|
04/14/2003
Іван ЗАЄЦЬ: “Чорнобильська проблематика в останні роки виштовхується на узбіччя урядової політики”
Шановні учасники слухань!
Нас не може не турбувати те, що чорнобильська проблематика в останні роки буквально виштовхується на периферію, на узбіччя урядової політики. В такій ситуації може скластися враження, що проблеми, породжені чорнобильською катастрофою, успішно вирішені або успішно вирішуються. Насправді все не так. Проблем не поменшало, а деякі навіть ускладнилися.
На початок поточного року заборгованість, пов’язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, склала 729,3 мільйони гривень, в тому числі 634,6 млн. гривень за статтями соціального захисту.
Спостерігаємо негативну тенденцію недофінансування, яка не може нас не тривожити, в ділянці комплексного медико-санітарного забезпечення постраждалих громадян. Якщо в 2000 році під час діяльності Уряду Віктора ЮЩЕНКА бюджетні призначення по цій програмі повністю були виконані (на 100 %), то вже в 2001 році рівень виконання бюджетних призначень склав 81 %, а в 2002 році – вдумайтеся, лише 12,5 відсотків. В 2002 році оздоровлено лише четверту частину потерпілих дітей.
Що це означає на практиці? А це означає, що постраждалі від Чорнобильської катастрофи громадяни просто кинуті на призволяще. Але ж ми знаємо, що серед таких громадян багато старших людей, дітей і тяжко хворих. Де ж політика уряду, спрямована на соціалізацію життя. Хто візьме відповідальність за такий стан справ з медичним забезпеченням.
Відповідальність за таке знущання над людьми мають нести не тільки уряд Анатолія КІНАХА, але й ті політичні сили в парламенті, і в першу чергу СДПУ (о) та фракції виборчого блоку “За єдину Україну”, які відправили уряд Віктора ЮЩЕНКА у відставку і, по-суті, призначили уряд КІНАХА. За все треба відповідати! Чорнобильська будівельна програма профінансована в 2002 році на 26,5 відсотки від річного обсягу. Бюджетні призначення на будівництво житла для відселення постраждалих громадян в 2002 році виконані на 19%. Існує значна заборгованість з виплат компенсацій за втрачене нерухоме майно – більше 14 мільйонів гривень.
А що ж діється в ділянці визначення об’єктивної оцінки радіологічних умов проживання? Теж саме, що й в соціальній сфері. Абсолютно точно можна сказати, що об’єктивної оцінки радіологічних умов проживання людей нині немає! Як же тоді можна розробляти і реалізовувати ефективні заходи по виправленню ситуації?
Роботи з дозиметричного моніторингу у 2002 році профінансовано на 2,5% від плану, а радіологічна служба профінансована на 32 відсотки. З року в рік зменшується кількість проб для радіаційного контролю продуктів харчування. В 2000 році – 1 млн. проб, у 2001 році – 900 тисяч проб, у 2002 році – 840 тисяч. Ось так фінансово забезпечується діяльність по встановленню дійсного стану радіактивного забруднення територій, природних ресурсів та продуктів харчування.
Якщо така діяльність не забезпечена грошима, по суті в копійчаних обсягах, то про впровадження контрзаходів для зниження радіоактивного забруднення, відновлення (реабілітації) територій нічого й говорити. Назву лише одну цифру. Бюджетні призначення на здійснення протирадіаційних заходів на 2002 рік виконані лише на 16 відсотків.
Не дивно, що в такій ситуації ми почуємо багато пропозицій радикального характеру. Доведеться багато чого змінити як в державному управління цією сферою, так і в фінансуванні і розподілу виділених коштів. Але, щоб вийти на нову якість вирішення Чорнобильських проблем необхідно перш за все виправити ситуацію в двох напрямах.
По-перше, жодні реформи не будуть ефективними, якщо владою не буде вирішене питання ліквідації впродовж півтора років всіх заборгованостей по чорнобильських програмах, зокрема в соціальній ділянці. Це – питання довіри до влади. Гроші є, їх тільки треба захотіти взяти. Гроші – в тіньовій економіці. Такі зобов’язання Кабінет Міністрів має взяти в програмі своєї діяльності, яку ми обговорюватиме післязавтра. І ці зобов’язання мають бути досить конкретними.
По-друге, влада має суттєво розширити роботи і підвищити комплексність та якість в ділянці дозиметричного моніторингу, контролю за рівнями радіоактивного забруднення природних ресурсів, продуктів харчування, сільськогосподарської та лісової продукції, лікарських рослин.
Тільки об’єктивна картина радіоекологічних умов проживання дозволить говорити про потребу в зміні зональності тих чи інших територій. А без цього немає чого й заїкатися на цю тему.
Ці дослідження мають бути комплексними. А чи можна досягти комплексності, якщо ряд лабораторій Національної академії наук, які займалися тваринним та рослинним світом, практично згорнули свою роботу через відсутність коштів?
Що ж ще треба зробити? Перше. Необхідно нарешті розпочати роботи по справжній еколого-економічній реабілітації територій, по переорієнтації господарської діяльності на забруднених територіях. Хіба не сміхотворними є такі щорічні обсяги робіт: по залуженню луків і пасовищ – 1,5 тисячі гектарів, по вапнуванню кислих грунтів – 60 гектарів, по виготовленню і використанню 150 тон комбікормів з премісками і радіопротекторними домішками? Сміхотворні!
Друге! Необхідно розширювати діяльність в ділянці дослідження і збереження пам’яток культури поліського краю. Невже уряд не тривожить це питання? Як досліджується, як зберігається ця спадщина, коли практично нічого з коштів не виділяється на цю діяльність.
Третє. В результаті аварії на ЧАЕС виникло багато додаткових довгоіснуючих джерел іонізуючого опромінення людей, зокрема сховищ радіоактивних відходів. Чи виявлені всі ці джерела, я вже не кажу про їх ліквідацію? Ні!
Тому треба розширити і інтенсифікувати діяльність з виявлення, обстеження, інвентаризації та обліку всіх таких джерел. Слід розширити водоохоронні заходи щодо забезпечення мінімізації виносу радіонуклідів водними шляхами в Прип’ять на Київське водосховище.
Слід так планувати роботи, щоб пройшов якийсь рік чи два і можна було сказати, що джерела забруднення такого-то типу ліквідовані. Беремося до іншого. А поки що ми бачимо, що беруться за все потрошку.
Наприклад, для приведення в екологічно безпечний стан пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів та відходів дезактивації поза зоною відчуження заплановано було 230 тис. гривень, а виділено – 80 тисяч гривень, тобто, 34 відсотки. І про що йде мова? – двісті тисяч гривень. Те ж саме бачимо і щодо спорудження сховища для захоронення низько- та середньоактивних радіоактивних відходів “Вектор”. В минулому році бюджетні призначення на цю роботу виконані на 68 відсотків.
Четверте. Це проблема об’єкту “Укриття”. Тут багато що можна говорити. Але щоб робота на цьому об’єкті не перетворилася в роботу заради роботи, треба Уряду більш послідовно реалізовувати політику перетворення цього об’єкта в екологічно безпечну систему, чого не можна досягти без видалення паливовміщуючих мас.
Шановні учасники слухань! Все тут сказане засвідчує лише одне: чорнобильська проблема так і не стала пріоритетом в діяльності уряду. І цю ситуацію слід змінити якнайшвидше. Дякую за увагу.
|