>>
Подорожуємо Україною - 40 міст і містечок >>
Персоналії
Подорожуємо Україною

контактна інформація:

01004, м. Київ – 004,
вул. Пушкінська, 28А

© copy 2003 р.
дизайн: Віадук-Телеком
платформа: Lotus Domino


06/24/2005

Олександр МОСІЮК: “6,4 відсотка киян готові віддати голоси за Українську Народну Партію”

«Народне слово», №24, червень-липень 2005 р.

Заступник голови УНП – про рейтингові війни, тактичні заяви та парламентські перспективи

Так історично склалося, що кожна передвиборна кампанія в Україні починається з фальстарту. До виборів ще багато місяців, а політтехнологи та політики вже «обкатують» схеми, якими планують рекрутувати виборців, і готуються до технологічних воєн, якими «топитимуть» найреальніших конкурентів. Зокрема, з екранів не сходить «обмін люб’язностями» між різними політиками з приводу рейтингів тих чи інших політичних партій – чого там тільки не почуєш. «До оприлюднених рейтингів є багато запитань», – каже Олександр Мосіюк, заступник голови Української Народної Партії. Про нинішній етап підготовки до майбутніх перегонів – наша з ним розмова.

– Олександре Миколайовичу, як ви поясните той різнобій у цифрах і ту помітну різницю в рейтингах політичних сил, що їх оприлюднюють різні політики?

– На превеликий жаль, в останні роки, зокрема під час минулої президентської виборчої кампанії, маніпулювання рейтингами стало сумною практикою української політики. Пам’ятаєте, як за результатами опитувань деяких структур з наближенням президентських виборів стрімко зростав рейтинг Януковича і падав рейтинг Ющенка? А от результати президентських виборів виявилися прямо протилежними. На превеликий жаль, із перемогою Помаранчевої революції і зміною владної команди стверджувати, що така традиція залишилася в минулому, не випадає.

Так, опитування, проведені Українським інститутом соціальних досліджень наприкінці травня, показують, що 6,4 відсотка киян готові проголосувати за Українську Народну Партію. Тому й виникають запитання, зокрема до тих рейтингів, які публікує така шановна організація як соціологічна служба Центру імені Разумкова.

– Ви маєте підставу не довіряти їхнім цифрам?

– Рейтинги, визначені «разумковцями», є підстави не вважати коректними. По-перше, існує таке поняття як конфлікт інтересів. Адже керівник фракції «Наша Україна» в парламенті Олександр Мартиненко є головою наглядової ради Центру Разумкова. Ігор Жданов, який є керівником однієї з програм Центру Разумкова, сьогодні – заступник голови виконкому партії «Народний Союз». Це ставить під сумнів неупередженість справді авторитетних і професійних дослідників-«разумковців».

По-друге, наприклад, лідером Народного Союзу Наша Україна в опитуваннях ставлять Президента Віктора Ющенка, хоча поки що першою особою в цій партії є віце-прем’єр Роман Безсмертний. Це призводить до того, що рейтинг Президента автоматично переносять на рейтинг певної політичної сили.

Це тим більш некоректно після нещодавньої заяви Віктора Ющенка про те, що він не братиме участь у парламентських виборах, а залишиться Президентом – гарантом Конституції.

– Але ж теоретично закон не забороняє Президентові Віктору Ющенку балотуватися у народні депутати й очолити якийсь із списків?

– Річ не в тому, чи дозволяє закон про вибори балотуватися Президенту в народні депутати. Формально дозволяє. Але при цьому Президент повинен вчинити аморальний крок – написати заяву, що в разі обрання його народним депутатом він складе повноваження Президента.

Є й інший аспект, на який мало звертають увагу. В Україні діє принцип верховенства права, на якому ґрунтується наша Конституція. Він передбачає, що влада ділиться на виконавчу, законодавчу і судову. Це означає, що коли Президент є учасником парламентської кампанії, він руйнує цей принцип розподілу влад і понижує свій статус гаранта Конституції до простого учасника парламентських перегонів. Більше того, ми обрали Віктора Ющенка саме як народного Президента, він йшов на вибори як самовисуванець, а не як представник партії. Отож де-факто це означає пониження його статусу як політика, який одержав всенародну підтримку.

– Минулої неділі в ефірі «1+1» Олександр Мартиненко, посилаючись на соціологічні опитування, зачислив до політичних аутсайдерів своїх начебто партнерів по блоку – партію Литвина. Чим зумовлені такі заяви, тим, що триєдиної коаліції таки не буде?

--Це можна назвати просто симптомами зоряної хвороби, адже Литвину як партнеру по коаліції обіцяли виділити третину місць у виборчому списку. Але також це є певний психологічний тиск на Володимира Михайловича, бо цілком очевидно, що Литвин не хоче бути учасником цього блоку.

Ні він, ні Юлія Тимошенко жодного разу не заявили про те, що в них є бажання бути в блоці з «Народним Союзом», а завжди давали обтічні відповіді про можливість своєї участі. Цілком імовірно, що Володимир Литвин як впливовий політик розглядає можливість своєї участі в президентських виборах 2009 року і для нього важливо зберегти самостійність і партії, і фракції.

– У той час Юлія Тимошенко вже зробила заяву, що 2009 року не балотуватиметься в президенти, але буквально на наступний день визнала, що переговорів у рамках трійки фактично не відбувалося. Як ви прокоментуєте такі заяви?

– Нині ми бачимо цілу низку заяв, які суперечать одна одній. Я робив би загальний висновок – влада дуже рано ввійшла в парламентські вибори. Це завдає надзвичайно великої шкоди роботі уряду і парламенту. Прикладом може бути прецедент, коли депутати віддали 0 голосів за урядовий проект, пов'язаний з землею. Є й інші приклади: коли голосували за закон про боротьбу з піратством, який Україні слід прийняти, щоб вступити до СОТ, фракція «Наша Україна» не забезпечила належної кількості голосів «за». А без цього закону нам не бачити статусу країни з ринковою економікою.

Тому я всі ці заяви про рейтинги і про блоки розглядав би нині лише як тактичні. Реально заяви матимуть сенс із середини осені, а нині це – пробні кулі, які часто дають негативні наслідки й руйнують ту велику довіру, яку має народ до нової влади.

Розмовляв Максим Остапенко


Версія для друку На першу сторінку