|
10/28/200504:32 PM
Володимир МОЙСИК: “Я завжди голосував за Україну”
“Західний кур‘єр”, 28 жовтня 2005 р.
- Прокоментуйте ситуацію довкола звільнення Генерального прокурора України Святослава Піскуна і можливість його третього "пришестя" на цю посаду через суд.
– Відставка Генерального прокурора у будь-якій державі, а тим більше, у нашій – подія надзвичайна. Після відставки прем'єр-міністра і уряду, це подія номер два в Україні. Я вважаю не- правильним, що Президент України досі не прокоментував дострокової відставки Генпрокурора. Нагадаю, що Генеральний прокурор України призначається терміном на п'ять років. Президент мовчить, а голова його секретаріату Олег Рибачук дає своє тлумачення цій події, що я вважаю не коректним. Піскун працював Генеральним прокурором України і оцінку його діяльності мав би дати Президент. А його мовчання породжує масу запитань. Це абсолютно не сприяє просуванню розслідування справи ґонгадзе і покращенню стану правопорядку в державі.
Тепер по суті. Рішення Президента про звільнення Піскуна не є юридично бездоганним. Конституція й справді говорить, що Президент має право звільнити Генпрокурора, але Президент чомусь не пояснює причин такого свого рішення. Водночас Рибачук причиною звільнення Піскуна називає істотні недоліки в його роботі. Тому, відповідаючи на ваше запитання про можливе третє "пришестя" Піскуна, повинен сказати, що існує дві точки зору на це питання. Президента, який вважає, що звільнення Генпрокурора правильне, і Піскуна та його захисників, які доводять, що це не вірно.
Я не захищаю Піскуна, я захищаю Генерального прокурора України. Це та посада, з якої можна звільняти лише у випадках, передбачених законом. Додам також, що є рішення Конституційного суду, який деякі статті Конституції витлумачив так, що відставка чи звільнення з посад певних категорій осіб можлива з мотивів й лише політичної відповідальності. Якщо це трапилось саме так, то Президент мав би про це заявити. Якщо ж це не так, а з огляду на заяви керівника секретаріату Президента, швидше за все, це не так, то тут є предмет не лише для судового розгляду справи Піскуна, але й для позитивного судового рішення у цій справі.
– Чи будуть розглядатися якісь кандидатури на цю посаду до розгляду судом позову Піскуна?
– Я не буду вести мову про персоналії. Це виключне право Президента – вибирати кандидата на посаду Генерального прокурора України. У нас є достатньо юристів, Президент має з кого вибирати. А щодо можливого рішення суду, то якщо такий позов у суді уже з'явився, деякий час виконувати обов'язки Генпрокурора може і його перший заступник. Але недовго, бо у правовому полі є ряд моментів, коли фігурантом може виступати лише призначений Генеральний прокурор України, а не виконувач його обов'язків. Якщо є перспективи, що суд знову може поновити Піскуна на цій посаді, то з новим призначенням, мабуть, варто зачекати. Процедура судового розгляду такого позову не є довгою.
– Які, в принципі, шанси проходження запропонованої Президентом нової кандидатури генпрокурора в парламенті?
– Хочу сказати, що Верховна Рада України, це все-таки фаховий політичний орган і депутати добре усвідомлюють, що попри окремі політичні аспекти, посада Генерального прокурора не може довго залишатись вакантною. Я думаю, що як тільки Президент визначиться і подасть якусь кандидатуру на затвердження парламенту, вона пройде з першого голосування.
– Прокоментуйте потребу і наслідки відновлення недоторканності депутатам місцевих рад.
– Перипетії з прийняттям цього закону відомі. Громадяни чули виступи Президента у Львові і Києві, після чого він все-таки підписав закон, який передбачає недоторканність депутатам місцевих рад. Це десь 250 тисяч осіб, які підпадають під дію цього закону. Таке право депутати місцевих рад свого часу уже мали.
Я вважаю, що треба вести мову про недоторканність депутатів Верховної Ради. У світі є різні підходи до цього питання. В одних країнах депутати мають таке право, в інших – ні. Я вважаю, що це не є привілеєм депутатів Верховної Ради України. Це є державна гарантія їх депутатської діяльності на благо виборців. І для депутатів парламенту, на мою думку, така недоторканність повинна існувати.
Скажу більше. На моє переконання і Президент держави, який склав свої повноваження, хоч протягом п'яти років має мати право недоторканності, щоб не оглядаючись, міг працювати на цій посаді належним чином. Те ж саме я б сказав і про Генпрокурора, і про тих осіб, які від імені держави роблять певні неприємності громадянам. Вони теж якимось чином мають бути захищеними. Не для того, щоб уникнути відповідальності за злочини, а щоб належно, не зважаючи на жодні персоналії, виконувати свої обов'язки.
