|
11/16/2005
Віталій ШЕВЧЕНКО: “Усі обмеження для журналістів і відповідальність за зловживання свободи слова повинні регулюватися звичайним законодавством, а не спільним виборчим”
Радіо “Свобода”, 16 листопада 2005 р.
Кирило БУЛКІН: (...) Сьогодні ми говоритимемо про те, якою має бути місія засобів масової інформації: інформувати чи коментувати? А постало це питання, цілком зрозуміло, у зв’язку з висвітленням виборчої кампанії – 2006.
Гостями студії є народний депутат України Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Віталій ШЕВЧЕНКО та журналіст Вахтанг КІПІАНІ. (...)
Почнемо, так би мовити, від сохи, тобто від журналістської сохи. Це значить з Вахтанга Кіпіані. Отже, у чому саме полягають претензії журналістів до тих змін до закону “Про вибори народних депутатів України”, що мають розглядатися завтра?
Вахтанг КІПІАНІ: (...) Мені здається, що більшість претензій моїх колег пов’язана з п. 12 ст. 68 закону про вибори в новій діючій чинній редакції, яка називається “Загальний порядок використання ЗМІ”. Те, що викликає беззаперечну критику журналістів (...), то це те, що висвітлення виборчого процесу в ЗМІ усіх форм власності здійснюється без коментарів і оцінок виключно на засадах об’єктивності, неупередженості та збалансованості. Щодо до трьох останніх слів, то думаю, що в жодного нормального журналіста в Україні немає заперечень. Але те, що без коментарів та оцінок, то це і викликає суму критики.
Ми вважаємо, що під час виборчої кампанії, так як і під час мирного часу, журналіст має право як на інформування, тобто це його місія, так і на давання коментарів і оцінок при умові, що ці жанри розділяються.
Кирило БУЛКІН: Пане Шевченко, якою є позиція Нацради щодо закону “Про вибори народних депутатів України” у тій частині, яка стосується ЗМІ?
Віталій ШЕВЧЕНКО: Позиція двояка. З одного боку, ми раді, що з’явився закон, де якось прописана наша роль, бо раніше ми були віддерті від цих процесів, і коли ми навіть пропонували свої напрацювання тій же ЦВК торік, то це нікому не було потрібне. З другого боку, нас не радують ті надані нам права щодо прямих дисциплінарних санкцій, і ми неодноразово заявляли, що у цьому плані ми солідарні з журналістами і підтримуємо їх. Ми, власне, і ініціювали внесення цих змін у різних варіаціях до ВР, до профільних комітетів, проводилися зустрічі з ЦВК.
Наша позиція зводиться десь приблизно до того, що всі обмеження для журналістів і відповідальність за зловживання свободи слова, і інші подібні речі повинні регулюватися звичайним законодавством, а не спільним виборчим. Вибори – це особлива ситуація.
Єдине, що можна було б передбачити, що на час виборів ущільнити всі ці процеси, коли настає відповідальність, застосовується, вживаються заходи. Тільки і того. А робити якийсь спеціальний режим, то це не найкращий спосіб, тому що виникають спокуси застосувати всі ці санкції в якихось певних ситуаціях.
Кирило Булкін: Пане Зарубінський, Вас як народного депутата я попрошу розповісти хронологію того, що сталося з цим законом, конкретно з роллю ЗМІ у висвітлення передвиборчої кампанії? Як сталося, що ВР ухвалила настільки непопулярний у журналістському середовищі закон?
Олег Зарубінський: Відверто кажучи ВР ухвалює багато непопулярних законів. Якщо б усі закони були популярними, то не було б ані розвитку законодавства, ані розвитку суспільства.
Яка була хронологія? Дуже проста. У мене в руках книга, яка називається “Закон України “Про вибори народних депутатів України”. Вона нараховує майже 200 сторінок тексту.
Давайте відверто скажемо, що коли відбулися ті вибори, які хочеться забути, як страшний сон, цілий ряд народних депутатів поставили перед собою питання: “Що зробити, аби виборче законодавство не використовувалося для того, щоби фальсифікувати вибори? Що зробити, щоби команди, які беруть участь у виборах, з самого початку не намагалися шукати щілини, вузькі місця, які б дозволяли робити те, що робилося в жовтні-грудні 2004 року?” (...) Мені здається, що ці незграбні спроби можна зрозуміти з точки зору емоційної реакції народних депутатів на те, що відбувалося, на той абсурд, на той маразм. (...)
