Віталій ШЕВЧЕНКО: “Коли ми перетворимо УТ-1 на систему суспільного мовлення, реально буде досягти рівня “Євроньюз”

Сьогодні з нами перший віце-президент Національної телекомпанії України Олег КУЗАН та оглядач інтернет-видання “Телекритика” Борис БАХТЄЄВ. На телефонному зв’язку також голова Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення Віталій ШЕВЧЕНКО. (...)

А все-таки, що змінилося, крім оформлення? Ми бачили нову заставку, нове музичне оформлення. Наскільки ці зміни торкнуться змісту та якості програм?

Олег КУЗАН: Я хотів би сказати, якщо говорити про новини, то я не є кращий адресат для цього запитання, бо безпосередньо займаюся більш музиційними функціями та реформою телебачення взагалі, а в новинах, як на мене, змінилося.

Суть самих змін полягає не в зовнішньому оформленні, все це накладається, а в тому, що закладені нові принципи висвітлення подій і висловлення фактів, тенденцій, яких на УТ-1, а великою мірою й на багатьох інших телеканалах, не було.

Це об’єктивність, це незаангажованість, намагання продемонструвати різні точки зору на ту чи іншу проблему, це новий імідж, який не дозволяє нікому звинувачувати в тому, що ця компанія служить кому-небудь, а не служить глядачу, щоб максимально об’єктивно він був ознайомлений. (...)

Кирило БУЛКІН: (...) Зараз я хочу звернутися до пана Бориса БАХТЄЄВ, який представляє інтернет-видання, що безпосередньо аналізує ситуацію в українському медійному просторі.

Я знаю, що “Телекритика” багато уваги приділяла подіям на УТ 1, його реформуванню. Часто там є опитування відомих фахівців у галузі медійній... Пане Борисе, що казали фахівці під час таких опитувань про свої очікування від УТ? Чи є віра взагалі в те, що таку “махіну”, яка багато років була відома як досить ортодоксально-нерухома вдасться зрушити з місця, оновити, реконструювати...

Борис БАХТЄЄВ: (...) Ця нова сітка, ідея блочного мовлення дуже нагадала мені, даруйте на слові, такого старого англійського педантично-нудного пенсіонера, який, от хоч там землетрус, хоч що, але рівно о 2 по обіді він мусить сісти в крісло біля каміну, розгорнути “Файненшл Таймс” і рівно за годину прочитати з газети рівно три сторінки, хоч би що там було. Тобто насправді в житті немає нічого більш хисткого, ніж раз і назавжди заздалегідь виписані плани. Життя завжди різноманітне, життя завжди вносить в них корективи. (...)

Боюся, що в підсумку це може призвести до тієї самої вади, до того самого гріха, на який страждав Перший Національний. (...)

Кирило БУЛКІН: У нас на зв’язку пан Віталій ШЕВЧЕНКО. Пане Віталію, хотілося почути Вашу думку про те, чим має бути державне телебачення? (...)

Віталій ШЕВЧЕНКО: Ви знаєте, хоча я зараз на вулиці, мені вдалося сьогодні почути анонсований випуск перших нових новин. Мені б не хотілося говорити ні про сітку, ні про форми, оскільки я розумію, що, по-перше, вони ще нащупуються, і тривалий час будуть пошуки.

А по-друге, не в цьому суть. Будь-яка форма, будь-яка сітка, будь-які схеми прийнятні і можливі у творчості журналіста взагалі, якщо вони начинені добротним матеріалом, і це, мабуть, основне. (...)

Основне, що мене втішило з цих новин, що були журналісти, які публічно заявляли, яких стандартів журналістики вони хочуть дотримуватися, і присягали, що їх не вдасться втягти у якусь чи то політичну кон’юнктуру, чи якісь вузько специфічні речі. Це дуже важливо! Тому що задекларована думка – це вже дуже великий зачин гарної справи.

Зрозуміло, що всі журналісти, принаймні більшість, дорожать своїм професійним ім’ям, ім’ям взагалі. Але, тим не менше, багато хто ухиляється від декларації своїх позиційних принципів, і тим самим як би підсвідомо лишається шлях для відступу у певних ситуаціях, коли до цього змушуватиме життя чи політичні обставини. І це дуже суттєвий нюанс! (...)

Кирило БУЛКІН: (...) То як Ви думаєте, коли реально буде досягти рівня “Євроньюз” на УТ-1? Пане Віталію Шевченко, яка Ваша думка?

Віталій ШЕВЧЕНКО: Я переконаний, що тільки тоді, коли ми перетворимо УТ-1 на суспільне мовлення, на систему суспільного мовлення. У демократичних державах державне телебачення – це те, де суспільство знайшло, якби саме суспільство керувало оцією інформаційною системою.

