|
05/16/2003
Іван ЗАЄЦЬ: «У рішенні щодо Європейської хартії регіональних мов як в одній краплі води злилися інтереси комуністів і олігархічних кланів»
15 травня 2003 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Коментар народного депутата України, першого заступника голови Української Народної Партії Івана ЗАЙЦЯ.
--Багаторічна проблема, пов’язана з одним із зобов’язань України перед Радою Європи, завершилася: Європейська хартія регіональних мов або мов меншин нарешті ратифікована Верховною Радою України. Як можна оцінити це рішення?
Іван ЗАЄЦЬ: Це означає, що по українській національній державності, по державній мові – українській – завдано надзвичайно руйнівного удару. Вельми прикро, що до цієї справи долучилися ті люди, які розуміють всю складність проблеми і які повинні були б стояти на сторожі українського слова. В першу чергу це стосується другого Президента України Л.Кравчука, голови Верховної Ради України В.Литвина, таких “патріотів”-аграрників як М.Гладій, К.Ващук, М.Шершун, юриста С.Гавриша, письменника Б.Олійника.
У цьому рішенні як в одній краплі води злилися інтереси комуністів і олігархічних кланів. І чекати від них щось іншого не доводиться, бо комуністи і так звані соціал-демократи та трудовики по-суті ніколи не визнавали і не дотримувалися Конституції України і Законів України, які визначають національний тип української держави. Всі вони інтернаціоналісти, тільки одні – червоного забарвлення, а інші – коричневого.
Українська держава постала всупереч їхнім інтересам і бажанням. Це – раби. Вони не здатні працювати на свій народ, вони не здатні бути провідниками свого народу. Їхнє призначення – бути на службі чужих державницьких еліт і виконувати роль наглядачів за своїм народом.
--Звідки випливають такі жорсткі судження?
Іван ЗАЄЦЬ: У парламентській діяльності комуністів і переважного числа фракцій з більшості спостерігається чітка позиція на всебічне обмеження функціонування української мови як державної. І сьогодні ми одержали ще одне підтвердження цьому, коли парламентарі не схвалили Рекомендації парламентських слухань щодо розвитку української мови. Такі “захисники” народу, традицій і культури української нації, як комуністи, умудрилися жодним голосом не підтримати ці рекомендації.
Приблизно аналогічну картину бачимо і стосовно таких фракцій з більшості, як “Регіони України”, “Трудова Україна”, “Демократичні ініціативи”, а також СДПУ (о), де Л.Кравчук так само не підтримав пропозиції Комітету.
По-друге. Лідери фракцій з більшості і комуністів не можуть не знати, що, ратифікуючи Європейську хартію регіональних мов в пропозиціях Президента України Л.Кучми, Україна бере на себе зобов’язання підтримувати 13 мов майже на рівні конституційних зобов’язань, які властиві українській мові як державній мові. Вони не можуть не розуміти, що таких можливостей держава не має і не може мати. А це означає, що прийняте рішення неодмінно приведе до невиконання взятих за цим законом зобов’язань. І знову Україна попаде під моніторинг Ради Європи і матиме недобрий імідж.
Що на справді криється за цим рішенням? Це рішення врешті-решт буде виконуватися лише в частині підтримки російської мови як конкурента української мови. Склалася ситуація, коли російська мова одержала додатковий захист, захист на рівні міжнародного права. Українська ж мова захищається лише внутрішнім законодавством, якого правляча влада ніколи не дотримувалася. Як божий день зрозуміло, що таке рішення потрібне було лише для одного, щоб ще більше підвищити статус російської мови в Україні. Інші мови – для фасаду.
Цей закон – зразок непрофесійності Президента Л.Кучми та його адміністрації. В законопроекті Президента однією з регіональних мов або мов меншин визначена єврейська мова. Що означає таке поняття? Це – іврит чи ідиш? Чи обидві мови?
--Чому ж В.Литвин не погодився на пропозицію представника Президента України в Парламенті О.Задорожнього, який запропонував відкласти голосування?
Іван ЗАЄЦЬ: Мене здивувало буквально агресивне несприйняття спікером Парламенту цієї пропозиції. Я не можу допустити, що В.Литвин не розумів, що при голосуванні цей законопроект буде прийнято. І що президентський проект суперечить національним інтересам України. Але він поставив саме його на голосування, хоч міг би цього й не робити, бо Верховна Рада раніше не підтримувала президентських пропозицій. І сьогодні більшість погоджувалася на те, щоб продовжити роботу над цим законопроектом.
Ключ до розгадки таких дій В.Литвина є дуже простим: його просто переграв В.Медведчук. Адже саме В.Медведчук опікувався проштовхуванням цього законопроекту, який для нього був суто виборчою акцією. На жаль, В.Литвин так само не утримався від спокуси пограти на цьому законопроекті у виборчих цілях, а не в інтересах української нації.
Була це помилка В.Литвина від недосвідченості чи свідома його дія – врешті-решт, не в цьому суть справи. А суть справи в тому, що це рішення однозначно засвідчило – Президент України, Уряд України, парламентські проросійські сили в особі комуністів і олігархів почали прямо управлятися Москвою. Від Москви, скоріш за все, під час останніх кримських зустрічей українського і російського Президентів, одержана чітка вказівка – нищити українську ідентичність в усіх формах. А найперше – нищити українську мову. Адже раніше і Президент України, і Прем’єр-міністр, і лідери фракцій з більшості відмовились від президентського законопроекту. Існувала домовленість про підтримку пропозицій профільного Комітету, які відповідали національним інтересам України.
Нічим іншим, ніж виконанням антиукраїнського замовлення, таку різку зміну позицій цих політичних сил пояснити не можна.
Це рішення засвідчило також, що комуністи знову приручені президентською владою і повернулися в свою звичну позицію – підігрувати олігархічним кланам.
|