|
10/01/2002
Валерій Асадчев про роботу парламенту і пісню `Думи мої, думи мої, лихо мені з вами`
2 нових компакт-диска – “Реквієм Луїджі Керубіні” та “Духовні твори українських композиторів” - презентувала восени (25 вересня) хорова капела “Почайна” Києво-Могилянської академії. Експерти-музикознавці та посли іноземних держав, що були присутні на презентації, вкотре переконались, що колектив “Почайни” своєю майстерністю перевершує більшість професійних колективів світу. Ще однією особливістю капели була участь в ній народного депутата України. Причому ні в якості спонсора, а як одного з кращих баритонів колективу. Валерій Асадчев, член політичної групи Українського Народного Руху співає у складі “Почайни” вже більше 10 років. Саме з ним наша сьогоднішня розмова.
- Валерію Михайловичу, Ви - ділова людина, займаєте високу державну посаду, і при цьому професійно співаєте в хорі. Як Ви знаходите час для цього? Що Вам дає музика?
- Я давно співаю в хорі. Ще в дитинстві, коли я закінчив музичну школу, то мріяв й надалі професійно займатися музикою. Тим більше, що в мене були для цього непогані дані. Однак мати завжди вважала, що чоловікам слід займатися “серйозними справами”, тож і проти моєї мрії про музичну “кар’єру” заперечувала. Таким чином, я вступив до КПІ, вивчався на інженера. Хоча мрію все рівно не залишав і тому отримав тоді ще й додаткову освіту: закінчив консерваторію за спеціальністю “хорового диригента”. Напевно була Божа воля, щоб музика завжди знаходилась поруч. У політехнічному інституті була чудова хорова капела, одна з кращих аматорських капел в Україні і, звичайно, я до неї потрапив, і проспівав там майже 10 років. Потім я співав у хоровому колективі при інституті Патона, де я працював провідним інженером з космічних технологій. Пізніше, колишній співак капели КПІ Олександр Іванович Жигун заснував хорову капелу “Почайна” і запросив до неї багато хористів, які співали в капелі КПІ. Я – один з них, зі “стариків”. В “Почайні” також співає багато талановитих студентів Києво-Могилянської академії , тож добрі, студентські традиції капели КПІ, які разом з нами перекочували в “Почайну” продовжуються і поповнюються традиціями студентів Києво-Могилянської академії. Взагалі, я можу із впевненістю сказати, що капела “Почайна” є взірцем хорового співу, у всякому разі серед аматорських колективів. Ми часто виступаємо у найрізноманітніших залах – у Володимирському соборі, в органному залі. Хорова капела виступала також в приміщенні Національної опери України, їздила на гастролі до Чехії. Я намагаюсь брати участь у всіх виступах колективу і звичайно хоча б раз на тиждень буваю на репетиціях.
- Концерт, що відбувся продемонстрував високий рівень хору. Це доводить навіть сам репертуар капели. Наприклад, виконання Реквієма Луїджі Керубіні. Відомо, що його береться виконувати навіть не кожен професійний колектив, а капела не побоялася і обрала цей твір до виконання. Чому
- Реквієм Керубіні – твір унікальний. По-перше, він побудований за класичною формою реквієму, в ньому немає нічого зайвого. По-друге, він присвячений виключно хору. Наприклад, у Реквіємі Верді відчувається, що Верді – оперний композитор. Там багато сольних номерів. А у Керубіні - повністю хоровий твір. До того ж цей твір – “історичний”: саме Реквієм Керубіні співали при похованні Шуберта.
Взагалі духовній музиці капела приділяє багато уваги. В репертуарі хору є чимало духовних творів європейських композиторів, наприклад, крім Реквієму Керубіні, ми співаємо Реквієм Моцарта. Але найбільше хористи капели “Почайна” тяжіють до музики українських композиторів: це і Кирило Стеценко, і Леонтович, і Артемій Ведель, і Бортнянський, і Березовський – ціла плеяда українських композиторів 18 століття. Хоча переважно всі вони працювали в Російській імперії, але були вихідцями з України.
- Ви згадали про видатного українського композитора Артемія Веделя. Його твори в репертуарі “Почайни”. Проте вони стали публічними відносно недавно, чи не належить саме “Почайні” прем’єрне виконання його творів?