У тих державах, які тільки вчаться демократії, говорять про те, що може бути якесь державне телебачення, де є хороші чиновники, які намагаються максимально враховувати інтереси людей. Тому ця теза теперішня дуже популярна, що може бути паралельно суспільне, паралельно державне, то вона хибна в самому корені своєму. Ми повинні на базі державного телебачення і радіо створити наші суспільні аудіовізуальні ЗМІ. (...)

Олег КУЗАН: Перший національний підтримує створення суспільного телебачення, але водночас не зупиняє роботу над добрим державним телебаченням, тому що це є наша функція, наша робота. Ми більше в цьому процесі є об’єктом, на який має перетворюватися, ніж суб’єктом, це політичні діячі, громадськість, хоча нашу думку також вислуховують.

Але для того, щоб досягти високих професійних стандартів, то якби це не виключна умова суспільне телебачення, хоча, звичайно, це все добре і набагато вищий рівень незалежності телебачення при тій організації, яка дає можливість, то що ми маємо на увазі під суспільним телебаченням, багато людей по-різному мають на увазі, то дає великий плюс. (...)

Кирило БУЛКІН: (...) Ми зараз реформуємо державне телебачення, а хочемо потім створювати суспільне? Може б одразу треба було в інший бік рухатись, чи немає тут суперечки?

Віталій ШЕВЧЕНКО: (...) Комерційне орієнтується на найбільший глядацький попит, а суспільне на всі попити суспільства. На сьогоднішній день у нас державне, яке орієнтується на точку зору державних інституцій. Я вважаю, що в Україні прийнятне державне мовлення, але воно повинно бути мовлення на зарубіжжя, щоб доносити політику держави для міжнародного співтовариства.

Що стосується держави, то український глядач чи слухач повинен одержувати той кредит, який відбирає суспільство через свої самоврядні механізми, як тільки оплату завдяки незалежності інформаційної системи від бюджету, чи від сплати якимись комерційними ринками або приватними особами. Лишається тоді кілька мізерів, які ми можемо досягнути, що суспільство одержуватиме неякісний продукт, який зорієнтований на всі верстви населення, але не, скажімо, на “Бандитський Петербург”.

Кирило БУЛКІН: (...) А чи має Нацрада якісь важелі для того, щоб сприяти суспільному телебаченню?

Віталій ШЕВЧЕНКО: (...) Взагалі політичний наш бомонд не боїться прийняти політичне рішення і запустити систему суспільного мовлення. Не вистачає політичної волі для цього. Якщо це станеться і відповідний законодавчий масив буде напрацьований, то Нацрада, безперечно, підтримає ці процеси. Вона це вже засвідчувала.

Кирило БУЛКІН: Пане Олеже, (...) чи на УТ-1 як на державному телебаченні будуть запроваджені якісь моральні фільтри чи критерії щодо реклами?

Олег КУЗАН: У світі чи суспільні чи державні канали, які існують, свідомо не включають рекламний блок і рекламних повідомлень. Це і для каналу дуже вигідно, бо не дратує багатьох глядачів, це підвищує його рейтинг, це не спотворює суть телебачення, бо телебачення мало б нести якусь об’єктивну інформацію, правду чи різні точки зору показувати. (...)

Ми у багатьох випадках відмовляємося від рекламних меседжів, якщо вони суперечать моралі, закону. Але ж Ви самі розумієте, що в умовах фінансової нестачі цей рівень опірності, цей рівень моральності важко витримувати, коли грошей не вистачає.

Багаті канали і в Україні, і закордоном собі дозволяють вибирати окремі реклами. Хоча до великих рекламодавців всі ставляться з великою повагою. (...)

Кирило БУЛКІН: Мені хотілося б запропонувати нашим поважним гостям прокоментувати думку голови ВР В.Литвина, який в інтерв’ю газеті “Дзеркало тижня” сказав, що свободи слова в Україні загалом немає, і що процес монополізації змінився, перейшовши в перемонополізацію.

Спікер зазначив, що нові власники дивляться на газети, на канали, як на свої удільні князівства, як на інструмент політичної і економічної боротьби.

Пане Шевченко, чи Ви можете погодитися з такою оцінкою?

Віталій ШЕВЧЕНКО: Я не погодився б. Нещодавно озвучувалися результати соціологічних опитувань, які показали, що до 90% журналістів (фраза незрозуміла). Це результати дуже прикметні, якщо про це журналісти вже говорять, то при таких результатах сумніватися не доводиться. Можливо, це найбільший здобуток політичних перемін минулорічних в Україні у царині свободи слова. Фактично ми зараз можемо говорити все.

Разом з тим пан Литвин правий, що приватні ЗМІ лишаються приватними, вони відбивають точку зору своїх власників. Тут є питання, і є проблеми. (...)

Радіо “Свобода”, 18 липня 2005 р.

http://ukraine.radiosvoboda.org/article/2005/07/e077ee35-e7ec-4b15-8699-311de15b3522.html

Версія для друку

На першу сторінку