– Економіст-математик, юрист, і раптом – зовсім інша сфера діяльності?
– Не зовсім. У моєму житті охорона природи завжди посідала важливе місце. Я – один із фундаторів усіх новітніх “зелених” рухів, зокрема “Зеленого світу”. І не забувайте, що політична діяльність в Україні в середині 80-х років зароджувалася саме з екологічного руху. Можу нагадати, що я як керівник українознавчого клубу “Спадщина” був одним з організаторів першого численного екологічного мітингу 13 листопада 1988 року, який відбувався біля центрального стадіону.
– У вас було багато пропозицій щодо поліпшення стану екології. Чому ж так мало вдалося зробити?
– Я дійсно зробив менше, ніж розраховував, бо на посаді міністра екології та природних ресурсів пробув дещо менше, ніж півтора року. Варто взяти до уваги, що останні півроку взагалі були не для праці: проти нас боролися комуністи й уся ця мафія, тому це була суцільна боротьба. Тоді, нагадаю, соціал-демократи об’єднані розгорнули боротьбу проти уряду Ющенка, бо побачили, що він справді наводить лад у країні. Але багато вдалося досягнути, і я гордий за те, що зробив. Створив нове міністерство із шести міністерств і відомств.
Моїм завданням було створити систему інтегрованого управління природними ресурсами – землі, води, лісів, надр і всього іншого. До мене існувало міністерство, яке здійснювало інспекційні функції. Ви собі уявляєте, що означає інспектувати господарську діяльність по всій території України? Не вистачить людей бігати за порушниками! Треба підійти з іншого боку і так організувати виробничий процес і нашу економіку, щоб уже на стадії використання природних ресурсів унеможливити знищення природної складової. І мені це вдалося.
Але коли нас відправили у відставку, і після мене прийшов Курикін, представник “Партії зелених”, міністерство почало “розповзатися”. Може, йому не вистачило авторитету, а може, мафія оговталася...
– Тоді ви сказали, що поза міністерством “розподіляти” ці ресурси набагато легше.
– Тоді я казав, що відомча система управління передбачає, що під використання кожного ресурсу створюють свій орган виконавчої влади, а тому в “лісників” – свій комітет, у “земельників” – свій, у “водників” – свій, у “надровиків” – свій... А я хотів їх звести докупи, і це вдалося. Після мене, на жаль, почалися процеси, спрямовані на розрив налагоджених зв’язків, і сьогодні у цій сфері взагалі немає державного управління.
Візьмемо за приклад Київ. Подивіться, скільки вирізали дерев! Усі парки винищені під прикриттям якогось дивного “окультурення”. Біля “Арсеналу” Верховна Рада вирішила створити меморіал жертвам голодомору. Нам не дали цього зробити, бо місце хтось уже “вимостив” під престижний будинок. Нещодавно проїжджаю Петровською алеєю і бачу, що гектар, а може й більше, дерев просто вирубали!
Погляньте, яке ущільнення відбувається в центрі міста. Це породить страшні проблеми. Ми вже нині бачимо, що каналізаційні колектори не можуть упоратися з навантаженням, так як і електромережі, катастрофічно зростає загазованість. І в цей час починають “окультурювати” парки, які створювали “зелену хвилю” всередині і навколо Києва. Скажімо, парк біля КПІ. Там столітні та двохсотлітні дерева, абсолютно нічим не уражені, валяються спиляні!
– Чому ваші наступники на посаді міністра екології з цим не борються?
– Після відставки уряду Ющенка до управління державою прийшли мафія й олігархи. Їм не до захисту природи. Поїдьте від Києва 20 кілометрів униз Дніпром і побачите, що зробили з тисячолітніми луками. Там усе повністю знищено, знищують і сам Дніпро, бо із дна вичерпують мільйони тонн піску, внаслідок чого падає рівень води, відбувається її відсмоктування, і ми бачимо, як, скажімо, в Обухівському й інших районах у криницях води просто не вистачає.
Вероніка МАКОВІЙ, Всеукраїнська інформаційна служба “Панорама” спеціально для “Львівської газети”
“Львівська газета", 15 квітня 2004 р.
http://www.gazeta.lviv.ua/2004/04/15/NewspaperArticle.2004-04-14.2458
|