|
06/06/2005
Антон БУТЕЙКО: “Існує потужний вплив інформаційної машини сусідньої держави”
“Львівська газета”, 6 червня 2005 р.
Розмова з Антоном Бутейком, першим заступником міністра закордонних справ України.
2 і 3 червня у Фрібурзькому університеті (Швейцарія) проходила міжнародна конференція “Наздоганяючи час: Україна та Грузія на шляху до демократії”, організована Інститутом країн Східної та Центральної Європи м. Фрібург.
На відкритті конференції виступив перший заступник міністра закордонних справ України Антон Бутейко. На відміну від суто чоловічої делегації з України, грузинську сторону представляли дві чарівні жінки: Саломе Самадашвілі, представник Грузії при ЄС, і Тамуна Жванія, виконавчий директор ISFED (International Society for Free Elections and Democracy).
Після закінчення конференції пан Бутейко погодився дати інтерв’ю кореспондентові “Газети”.
– Україна постійно декларує свої наміри щодо вступу до ЄС. На листопад 2005 року урядовці запланували вступ нашої дежави до Світової організації торгівлі, але реально виконано лише половину необхідного.
– Щодо Міністерства закордонних справ, то ми не декларуємо, а виконуємо свою частину роботи. На жаль, не в усіх структурах є таке розуміння справ. Не випадково на засіданні РНБОУ розглядали питання про європейську інтеграцію та вступ до СОТ, і Президент Ющенко дав відповідну оцінку рівню підготовки. Нині уряд активно залучено до підготовки всіх (понад 20) законопроектів, необхідних для того, щоб виконати умови вступу до СОТ. Ми маємо чітко усвідомлювати, що ця робота не триватиме плавно та гладко, адже в декотрих структурах залишилися фахівці “старої закваски”, які не сприймають нової політичної лінії України з відкритою душею та бажанням працювати.
– Представник Грузії при ЄС, пані Самадашвілі, у своєму виступі заторкнула тему майбутнього ГУАМу. Яке бачення перспектив цієї організації з українського боку?
– Ця структура трансформується в нормальну регіональну організацію, до попередніх спільних позицій, на базі яких створили ГУАМ, а саме: врегулювання регіональних конфліктів, знищення звичайних озброєнь у Європі, економічні інтереси, додалося також питання зміцнення демократії в цьому регіоні. Я думаю, що країни ГУАМ продовжуватимуть співпрацю, більшою чи меншою мірою – покаже час.
– Нинішня увага до України – наслідок проєвропейського курсу держави чи бажання Заходу послабити Росію?
– У цій ситуації я виходжу з національних інтересів України. Вони полягають у тому, щоб стати членом і Європейського Союзу, і НАТО. Ці організації об’єднують держави, які згуртувалися довкола спільних цінностей демократії, захисту прав людини, свободи засобів масової інформації та верховенства права. ЄС захищає ці цінності економічними інструментами, а члени НАТО – за допомогою політичних і військових засобів.
Звичайно, якщо Україна буде розвиватись і підходити до цих стандартів, то розвиватиметься і соціально орієнтована ринкова економіка, здатна конкурувати в рамках ЄС.
Я вважаю, що важливим тут є наголошування на тому, що ми потрапляємо під чийсь вплив, а підготовка України до нових стандартів життя, в інтересах громадян держави.
– Більшість українців негативно ставляться до НАТО й імовірного членства України в цій організації...
– Щодо того, що українські громадяни не однаково ставляться до питання інтеграції України до НАТО та ЄС, то це не означає заперечення вступу до НАТО, це відображає ступінь тієї фальсифікації, яку попередньому режиму вдалося втиснути в голови українців. З огляду на це, просто необхідна активна роз’яснювальна робота. МЗС працює в цьому напрямі: й міністр, і його заступники регулярно їздять у регіони.
Але існують ще та стара інерція, стереотипи, плюс потужний вплив інформаційної машини сусідньої держави, яка працює в режимі, абсолютно ідентичному радянській пропагандистській системі. Навіть під час виборчої кампанії колишній прем’єр-міністр, кандидат у президенти їздив і розказував, мовляв, якщо ми ввійдемо до НАТО, то повністю знищиться військово-промисловий комплекс України. Я вважаю, що більшої нісенітниці годі придумати. Україна хоча й не є членом НАТО, однак продавала свої торпедні катери країні Північноатлантичного альянсу – Греції. Свого часу вели переговори на високому рівні та було досягнуто порозуміння щодо спільного будівництва літака Ан-70, який планували як середній транспортний літак. Якби цей проект повністю реалізували, то ринок усього ЄС і НАТО був би відкритий саме для цього українського виробництва.
Та не варто думати, що на нас чекають у НАТО чи в ЄС, сліпо розкривши обійми. Навіть якби винесли політичну ухвалу щодо розгляду заяви України на вступ до Євросоюзу, то ЄС присилає питальник із понад 2400 запитаннями. Відповіді на них окреслюють картину стану країни та її економіки.
Йдеться і про наші зарплати, і про постачання та стан питної води, і про висоту тротуарів. У Європі дбають про те, щоб інваліди та мами з візочками вільно пересувалися дорогою, не маючи проблем подолання високих сходинок. Лише після ретельного аналізу питальника складають план підготовки та графік термін, упродовж якого держава може щось змінити.
Щиро кажучи, змінити фінансову систему набагато простіше, ніж привести державу до тих екологічних стандартів, які є нормою в ЄС. Це величезна робота, внаслідок якої суспільство матиме інші стандарти життя.
Розмовляла Емілія НАЗАРЕНКО
|