|
05/08/2003
Політико-правові аспекти необхідного українського рішення
В історії як світу так і окремих держав трапляються періоди, коли існуюча система правовідносин перестає діяти в реальному житті, нова ж ще лише формується і не має певних елементів легітимності.
Так було і в Україні після проголошення незалежності, коли крок за кроком відмирали “радянські” положення Конституції та законодавство УРСР (та СРСР). Формування ж нового правового поля йшло повільніше, ніж цього вимагало відмирання старого. Так відбувалось в більшості країн, де падав тоталітарний режим. Така ситуація виникала у міжнародних відносинах після першої та другої світових воєн. Політичні рішення в цей період вели до різких змін в міжнародному правопорядку. В такий час виникають додаткові ризики і загрози для світового миру і безпеки. Це так звані “політичні періоди в історії”. До дій коаліції в Іраку навряд чи можна повною мірою застосувати це поняття. Країни коаліції діяли на підставі цілої низки резолюцій ООН, прийнятих щодо Іраку починаючи ще з 1991 року.
З 11 вересня 2001 року в світі почалась чергова зміна традиційних правовідносин між державами. По-перше, внаслідок паралічу ООН, як інструмента, залежного від волі лише п'яти постійних держав – членів Ради Безпеки ООН, по-друге, внаслідок необхідності ефективної протидії міжнародному тероризму та поширенню зброї масового знищення неадекватною новим викликам часу стала абсолютизація принципу державного суверенітету, що виник в результаті Вестфальського миру. Реально відповісти на загрозу застосування зброї масового знищення в ряді випадків можна лише застосовуючи принцип нанесення превентивного удару по джерелу небезпеки, який і був на практиці застосований коаліцією щодо Іраку.
Складний ООНівський механізм ухвалення таких рішень, коли кожна з п’яти держав – постійних членів Ради Безпеки, що мають різні інтереси, може застосувати вето, і в той же час не беруть участь в ухваленні рішення інші великі за світовими чи регіональними мірками країни, безнадійно застарів і в подальшому неминуче буде змінений.
Можливу участь українських миротворців у складі сил коаліції в Іраку можна було б вважати кроком на захист світової безпеки та стабільності, адже українські вояки сприятимуть відновленню нормального життя та переходу до демократії в Іраку.
Особливість рішення, яке має ухвалити Україна, якраз і полягає в тому, що воно не матиме на даний момент загальновизнаної, принаймні всіма найбільшими державами, включно з деякими постійними членами Ради Безпеки ООН, легітимності. Саме це якраз і створює інтригу, і можливо, особливий шанс для України отримати підвищені дивіденди. Якби для рішення існувала стовідсоткова міжнародна правова база, воно не мало б такої політичної ціни, яку може мати.
www.razom.org.ua
Голова Аналітичної Ради УНП Олександр МОСІЮК.
|