|
07/29/2003
“Символ свободи”
Чудотворною іконою назвав синьо-жовтий стяг виконуючий у ті роки обов'язки голови Олександр МОСІЮК. Він розповів, що скоріш за все саме сила національної святині допомогла утвердити нову символіку демократичної держави. Це було нелегко: дехто не міг відмовитися від партквитка, хтось Не вірив...
- Цей маленький прапорець зробив колись власноруч онук Володимир. Тому для мене це не тільки символ нашої свободи, а й пам'ять про нього,— поділилася Ганна Попович під час мітингу, присвяченого Дню національного прапора, який відбувся у п'ятницю біля Київради.— Володі не судилося жити в незалежній Україні (після армії у нього виявили білокрів'я), але перше багатотисячне свято, коли піднімали стяг на Хрещатику, 36, він бачив.
Нині пані Попович пенсіонерка, приходить на всі державні свята. Вірить: українці здолають і теперішні негаразди.
Мітинг тривав недовго, та й людей було менше, ніж того липневого дня 1990-го. Історичні довідки про тернистий шлях українського народу перегукувалися зі спогадами свідків подій сучасних про перипетії, які переживали депутати Київради 90-х. Чудотворною іконою назвав синьо-жовтий стяг виконуючий у ті роки обов'язки голови Олександр МОСІЮК. Він розповів, що скоріш за все саме сила національної святині допомогла утвердити нову символіку демократичної держави. Це було нелегко: дехто не міг відмовитися від партквитка, хтось Не вірив...
Тодішній голова комісії з питань політичних, релігійних та громадських організацій, комуніст Микола Несторенко пригадав, як до нього на курорт з Києва “прислали гінця". Той повідомив, що Київрада має намір підняти синьо-жовтий прапор, але для прийняття відповідного рішення не вистачає одного голосу.
— Не скажу, що наважився підтримати ідею одразу,— сказав мені пан Нестеренко.— Але ніколи потому не жалкував. У дворі стояли полки міліції, а на Хрещатику — тисячі маніфестантів. Отож, якби не замайорів прапор, напруга призвела б до сутичок, можливо, не обійшлося б і без жертв.
Почесну грамоту, нагрудний знак та іменний годинник від Київського міського голови Олександра Омельченка отримала колишній депутат міської ради Тамара Похолок. Ще 15 подяк та іменних годинників вручили представникам Київради 90-х. Серед них і українська кореянка Світлана Лі. За її словами, вона у столиці з 1974 року, тут навчалася, вийшла заміж за українця, народила дітей. Каже, що зберігає і шанує материнську корейську мову та культуру, але й українська для неї тепер рідна. Любить народні традиції та пісні, особливо "Червону калину" та "Ніч яка місячна..."
Нині очолює управління міжнародних зв'язків та європейської інтеграції Державного комітету з телебачення та радіомовлення. А в 1990 році керувала комісією з національних питань та контролю за виконанням закону про мову.
Свято тривало й наступного дня. Киян та гостей столиці, які зібралися на концерт біля мерії, вітали Тарас Петриненко та Тетяна Горобець, народний хор "Гомін", Ніна Матвієнко, ансамбль давньої музики Костянтина Чечені, Марія Бурмака, гурти "Мандри" та "Тартак".
29.07.03, Наталія Бордійчук, ”Хрещатик”
|