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ: Якщо Верховна Рада прислухається до журналістів щодо скасування зазначених у журналістських вимогах кількох норм закону про вибори народних депутатів, все одно у цьому законі залишиться достатньо неоднозначних, м‘яко кажучи, моментів. Бо ж там містяться істотні обмеження не тільки на професійну журналістську діяльність, а і на діяльність науково-аналітичну, на видавничу, і взагалі на живе людське спілкування, не має значення, де саме – на Майдані чи на власній кухні. (...)
Кирило БУЛКІН: (...) А зараз я хочу запропонувати до вашої уваги думку одного з авторів закону про вибори, згідно з якимо журналісти зазнавали б суттєвих обмежень у своїй діяльності під час виборів. Це Юрій Ключковський. З ним спілкувалася моя колега Марина Пирожук. На думку пана Ключковського, журналісти у цій ситуації дещо перебільшили проблему. (...)
Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ: Насамперед, питання політичної реклами означене достатньо делікатно. Хоча ми зверталися свого часу до Комітету з питань свободи слова і діяльності ЗМІ, однак проти цієї редакції, яка була в законі, комітет не висловлювався. Більше того, представники цього комітету вносили деякі зміни, які відображені в порівняльній таблиці, які спрямовані були на більш жорсткий підхід.
Що стосується позасудового порядку припинення діяльності, то це взагалі не є винахід цього закону. Це норма, яка є в законі про телебачення і радіомовлення від 2003 року.
Марина ПИРОЖУК: А чому це тоді так обурило журналістів?
Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ: А я не знаю чому. В мене склалося враження, що журналісти тільки сьогодні це побачили. Що було в тому законі вони не бачили. Я маю всі докази на руках. Законопроект 2003 року не проходив через наш комітет, я до нього не маю жодного відношення.
Марина ПИРОЖУК: Найбільше обурення викликала не ця стаття, а якраз позбавлення можливості коментувати ті чи інші події.
Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ: Позбавлення можливості коментувати дещо перебільшено тлумачилося, бо ця можливість коментувати була обмежена лише в інформаційних програмах, а не у всіх програмах. Тому трішечки неправильно читався закон. Щоб не було страху у журналістів, йшли їм в цьому назустріч. (...)
Віталій ШЕВЧЕНКО: Я скажу, що Юрій Ключковський дуже фаховий і сумлінний депутат. Але він має одну біду, це я говорю по-дружньому. Коли він робив цю норму, співставляв різні закони, десь перепосилки, то він думав як би його зробити, щоб воно все ув’язалося і правильно застосувалося. А ті, хто користуються цим думають, як на цьому ділі поставити хрест, забути, обійти всіх і надурити. В цьому дуже велика біда. Це випливає з нашої попередньої виборчої практики.
Я думаю, що оця проблема ст.66 – це є хукання на холодне, через те, що, принаймні, двоє виборів показали, що використання ЗМІ не так як треба, не за призначенням, в політичних цілях обертається проти тих, хто хоче це зробити.
Кирило БУЛКІН: Звісно, але це не позбавляє необхідності робити хороші закони.
Віталій ШЕВЧЕНКО: Там переплутане грішне з праведним. Звичайно, вони мають свої стандарти, дві позиції – дві точки зору. Але не до всіх новин зводиться журналістика, там і полеміка, дискусії, круглі столи, що завгодно.
Вахтанг КІПІАНІ: В нині чинному законі в тому самому п.12 ст.68 є така фраза “тощо”. Це означає, щоб будь-який суд може розширено трактувати коментарі чи повідомлення. В новому варіанті, який голосуватиметься, законодавці чітко виклали весь логічний ряд: інтерв’ю, дискусії, дебати, інформаційні повідомлення і т.д. В принципі, мені здається, якщо поставити крапку на цій ситуації, то викладено так, що ніхто не може сказати, що законодавці не фахово зробили свою роботу.
Віталій ШЕВЧЕНКО: Замкнений ряд. (...)
Кирило БУЛКІН: Наш час потроху починає добігати кінця, тому я хочу поставити запитання про ваші очікування від завтрашнього розгляду ВР. Чи вдасться ухвалити такий закон, як на тому наполягають наразі журналісти? (...)
Віталій ШЕВЧЕНКО: Я не сумніваюся, що вдасться. Хто не любить журналістів за кілька днів до початку виборної кампанії?! Це речі абсолютно очевидні. Є що міняти. Ви питали: інформувати чи коментувати? Ну не можна згідно нинішньою ст.66 звести лише до випуску новин. Інакше можна було б посадити телеграфістку Катю, яка б відбивала якісь повідомлення з виборчих штабів, і так всіх інших журналістів відправити в відпустку до закінчення виборів. (...)
Радіо “Свобода”, 16 листопада 2005 р.
|