- Так. Тут слід віддати належне керівнику “Почайни” Олександру Жигуну, його аматорському покликанню, яке має абсолютно професійне підґрунтя. По різних бібліотеках і монастирях він шукав твори Веделя (композитор довгий час був “забутий”, оскільки свого часу в нього були деякі проблеми з владою). Знаходив. Ми вивчали їх із задоволенням, професійно зростаючи разом з ними. Тож творчість Артемія Веделя представлена у репертуарі “Почайни” досить ґрунтовно. А, наприклад, концерт № 11 “Боже, Боже, законоприступниці восташи на ме” – взагалі ексклюзивна знахідка хору. Твір ніколи не виконувався раніше, принаймні я не чув про це. Концерт цей дуже цікавий, але і складний водночас. В ньому багато дисонансних гармоній, які потрібно вміти добре виконувати, вміти слухати інші партії. Проте я виконую цей твір завжди із великим задоволенням.
На мою думку, Артемій Ведель композитор унікальний. По-перше, він - суто київський композитор: все життя провів у Києві, нікуди не виїжджаючи. По-друге, його дар – природній. Він ніде не навчався. В його музиці навіть відчуваються природні відгуки.
- На компакт-диску, що презентувала капела “Почайна” записані твори українських композиторів. Які саме твори?
- Це літургія Кирила Стеценка. Капела часто співає її у Володимирському соборі – по неділях та по суботах. Причому є декілька варіантів цієї літургії. “Почайна” співає всі варіації твору.
- Які творчі плани колективу?
- Через декілька місяців хорова капела “Почайна” планує організувати великий концерт, на якому буде представлений новий твір - літургія Сергія Рахманінова. Цей твір ми почали вивчати недавно, і спочатку навіть не сподівались, що цей твір настільки чудовий. Рахманінов справді видатний композитор, геній. Твір – дуже красивий, цікавий, але щоправда, дуже складний, і його слід ще “вспівати”, як ми кажемо. Коли ж доведемо виконання літургії Рахманінова до ладу, запишемо новий компакт-диск.
- До речі, а де відбувався запис компакт-диску?
- Запис відбувався у Володимирському соборі, в залі органної музики, на репетиціях. Поки що ми не записували компакт-диски в професійній студії. Думаю, це буде наступний етап нашої творчості. Протягом своєї творчої аматорської діяльності мені доводилось записувати музику в студії – це дуже виснажливий процес. Ми ж співаємо живим звуком концерт, під час якого іде запис.
А сам компакт був виготовлений на нашому київському заводі “Росток”. Переконаний, що українські митці дуже радіють тому, що цей завод був збережений. Адже тепер всі ми маємо сучасний вітчизняний завод, продукція якого має добру якість і помірні ціни. Мені особливо приємно, що я також доклав до збереження заводу певних зусиль: у Верховній Раді був відхилений закон, який, на мій погляд, передбачав знищення нашого вітчизняного виробника компакт-дисків.
- Ви згадали свою парламентську діяльність... Цікаво, а з якою піснею асоціюється у вас робота в Верховній Раді?
- Мені важко сказати. Мабуть, поки що це досить мінорна пісня на кшталт “Думи мої, думи мої, лихо мені з вами”, або щось подібне. На превеликий жаль, сьогодні Верховна Рада працює не настільки злагоджено, як співає капела ”Почайна”. Але я оптиміст і глибоко переконаний, що парламент підтягнеться у своїй майстерності до рівня такого чудового аматорського колективу, яким є хор “Почайна”.
- Якщо б у вас була можливість вибрати репертуар для диску кращих творів всіх часів і народів, які твори Ви би до нього включили?
- Мабуть, це була б ціла серія дисків, оскільки в один компакт мені було б дуже важко “вписатися”. Мої музичні вподобання досить широкі. Я дуже люблю оперну та симфонічну музику: на диску обов’язково були б твори Верді. Із хорових творів, я обожнюю реквієм Керубіні і включив би його в першу чергу. Також до диску з кращих творів всіх часів і народів я неодмінно включив би дуже багато українських народних пісень. Я знаю їх чимало і дуже люблю співати. Переконаний, що українські народні пісні, цей спів, іде від самої душі українців. Недарма Україну називають пісенною державою, бо музика – це джерело, завдяки якому живуть українці. Дуже шкода, що цей природний дар поки що не використовується і не розвивається в таких галузях, як, наприклад, освітянська. Співу необхідно приділяти більше уваги. Чомусь не створюються хорові колективи на базі учбових закладів, хоча б великих, таких як раніше був “Дніпро” у Київському державному університеті, або капела у КПІ. На жаль, ці традиції сьогодні втрачені. А між іншим, народна українська музика здатна розкрити кращі почуття та помисли у молодого покоління.
Від 1 жовтня 2002 р., УР-1 “Обрії”
|