Щодо недоторканності депутатів місцевих рад, то, повірте, ця норма закону призведе до того, що потрапити у списки до місцевих рад буде чи не важче, ніж у списки до Верховної Ради. І отримати згоду на притягнення до відповідальності депутата парламенту часом буде легше, ніж отримати таку згоду від міської чи сільської ради. Я вважаю, що закон про статус депутатів місцевих рад не був зумовлений ні потребою часу, ні вимогою виборців, ні суспільно-політичною ситуацією. А подання Президента до Конституційного суду на визнання конституційності такого закону є правильним. От тільки Конституційного суду зараз нема, бо лише п'ятеро суддів мають повноваження конституційної юрисдикції. Решту суддів ще мають призначити Президент, з'їзд суддів України та Верховна Рада, відповідно до квот.
– Чи готовий Верховний суд надати якусь методичну допомогу в тлумаченні діяльності ЗМІ під час виборчої кампанії?
– Вас, мабуть, цікавить частина редакції закону про вибори, де йдеться про право Центральної виборчої комісії у певних випадках закривати друковані видання та скасовувати ліцензії телерадіокомпаній. Із тексту закону причин для побоювання я не бачу. Але вважаю, що правове поле в цьому аспекті має бути сформульовано досить чітко, щоб журналісти могли сумлінно й безоглядно виконувати свої професійні обов'язки. Коли уже будуть порушені якісь справи такого ґатунку, то Верховний суд мав би роз'яснити положення закону про вибори саме у цій частині.
– Чи може Верховна Рада ще внести зміни до цього закону?
– Вносити зміни до цього закону Верховна Рада уже не має права. Це вже може зробити лише Конституційний чи Верховний суди.
– Скажіть, моральні і професійні якості місцевих суддів відповідають тому рівню беззаконня і вседозволеності, у якому їм доводиться працювати?
– Є проблеми з судами. З моральністю деяких суддів. Але чи можуть суддя чи прокурор мати іншу мораль, ніж ту, яка культивується в цьому суспільстві? На жаль, ми уже привчені до того, що когось обдурити уже не встидно. Вчитель лікаря за екзамен, лікар вчителя за лікарняний… Але місцевий суддя ухвалює рішення не в останній інстанції. А не довіряти всім суддям аж до Верховного суду нема підстав. Я довіряю суддям і скажу, що 98% судових рішень є вірними. Вони перевіряються і в апеляційних судах, і у Верховному суді. Але кожна судова справа має щонайменше дві сторони. І судове рішення ці дві сторони аж ніяк не може задовольнити.
– Що вам вдалося зробити як депутатові-мажоритарнику від Коломийського і Снятинського районів для розв'язання місцевих проблем?
– Цими проблемами я займаюся з часу обрання депутатом. Ви знаєте, що "Коломиясільмаш", сирзаводи у Коломиї і Снятині перебувають у податковій заставі. Ті власники, які там були, понабирали кредитів під вартість обладнання й самих заводів, за них не розрахувалися, не сплатили податків, не заплатили селянам за здану продукцію, не виплатили борги по зарплаті працівникам. За моїми зверненнями порушено кримінальні справи, які зараз веде прокуратура Івано-Франківської області.
– Можете назвати тих власників, які довели ці заводи до банкрутства?
– Та ви їх і самі знаєте. Зверніться в прокуратуру, вони ними якраз займаються.
– Розкажіть про свою роботу на виборчому окрузі.
– Ну, трохи похвалюся… Я об'їхав 98% сіл Коломийського і Снятинського районів, і до жодного не приїздив без подарунків. В основному це – комп'ютери (на жаль, в багатьох селах діти не можуть навіть вимовити це слово, не кажучи про вміння на них працювати), музичні інструменти і таке інше. Ми допомогли церквам. Минулого тижня владикам коломийських православної та греко-католицької церков я вручив по 25 тисяч гривень на завершення будівництва катедральних храмів. Багато уваги я приділяю культурі, спорту. Фінансую видання книжок. Зараз виходить 3-й том "Українського мистецтва у листівках". Ми спорудили в Коломиї пам'ятник загиблим воїнам-афганцям. Вважаю, що як депутат-мажоритарник зі своєю командою попрацював непогано. Я отримую листи навіть не зі свого округу – з Верховини, Косова, Городенки. А ще ми створили програму шкільних бібліотек. Купуємо в Києві книги українською, привозимо в сільські бібліотеки. Постійно працює для виборців безкоштовна юридична приймальня в Коломиї, Снятині та Отинії.
Що стосується безпосередньої роботи в парламенті, то я завжди голосував за українське в українській політиці, за підтримку українського села і українського виробника. Ніколи при голосувванні не йшов всупереч позиції Президента. Завжди голосую за підтримку закону про визнання жертв політичних репресій і воїнів ОУН-УПА воюючою стороною.
– А за які гроші ви робите такі подарунки своїм виборцям?
– Я скажу. У мене є команда помічників і прихильників, серед яких є бізнесмени, юристи, які заробляють гроші юридичною практикою. Саме ці гроші і йдуть на округ. Щоб ви знали: я ніколи в житті не керував жодною державною копійкою, тому розмови про те, що я десь вкрав чи міг збагатитися за рахунок держави, я відкидаю.
