Іван ЗАЄЦЬ: «У плані енергійності наша команда виглядатиме як одна з найкращих».
І-РЕПОРТЕР, 20 квітня 2007 р.

Про завдання блоку «Рух-Українська правиця», способи відвоювання своїх виборців у інших політичних сил, рецепти виходу з політичної кризи та причини перемоги України в конкурсі за право проводити Чемпіонат Європи з футболу в 2012 році лише для І-Репортера розповів Іван Заєць, Перший заступник Голови Української Народної Партії, п’ятий номер у передвиборчому списку блоку «Рух-Українська правиця.

Які завдання ставить перед собою новостворений блок «Рух – Українська правиця» на дострокових парламентських виборах і яку стратегію розвитку пропонує Україні?

Призначення нашого блоку є багатофункціональним. Утворення Правиці спрямоване на об’єднання правих політичних сил, на повернення партій національно-демократичного спрямування у владу в якості окремої ідеологічної політичної сили, на перетворення її у впливовий суб’єкт української політики. Особливістю теперішньої ситуації є те, що правляча влада базує свою політику переважно на одночасній реалізації двох політичних ідеологій – лівої та ліберальної. До того ж в найгіршому її вигляді. Ідеологія лівих – СПУ і КПУ – є продовженням колишньої комуністичної ідеології радянського зразка. А ідеологія лібералізму ПР знаходиться лише в зародковому стані і часто поступається місцем ручному управлінню державою. Національно-демократична ідеологія на сьогоднішній день витісняється з владної діяльності через загальну тенденцію до деідеологізації української політики та через розпорошеність правих сил. Тому слід виправляти ситуацію якомога швидше. А саме – консолідувати діяльність правих аж до укрупнення партій.

Друге. Правиця є опозиційним утворенням. Вона складається як з парламентських, так і позапарламентських партій. Це посилює потенціал для критики і контролю за теперішньою правлячою владою, діяльність якої є неефективною і соціально несправедливою. Вся енергія парламентської коаліції та уряду іде на забезпечення інтересів і потреб великого компрадорського космополітичного капіталу, а не більшості громадян. Окрім цього Правиця, як опозиційна сила, має дати суспільству альтернативну і більш ефективну стратегію розвитку країни, ніж це пропонує урядова коаліція.

Якщо ж говорити про Правицю, як про виборчий блок, то її завдання полягає в тому, щоб інституційно повернути у владу національну ідеологію, тобто, привести до влади партії національно-демократичного спрямування в якості суб’єкта, а не об’єкта політичної діяльності. Нині критично важливо мати у парламенті окрему фракцію правих національно-демократичних партій.

На погляд Української Народної Партії Правиця має дати суспільству стратегію модифікації української нації та української державності на засадах європейської системи цінностей через відродження і розвиток українських традицій і української ідентичності.

В першу чергу треба модернізувати політичну систему. Сьогодні з політики втікає ідеологія. Нам весь час заявляють, навіть на урядовому рівні, що мовляв вони не політики, а господарники. Насправді влада ніколи не може позбутися політичної функції, яка полягає в тому, щоб узгодити інтереси окремої людини з колективними і національними інтересами. А якщо розглядати владу як господарський суб’єкт, то слід пам’ятати, що для нього головним є отримання прибутку.

Необхідно ліквідувати наслідки політичної реформи Мороза-Симоненка-Медведчука.

Тобто Ви маєте на увазі ліквідацію політичної реформи і повернення країни в стан до грудня 2004 року?

Ні. Нині мова йде про створення системи балансів і противаг у межах парламентсько-президентської форми правління. З моєї точки зору важливо наділити Президента повноваженнями розпускати Верховну Раду із політичних міркувань, а не з чисто формальних, як це зазначено в 90 статті Конституції України.

У Президента повинно бути більше підстав для розпуску Верховної Ради?

