|
12/05/2000
Спроба проведення міжбюджетної реформи в Україні: брак політичної волі?
Огляд висловлювань політиків України та перегляд медійних архівів у системі електронного пошуку за 1996-1999 роки на задану тему "міжбюджетна реформа" свідчать, що майже ніхто не сумнівався в необхідності, доцільності, своєчасності та невідкладності її проведення. Десятки семінарів, десятки аргументів, вписаних референтами у промови політиків, десятки вимог асоціацій, що представляють інтереси органів місцевого самоврядування, - уся ця критична маса доказів на користь реформування міжбюджетних стосунків в Україні вказувала на невідворотність реформи.
Коли ж медитації на тему реформи та невпинний потік присвячених цьому питанню семінарів, "круглих столів" та конференцій перейшли у фазу конкретних дій та зрушень, передусім - успішно подолав фільтр другого читання проект Бюджетного кодексу, і Міністерство фінансів було готове подати до парламенту проект бюджету з реформаторським міжбюджетним компонентом, шальки терезів раптово і різко схилилися на користь опонентів реформи. До початку вересня спротив проведенню реформи був притлумлений спекою літніх відпусток та потаємною вірою опонентів у те, що вся ця метушня навколо міжбюджетних стосунків є дитячою забавкою аматорів від державних фінансів. Втім, ще на початку літа противники реформи відверто погрожували тим, що "відкриють двері у найвищі кабінети" й доведуть там неприйнятність реформи для України.
Схоже, двері вони таки відчинили та отримали можливість викласти свої аргументи, в той час як прихильникам реформи в доступі було відмовлено, і більше того - вони були піддані публічному остракізму. Чотири дні та чотири безсонні ночі знадобилося Мінфіну, щоб переписати наново бюджет. Винесена за дужки бюджету реформа завмерла в нерішучості та безпорадності, з гіркотою усвідомлюючи, що і 2001 рік може бути цілковито втрачено для поступу вперед. Тим часом як у фактичному королівстві кривих дзеркал стверджується, що реформа міжбюджетних стосунків підтримується на найвищому політичному рівні, насправді за лаштунками кулуарної політики, віддалік від репортерських диктофонів та блокнотів, ухвалюються рішення, що повинні законсервувати існуючу систему, оскільки вона вигідна сьогодні…
….губернаторам. Звістка про те, що бюджети районів та міст обласного значення можуть формуватися без їхньої вінценосної участі, і міський голова (уявити лише!) не просиджуватиме в прийомній в очікуванні дотації, приголомшила їх і згуртувала довкола заперечення реформи. Дизайнерами неприйняття реформи було запущено аргумент про те, що виведення місцевого самоврядування з-під батьківської бюджетної опіки областей може зробити наступні парламентські вибори непідконтрольними губернаторам, а отже, склад наступного скликання Верховної Ради буде не таким, як це прораховується нині в деяких аналітичних центрах;
….деяким міським головам, які "вписалися" в існуючу систему, вибудували взаємовигідні особисті стосунки з губернаторами і в приватній розмові з ними оперативно вирішують всі свої проблеми. Цим мерам, окрім того, поталанило ще й у тому, що на території їхніх міст розташовано чи то порт, чи АЕС, чи ще якийсь потужний платник податків, який живить місцевий бюджет. Навіщо їм міняти систему, якщо існуюча їх влаштовує?
До руйнації реформи кулуарно долучилися ще й окремі науковці, які з тих чи інших (будемо вірити, суто наукових) причин не погоджуються з концепцією реформи.
Консервація реформи міжбюджетних стосунків практично не супроводжувалася економічними дискусіями та конструктивними пропозиціями. Екзекуція (на жаль, не привселюдна, а прихована від громадськості) здійснювалася під акомпанемент політичних звинувачень та надуманих упередженостей.
Тим часом семінарів на тему "Необхідність проведення реформи міжбюджетних стосунків в Україні" не поменшало....
Євген ЖОВТЯК, заступник голови Комітету ВР з питань бюджету
В кн.: “Бюджетна реформа: крок за кроком (дайджест аналітичних матеріалів)”. Київ, група фіскального аналізу при Комітеті ВР з питань бюджету, УНІАН. – випуск 1. – грудень 2000 р. – с. 2.1-2.2.
|