– Маєте бізнес?
– Ні, не маю. Згідно із законом я його не можу мати.
– Як ви ставитеся до відміни мажоритарних округів, в тому числі й до місцевих рад?
– Я категоричний противник цього. Попри повагу до всіх парламентарів, справжніми народними депутатами я вважаю тих, хто перед, а особливо, після виборів, їхав на округ і дивився людям в очі. До закону про місцеві вибори ще можуть бути якісь зміни і уже є 8 чи 9 законопроектів, у яких пропонується ліквідувати пропорційну систему виборів до органів місцевого самоврядування.
– Ви керівник центрального виборчого штабу УНП. Кілька слів про цю вашу роль.
– Я позапартійний. Статус судді Верховного суду не дозволяє перебувати у будь-якій політичній партії. Але я входжу до парламентської фракції УНП і навіть є уповноваженим цієї фракції. 10 вересня центральний провід УНП затвердив мене керівником центрального виборчого штабу партії. Штаб приступив до роботи. Створено всі реґіональні та до півтисячі районних і міських штабів. Робота складна. Забирає багато сил, нервів і здоров'я. Але я вірю в національно-демократичну ідею, яку сповідує УНП, вірю в її лідерів.
– З ким підете на вибори-2006?
– УНП йтиме на вибори самостійно. Це партія, яка має понад 100 тисяч членів, вона є структурованою і самодостатньою, зможе подолати 3% бар'єр. Програмою партії передбачено об'єднання всіх правих сил і створення української правиці. Було б добре, якби це вдалося зробити до виборів. Якщо ні, то тоді уже УНП намагатиметься це зробити після них.
– Але ж ви ведете зараз якісь партійні переговори?
– Так. Недавно підписали угоду про співпрацю на виборах з Українською асоціацією фермерів. В понеділок відбулася така собі міні-конференція за участю УНП, ОУН, КУН і Всеукраїнського братства ОУН-УПА, з якими ми теж співпрацюватимемо на цих виборах. Ми хочемо вести мову про утворення Українського народного блоку Юрія Костенка, куди запрошуємо партію "Собор", НРУ і всіх тих, хто хоче працювати з нами у правому блоці.
– Як відбуватиметься блокування на місцях?
– Правління партії не ставить питання, щоб блокування в Києві відтворювалося на місцях. Ви знаєте, що у вашій області підписана угода про співпрацю між НСНУ, БЮТ, УНП, НРУ. Ніякого заперечення у Києві це не викликало.
– Але співпраця передбачає, що на вибори можна йти і окремо, висувати свої кандидатів на місцевому рівні?
– Вибори тому і є вибори, що доводиться вибирати. Треба дивитись з ким і для якої мети блокуватись. Треба створювати більшість у міських, районних, обласних радах.
– Партія "Свобода" для вас надто радикальна?
– Для мене особисто – ні. Але мова про об'єднання з нею не йшла ні на центральному проводі, ні на правлінні. Я не уповноважений робити якихось заяв з цього приводу.
– Прокоментуйте продаж "Криворіжсталі".
– Що я скажу іншого, ніж сказав Президент, Прем'єр-міністр, Юлія Тимошенко… Продали у шість разів дорожче, ніж це зробила попередня влада. Отже, ви бачите, де приховані резерви.
А скільки об'єктів було розпродано таким чином…
– Чи переконає це народ у правильності дій Президента щодо "жорсткої" співпраці з олігархами? Адже пів-України розікрали…
– На жаль, сталося так, як ви кажете. Президент провів зустріч з 20-ма олігархами. Проблема в тому, що, прийшовши з майдану, команда думала, що працювати їм буде так само легко, і так само легко буде втримати довіру людей, як це було на майдані. На перший погляд, такі кроки Президента, як меморандум з Януковичем, видаються дивними. Але Президент на то й Президент, щоб бути Президентом усієї України і шукати злагоди. Коли він каже, що слово реприватизація більше не звучатиме, це ще не означає, що міліція, прокуратура, СБУ не повинні діяти і виявляти явні, злочинні порушення закону про приватизацію. На мій погляд, Президент робить вірні політичні кроки.
– Які, на ваш погляд, особливості у роботі журналіста при висвітленні діяльності парламентарів?
– Ну, насамперед, це має бути професійно. А коли інформуєте, то пишіть правду. А то вийшла у вашій газеті одна стаття… Журналіст зі Снятина пише, що на Вознесіння Христове, коли у моєму селі храм і ми традиційно проводили турнір з футболу на призи народного депутата, на який цьогоріч з'їхалося майже 4 тисячі вболівальників… Так от, він пише, що там зійшлося 200 людей, і що серед них не було жодного ґазди. А насправді там були не те, що всі ґазди, навіть прокурор області, заступники голів рад, депутати. Ми влаштували справжнє свято спорту, прекрасний відпочинок, роздали дітям тисячу пачок морозива. А що прочитав у вашій газеті читач? Так от: я закликаю до того, щоб ці мої слова теж попали у вашу газету.
Записав Стах МІРЧУК
|