Слід доповнити, а ще краще замінити існуючу систему підстав для розпуску Парламенту, правом Президента розпускати Верховну Раду з політичних міркувань. Розпуск парламенту відповідно до діючої статті 90 Конституції спрямований на те, щоб змусити народних депутатів створити правлячу коаліцію і нею ж сформувати правлячий уряд. А якщо коаліція і уряд виходять за конституційне поле? Що в такому випадку робити Президенту? Бездіяльно спостерігати як руйнується держава? Наприклад, в Конституції Франції записано, що Президент після консультацій із Головами Палат і з Прем`єр-Міністром має право розпустити Національні Збори. Така норма, на моє переконання, потрібна і Україні. А потім вже можна говорити і про вдосконалення інших рівнів влади.

В рамках реформування політичної системи треба також демократизувати самі партії. Зокрема, необхідно внести зміни до закону про партії, якими передбачити можливість і процедуру злиття партій. Є проблеми і з формуванням партіями виборчих списків.

В першочерговому порядку слід здійснити модернізацію виборчої системи. Пропорційна система, що була введена в 2004 році, запроваджувалась як тимчасова, бо це система із закритими виборчими списками. А потрібна пропорційна система із відкритими списками, що значно підвищить легітимність влади в очах виборців.

Центральною стратегічною ініціативою Правиці має стати формування умов для появи потужного національного середнього класу. Ми пропонуємо перейти до доктрини «дорогої робочої сили». В економіці УНП пропонує реалізувати проект цілісної, повноструктурної економічної системи, потенціал якої на 70-80% мав би бути спрямований на забезпечення внутрішнього ринку. Сьогодні маємо експортноорієнтовану економіку. І щоб забезпечити конкурентноздатність продукції по суті архаїчної, ще радянської індустрії на зовнішніх ринках, якраз і реалізується доктрина «дешевої робочої сили». Така економіка вкрай вразлива до зовнішніх впливів і не дає Україні доброї перспективи. Така економічна система не може сформувати середній клас, вона не може консолідувати суспільство. Крім того, ми пропонуємо низку проектів для духовного відродження нації та відродження села. Зокрема Правиця буде домагатися суттєвого розширення сфери функціонування української мови як державної, що стане надзвичайно важливим об’єднуючим фактором для українського суспільства.

Сказати, що в кінцевому випадку вийде – ніхто не може.

Борис Тарасюк раніше заявляв, що в разі перенесення виборів на осінь 2007 року існує можливість приєднання до блоку інших національно-демократичних сил. В такому випадку чи розглядаєте ви можливість входження самої «правиці» до мегаблоку за участю «Нашої України», «Самооборони» Юрія Луценка?

Зараз якщо подивитись на виборчий політичний ландшафт, то все знаходиться в дуже великому русі. Ми і раніше виступали з ініціативою утворення єдиного виборчого блоку державницьких сил із єдиним виборчим списком. І вважаємо, що тільки в такий спосіб можна максимально мобілізувати людей. На жаль, ця пропозиція була відкинута Блоком Юлії Тимошенко. Була розмова й про формування двох блоків. Однак ця ініціатива була відкинута «Нашою Україною». Я не виключаю, що по мірі загострення ситуації політичний ландшафт може суттєво змінитися. В тім, за будь-яких обставин, я вважаю, що Правиця має бути збережена як окрема політична сила...

Тобто не входити в жодні мегаблоки?

Ні. Правиця повинна бути інституційним суб’єктом або в мегаблоці, або окремо. В будь-якому випадку політична суб’єктність Правиці повинна зберігатись. Тільки в такий спосіб можна об`єднати правий політичний фланг. Сьогодні розглядаються різноманітні варіанти консолідації державницьких сил. Сказати, що в кінцевому випадку вийде – ніхто не може.

Як Ви ставитесь до можливості приєднання до блоку КУН. Чи розглядається можливість приєднання ВО «Свобода» Олега Тягнибока?

Позиція УНП полягає в тому, що треба розширювати склад Правиці. І ми на своєму з`їзді прийняли Ухвалу, в якій і ВО «Свобода» і Конгрес Українських Націоналістів запрошені до творення блоку. На міжпартійному з`їзді, який відбувся 16 квітня, ми прийняли звернення до всіх національно-демократичних сил включатись в процес розширення Правиці. За результатами цього з’їзду вже написані листи до ВО «Свобода» та КУНу з тим, щоб вони долучились до процесу формування Правиці.

