|
02/28/2003
Закриті теми про наші проблеми
Фракція “Наша Україна” пропонувала провести розгляд питання “Про виконання посадовими особами та працівниками правоохоронних органів вимог Конституції України та Закону України “Про статус народного депутата України” щодо забезпечення умов для здійснення народними депутатами України своїх повноважень” на відкритому засіданні. Така пропозиція вносилася у сесійній залі, але голова Верховної Ради навіть не поставив її на голосування. Засідання пройшло у закритому режимі, без участі журналістів. Звичайно, розмова, яка там відбувалася, не є державною таємницею, а тому ми попросили народного депутата України Бориса Загреву поділитися інформацією з питань, що хвилюють не лише народних обранців, а й виборців.
--Якщо ми говоримо, що будуємо відкрите громадянське суспільство, то, звичайно, закритих тем для розгляду у сесійній залі Верховної Ради повинно б бути найменше. А проблеми, про які йшла мова, тим більше мають обговорюватися гласно. Саме тому “Наша Україна” наполягала на проведенні звичайного засідання, аби про депутатські проблеми у взаємовідносинах з силовими структурами виборці могли почути із прямої трансляції, як і про інші речі, що обговорюються у парламенті.
Соціологічне дослідження, проведене серед народних депутатів у порядку підготовки до розгляду цього питання, показало, що 67,7% народних депутатів вважає, що їхні права, передбачені Законом про статус народного депутата, порушуються. Право на місці вимагати негайного припинення порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина порушується у 48,4% випадків, право на одержання інформації з питань, пов’язаних із здійсненням депутатських повноважень у 42,1% випадків, право на невідкладний прийом з питань депутатської діяльності у 27% випадків. При цьому 34% опитаних парламентарів вважає, що такі порушення відбуваються часто, 36,4% - час від часу і лише 13,2 % вказали на рідкість таких випадків. Ініціатором порушень прав народних депутатів найчастіше є керівний склад різного рівня правоохоронних органів. Найчастіше порушення прав народних депутатів мають місце з боку працівників органів Міністерства внутрішніх справ та Прокуратури, менше - з боку СБУ.
У випадку, коли порушення прав народного депутата досягають гостроти конфлікту, представники правоохоронних органів здебільшого поводять себе, на думку народних депутатів, нетактовно, хоча випадки брутального поводження вказали лише 13% опитаних. Частіше у конфліктних ситуаціях брутально поводять себе старші офіцери, рядовий та сержантський склад. Молодші офіцери поводять себе з народними депутатами більш чемно.
Результати соціологічного опитування народних депутатів щодо виконання посадовими особами і працівниками правоохоронних органів вимог закону по забезпеченню умов для здійснення повноважень народними депутатами в цілому показали незадовільну оцінку.
Треба відзначити, що навіть серед тих, хто вважає, що правоохоронні органи в цілому забезпечують умови для здійснення народними депутатами своїх повноважень, 60% вказали на наявність порушень прав народних депутатів з боку правоохоронних органів.
Немає підстав вважати, що народні депутати необ’єктивно і упереджено дають оцінку роботі правоохоронних органів. Підтвердженням об’єктивності народних депутатів у оцінці дій правоохоронців є те, що звернення громадян до Верховної Ради України з питань забезпечення законності та охорони правопорядку одні із найбільш численних у загальному обсязі звернень. Наприклад, у 2001 році їх одержано 16,7 тис., або 16,1 відсотка від загальної кількості. У тому числі до відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України надійшло близько 10 тис. таких листів, або 26 відсотків від усіх одержаних листів. За одинадцять місяців минулого року до цього відділу їх надійшло 9,2 тис., або 26,5 відсотка від загальної кількості.
Як показує аналіз, кожне четверте з них - це скарги на дії працівників правоохоронних органів.
У значній кількості звернень громадяни вказують на неправомірні дії працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції, порушення ними процесуальних норм при розслідуванні кримінальних справ, їх фальсифікацію. Чимало скарг надходить до Верховної Ради на дії органів досудового слідства, зокрема, на тяганину з розслідуванням кримінальних справ; їх фальсифікацію; застосування недозволених методів розслідування.
Народні депутати, як представники народу, не можуть не реагувати на потреби своїх виборців і змушені приділяти більше уваги діяльності правоохоронних органів. Основними законодавчо встановленими можливостями реагування народного депутата на вимоги виборців є депутатські звернення та депутатські запити. Довідка відділу контролю Апарату Верховної Ради України підтвердила, що понад третину депутатських запитів було направлено депутатами саме до правоохоронних органів. Із цієї кількості запитів дві третини були до Генеральної прокуратури.
Це все сухі цифри, що наводились на засіданні Верховної Ради. Хоч не ними характеризується атмосфера, що супроводжувала виступи доповідачів та інформації керівників силових структур. А ось один із сюжетів щодо пам’ятних нам вересневих акцій протесту “Повстань, Україно!”
На звернення Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України до Генеральної Прокуратури та Управління Державної охорони у зв’язку із розглядом заяв народних депутатів Соломатіна, Зубова, Філенка стосовно порушення права на вільний доступ до приміщень Верховної Ради України 24 вересня 2002 року та порушення їх прав під час перебування у приміщенні Адміністрації Президента України, одержана відповідь із Генпрокуратури про те, що (дослівно) “За повідомленнями керівництва полку міліції спеціального призначення Головного управління МВС у м.Києві на прилеглій території до Адміністрації Президента України та комісій Верховної Ради України, під’їзди вказаного будинку співробітниками не блокувалися. За таких обставин прокуратурою у порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю в діях працівників міліції складу злочину.” Отже, на підставі відповіді від тих органів, в діях працівників яких народні депутати вбачали порушення свої законних прав, заступник Генерального прокурора України О.Медведько надає відповідь про те, що такі факти не мали місця. І це тоді, коли десятки і сотні людей - народні депутати України різної політичної належності, запрошені посадові особи на засідання комітетів, які проводилися в цей день, працівники Апарату Верховної Ради України, відвідувачі, були заблоковані на декілька годин у приміщенні по вул. Банковій, 6/8. Про вільний доступ до адмінбудинків повідомив і Начальник Управління Держохорони Строгий В.І.
Якщо такі відповіді, явно неправдиві, надходять до вищого законодавчого органу держави, то зрозуміло, як нелегко домогтися правдивих відповідей рядовим громадянам.
Проте, будемо сподіватися, що відверта розмова з керівниками силових структур дасть позитивний результат. В цілому для суспільства.
28 лютого 2003 р., “Слово і діло” №9.
|