|
09/18/2001
Офіцер повітряно-десантних військ Георгій МАНЧУЛЕНКО вважає, що аеромобільні війська могли б бути окремим родом військ
Минув рік відтоді, як у листі до міністра оборони України член фракції Українського Народного Руху, член комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Георгій МАНЧУЛЕНКО запропонував переглянути підходи до аеромобільних (у минулому – повітряно-десантних) військ. Мова, зокрема, йшла про встановлення шефства однієї з сильних в економічному відношенні областей над аеромобільними військами, підняття статусу командування, поліпшення матеріально-технічного забезпечення, забезпечення парашутною та бронетехнікою.
“Хоча ці ідеї спочатку не сприймалися Міністерством оборони, за період, який минув з вересня 2000 року, вирішення частини питань вийшло на фінішну пряму”, -- заявив Георгій МАНЧУЛЕНКО.
За словами депутата, “цілу епопею завершив Указ Президента, підписаний 13 серпня, згідно з яким Дніпропетровська область має взяти шефство над аеромобільними військами”. Шефство, пояснив він, полягає у сприянні в технічному оснащенні, тиловому та гуманітарному забезпеченні. На думку депутата, дніпропетровське керівництво з розумінням поставилося до цього, оскільки “голова Дніпропетровської облдержадміністрації Микола Швець свого часу строкову службу служив у повітряно-десантних військах”.
“Я пропонував також розмістити на Дніпропетровщині одну з частин аеромобільних військ, і це, напевно, буде реалізовано в найближчому майбутньому. Туди, можливо, буде передислоковано десантний батальйон”, -- говорить Георгій МАНЧУЛЕНКО.
Ще однією суттєвою зміною, запропонованою депутатом, є підвищення звання керівника аеромобільних військ до генеральської посади. “У складі цих військ є дивізія, якою командує генерал-майор, і не зовсім логічно, коли вищестоящий начальник над ним – полковник”, – аргументує Георгій МАНЧУЛЕНКО. – “Ця ідея теж зрушила з мертвої точки, і річні мої зусилля уже починають давати практичний результат”.
Коментуючи не дуже активну поведінку Міноборони (і навіть спротив, яким зустріли його пропозиції у вересні 2000 р.), депутат зазначає, що “проблема недооцінки повітряно-десантних військ традиційно існувала ще у збройних силах Радянського Союзу”. “Я б сказав, зберігається певний корпоративний підхід, несприйняття цього роду військ і нерозуміння, яким чином їх можна застосовувати у воєнний час. Очевидно, діє принцип “раз я цього не розумію, значить, це не важливо”,” – вважає народний депутат.
У той же час, за словами Георгія МАНЧУЛЕНКА, проведений ним аналіз чисельності повітряно-десантних військ сусідніх європейських країн та співвідношення до загальної чисельності збройних сил показав “чітку тенденцію до їх зростання і підвищення ролі». «У Росії зараз це взагалі окремий рід військ, що має свого командуючого; у нас вони у складі сухопутних», -- говорить Георгій МАНЧУЛЕНКО. Він переконаний, що роль аеромобільних військ в Україні потрібно підвищувати та покращувати їх оснащення – має розроблятися спеціальна техніка, зокрема, ТМТ, спеціальні джипи, парашутна техніка, стрілецька зброя тощо.
Довідка. Георгій Манчуленко – офіцер повітряно-десантних військ. … Один із засновників Спілки офіцерів України (СОУ), Буковинського коша Українського козацтва.
Активний спортсмен, здійснив близько 100 стрибків з парашутом у різних погодних умовах, з різних типів літаків. Один з ініціаторів та організаторів першої Національної експедиції “Україна-Північний полюс-2000” (заступник голови оргкомітету); під час експедиції (квітень, 2000 р.) здійснив парашутний стрибок на “географічний нуль” (Північний полюс). Захоплюється стрільбою з різних видів стрілецької зброї.
Нагороджений медаллю СОУ “За заслуги” (24 червня 1997 р.); відзнакою УСГК “Лицарський хрест за заслуги” (1997 р.); дипломом учасника багатонаціональних навчань “Морський бриз - 98” (жовтень 1998 р.); відзнакою першого командувача ВМС України віце-адмірала Б.Кожина - офіцерський кортик (7 квітня 1999 р.); відзнакою Міністерства оборони України “Холодна зброя” - офіцерський кортик (21 березня 2000 р.); відзнакою командувача Сухопутними військами ЗС України - нагрудний знак “Сухопутні війська України” (4 травня 2000 р.); нагрудний знак “Десант” та сертифікат про участь у багатонаціональних навчаннях “Щит миру - 2000” з бойовим десантуванням (17 липня 2000 р.); відзнакою Міністерства оборони України “Доблесть і честь” (2 серпня 2000 р.).
Вересень, 2001 р.
|