На скільки Правиця готова до виборів фінансово і організаційно. Адже, на виборах 2006 року Ви визнавали, що УНП відчуває потребу в грошах?

Сьогодні жодна партія, навіть Партія регіонів, яка не має проблем з фінансуванням своєї кампанії, на 100% не готова до виборів. Рівень цієї готовності треба буде підвищувати з розгортанням самого виборчого процесу. Ми ідеологічна, а не олігархічна партія, а ідеологічна політика в теперішніх умовах не приваблива для капіталу. Ми будемо значно менше забезпечені фінансами, ніж олігархічні партії. Але, з іншого боку, є багато людей – підприємців, бізнесменів –, які хотіли б щоб українська складова в Україні посилювалась. Саме такі люди надають нам допомогу.

Що стосується організаційної готовності, то в цьому плані наші справи більш-менш нормальні. УНП має розгалужену мережу своїх осередків. Ми маємо близько 10 тисяч депутатів різного рівня, маємо 6 фракцій в облрадах, близько 100 фракцій в райрадах. У нас є голови міст, багато голів сільських рад. Це велика сила. Її тільки треба зорганізувати. До наших структур ще треба долучити потенціал партнерів. У них так само є розгалужені організаційні структури. Потенціал буде множитись. А якщо до Правиці долучиться КУН і «Свобода», то це створить додатковий синергетичний ефект.

Який стан справ з регіональними осередками в Донбасі і Криму?

Вони не такі потужні, оскільки в цих регіонах загальне політичне тло не сприятливе для швидкого ефекту. Там ще треба дуже багато працювати, щоб підняти український потенціал.

Різні соціологічні заміри показують невисокий рейтинг Правиці - на рівні 1,5-2%. Отже, подолання 3% бар`єру залежить від ефективності виборчої кампанії. Блок вже має тактичний план дій?

Сьогодні немає соціологічних досліджень, які можуть показати наші можливості. Оприлюднені дані знаходяться в діапазоні 1,6-3,7%. Є дослідження Фонду Разумкова, де Правиця вже зараз набирає 3,7%. Сьогодні треба проробити велику роботу у плані донесення до людей, що таке «Рух – Українська правиця». Назва Правиця ще не зафіксована в суспільній свідомості. Думаю, що багато буде залежати від того, як швидко Правиця донесе до громадян суть своєї політичної позиції, як швидко буде реалізована реклама „бренду”. Ну і зрозуміло, що все буде залежати від ефективності виборчої кампанії.

В Україні є більше 3% виборців, які готові голосувати за гасло «Україна – понад усе!», але ці голоси перерозподілені в основному на користь «Нашої України». Як будете відвойовувати свого виборця?

Думаю, що в Україні набагато більше виборців, які поділяють гасло «Україна – понад усе». Ці голоси не сконцентровані в електоральному полі «Нашої України». Вони розподілені майже між всіма політичними суб`єктами. Поле розкиду цих голосів набагато ширше. Як працювати, щоб їх відвоювати? Думаю, що треба донести до громадян, що таке праві національно-демократичні сили через нашу стратегію, про яку я вже говорив. Якщо чітко вирізнити себе, зробити нашу кампанію агресивною, в хорошому розумінні цього слова, тоді цей електорат обов`язково перерозподілиться на користь Правиці.

Як розуміти слова про те, що ваш електорат розподілений буквально між всіма політичними суб`єктами? Наприклад, Партія регіонів потрапляє в цей перелік?

Я не думаю, що у Партії регіонів чи КПУ сьогодні є такі виборці. Тут треба все-таки говорити про патріотичні партії. Візьмемо, наприклад, Трудову партію України Михайла Сироти. Їй властивий елемент лівої ідеології, але в європейському розумінні цього слова. У складі цієї партії є Михайло Сирота, Борис Олійник, Ярослав Федорин. Це люди, для яких безумовно Україна – понад усе. Таких сил багато. На жаль, вони розпорошені. Так само розпорошується і електорат. Шлях об`єднання – це найкращий шлях для того, щоб виборці, які поділяють гасло «Україна – понад усе», голосували за Правицю..

Трудова партія України може увійти до складу вашого блоку?

Ми прагнемо залучити максимальне коло партій, які сповідують патріотичну позицію. Зараз не можу сказати ні «так», ні «ні», тому що все в русі. Але я б дуже цього хотів.

В першій п’ятірці Правиці бачимо «старі обличчя». Можна сказати, що це символічні фігури, а де ж тоді енергійні фігури, де молодість?

Є такий вислів: «Той хто творить – нескорений». Якщо говорити про «старі обличчя», то дійсно така проблема існує. Але ця проблема існує для всіх, без виключення партій і блоків. І особливо ця проблема загострилася під час дострокових виборів. Цикл оновлення політичної еліти виявився обірваним. Тому здійснити зараз радикальні зміни в цьому напрямку є надто важко. Але над вирішенням цієї проблеми ми вже працюємо. Серед тих 10 000 депутатів, яких ми маємо на місцевому рівні є дуже багато молодих людей, які проходять політичну школу. Тут не слід говорити про молодість, варто говорити про енергійність. Список Правиці за віком – це серединна політична структура, політична команда досвідчених політиків, які мають великий досвід і не втратили енергію. Ви не можете сказати, що неенергійними є всі члени п’ятірки. У плані енергійності наша команда виглядатиме як одна з найкращих. У політиці не буває стрибкоподібного оновлення політичних команд за віковою ознакою. Тільки та партія має довгострокову перспективу, де поряд із досвідченими політиками будуть знаходитись молоді політики.

Необхідна пряма апеляція до народу.

Який Ваш рецепт виходу з політичної кризи? Що робити, якщо КС визнає указ Президента неконституційним?

Сьогодні фактично всі органи влади вийшли за межі конституційного поля, передусім Верховна Рада і уряд, оскільки вони були зачинщиками цього процесу. Вийти з політичної кризи можна лише через політико-правові домовленості, які б передбачали дострокові парламентські вибори. Необхідна пряма апеляція до народу як до суверена і джерела влади. Тільки люди через вибори можуть або підтвердити для когось підтримку того курсу, який реалізує та чи інша політична сила, або відкинути цей курс. Правляча коаліція повинна зрозуміти, що іншого виходу немає. Дострокові вибори – це буде очищення країни. Механізми в середині влади, зокрема Конституційного Суду, не спрацьовують. Всі доклалися до того, щоб дискредитувати майже всі державні інститути.

Інститут президентства теж дискредитований?

Дискредитація цього інституту влади почалась значно раніше. Треба повернутись до політичної реформи, до Морозо-Медведчуківських змін Конституції. А ще до цього ми цілі роки спостерігали як ліві політичні сили та й самі президенти дискредитували інститут Президента. Перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління у запропонований Морозом і Медведчуком спосіб – це найбільша дискредитація інституту президентства.

На одній зі своїх перших Олімпіад – в Атланті, Україна зайняла сенсаційно високе місце, майже з першого разу ми виграли Євробачення, таким же тріумфальним був перший виступ національної збірної на Чемпіонаті Світу, а зараз, знову ж таки з першої спроби, виграли конкурс на право проводити Чемпіонат Європи-2012. Це результати, до яких інші країни йдуть десятиліттями. Я Ви поясните природу таких успіхів? Можливо наші євроромантики мають рацію і Україна має шанс так же тріумфально досягти європейського рівня життя?

Найкраща форма прагматизму – це романтизм. Романтизм не відкидає тверезого розрахунку та історичного досвіду. Не вірили б ми в українську справу наприкінці 80-х –початку 90-х, то не здобули б незалежності України. Такі успіхи – це не просто фартовість. Українці – дуже древня нація. Нація, яка має глибоке історичне коріння, отже має глибоку історичну пам`ять. А це, в свою чергу, означає наявність глибокого історичного досвіду та традиції. Це Європа відчуває. Всі голодомори, війни та інші страждання наш народ завжди долав. Нинішні успіхи – це до певної міри винагорода за жертви й історичну нездоланність Українського Духу.

Михайло АВРАМЕНКО, І-РЕПОРТЕР, 20 квітня 2007 р., http://rep-ua.com/67684.html

Версія для друку

На першу сторінку