контактна інформація:
01004, м. Київ – 004,
вул. Пушкінська, 28А
|
|
|
05/27/2004
Сергій ОЛЕКСІЮК: `Я розбудовую систему, яка має боротися проти влади`
Радіо “Панорама”, 17 травня 2004 р.
ПОРТРЕТ „ЛВ”:
*Сергій Сергійович Олексіюк, 45 років
*сім'я була репресована через причетність до організації УПА
*до 1966 року жив в Джезказгані, Казахстан
*разом з сім'єю переїхав до Рівного
*закінчив Український інститут інженерів водного господарства, інженер-гідротехнік
*працював майстром ЖЕКу №2 в Рівному
*інженер-геодезист проектно-дослідницького інституту "Укрдіпроводгосп" , згодом інженер "Укркомунремдорпроект"
*з 1995 р. головний редактор газети "Волинь"
*член Руху з 1989 р.
*депутат Рівненської міської та обласної Ради
*член Української Народної Партії
*народний депутат України, за списком виборчого блоку "Наша Україна"
*одружений вдруге
*синові 20 років, донькам 17 та 1 рік.
*любить весну, червоне вино і спідвей
Бліц-опитування:
Коли в останнє їли морозиво?
- Чотири дні тому.
Ваш улюблений колір?
- Колір стиглого жита
Хто такі олігархи?
- Українські олігархи – це нормальні люди.
Чи правда, що в парламенті ходять люди з валізами грошей і купують голоси депутатів?
- Не бачив, але стверджують очевидці.
Чи вмієте собі влаштувати свято?
- Вмію.
Що не можна вибачити людинi?
- Зраду.
Від чого найбільше втомлюєтесь?
- Від нерозуміння оточення.
Яку страву вмієте самі приготувати?
- Будь-яку. Як кажуть брати москалі, пєрвоє, второє і трєтєє.
Яка марка Вашого автомобіля?
- BMW.
Ваш улюблений ресторан?
- В ресторани не люблю ходити.
Хто Вами може керувати?
- Тільки я.
Що людині потрібно для щастя?
- Багато дітей.
"ПАНОРАМА": Чи мріяли Ви про владу змалечку?
–Ні, завжди хотів займатися чимось, що виходило б з-під рук, щось майструвати, щоб людям користь була. Коли я вже став дорослим, зрозумів, що скоріше за все це буде інженерна наука. I саме проектні роботи, документація, яку я робив, мені дуже подобалися. А тоді, в дитинстві, просто ріс нормальним хлопчиськом. На жаль, дитинство було спаплюжене тією владою. Я можливо не відчув радощів як інші п’ятирічні діти, - весь час була або холодна зима, або спекотне літо.
"ПАНОРАМА": Ви заздрили дітям, які мали нормальне дитинство?
–Мабуть не заздрив. Я просто виріс в цьому і не було з чим порівняти. Вже коли я подорослішав, зрозумів, що я був чимось обділений в дитинстві. В дитячі роки довелося виконувати накази батьків. І це в мені виховували з дитинства. Якби я зробив зайвий крок чи сказав слово, яке не сподобалось би владі, то довелося б повторити шлях батька або матері за 20 років.
"ПАНОРАМА": Чи розуміли Ви їхню принциповість?
–Я розумів, що їхня твердість у тому, щоб я виконував, все, що вони просили, була вимушеною.
"ПАНОРАМА": Але ж дитинство було занадто спекотним і занадто холодним... Ви страждали заради якоїсь ідеї?
–Чи я страждав? Я цього не відчував. Коли батьки вперше під час відпустки привезли мене в Україну, я запитав маму: це пахне Україна? Коли ми приїхали в Київ, я відчув запах лісу, такого вологого повітря. В Казахстані зовсім інші степові запахи. До сьогодні, мені сняться запахи і краєвиди казахського степу, особливо, коли тільки починають квітнути дикі тюльпани. Степ квітує в травні-червні, а потім все вигорає, і залишається гола потріскана пустеля.
"ПАНОРАМА": Відчуваєте ностальгію за Казахстаном?
– Є таке. Часом хочеться поїхати до тих місць, де почав ходити. Ми мали там свою хату. Її отримав батько, коли працював на шахті. Біля неї був садочок, де я виріс і відчував, що це було щось рідне. Воно, здається, дещо примарним, але часом хочеться поїхати туди, щоб згадати той запах і відчути його знову.
"ПАНОРАМА": Пане Сергію, коли у 1966 році треба було йти до школи, мама напівлегально вивезла Вас в Україну, щоб Ви вчилися саме в українській школі. В Казахстані вчителів не знайшлося?
--Вони везли мене для того, щоб я вчився в українські школі, ріс в українському середовищі. Бо те середовище, яке було в Казахстані, на жаль, не виховувало. Коли я приїхав з Казахстану, я в 6 років розмовляв українською, казахською і російською. Тут в Україні всі були шоковані тим, що я вмію розмовляти українською.
«ПАНОРАМА»: Там була потужна діаспора чи батьки так виховували?
–Батьки, звичайно, в сім’ї. А діаспорою то не можна було назвати. Була громада з колишніх зеків: прибалтійців, українців, німців. Громада стояла на своєму, завжди відстоювала свої права. В них був величезний український гурт, вони співали українські пісні, їздили по всьому Казахстану у вишиванках - і це був хор шахти, де він працював. Тоді проводили творчі вечори, у мене збереглося запрошення 1957-го року на вшанування пам’яті Тараса Григоровича Шевченка. Це було в Джисказгані, я ще тоді не народився. Тобто, ось ці колишні зеки, виселені з України, творили свою маленьку Україну на казахських землях.
«ПАНОРАМА»: УПА захищали свої родини, свою землю від поляків, від німців, потім від росіян, - а Вам з ними доводилось там в Казахстані жити чи це зовсім інші були люди?
–Не можна ототожнювати російський народ з керівництвом, яке тоді було в Радянському Союзі. Коли мама другий раз втекла з концтаборів і повернулася в село, росіянин, офіцер чи рядовий, я зараз не пригадаю, дав адресу своєї матері в Росії і сказав: «Віро, тікай туди, тебе мама збереже». Багато росіян були і в концтаборах і потім на вільному поселенні в Казахстані.
«ПАНОРАМА»: Пане Сергію, а чим українці були так неприємні радянській владі?
–Давайте згадаємо історію України, хоча б маленький приклад Батурина, який був вирізаний. За що вони вирізали 10 чи 15 тисяч українців? Лише за те, що вони були українцями, за те, що вони хотіли мати свою державу, свою мову. Зрештою, ми тепер маємо ганебну ситуацію з українською мовою в державі. Ми тут народилися, ми маємо право керувати цією державою, ми маємо право жити в цій державі. Ми хочемо мати нормальні сім’ї, розмовляти державною мовою, ми хочемо будувати українську економіку на нормальних засадах в добрих стосунках з народами, які живуть навколо нас.
«ПАНОРАМА»: Чому, на Вашу думку, тоді можна було страждати заради ідеї, а зараз не так вже й багато людей погодяться страждати лише заради принципів?
– Bід того, що керівництво нашої держави не переймається національною ідеєю, не займається національним вихованням молоді, - i це найстрашніше, що твориться в нашій державі. Зайдіть в будь-який дитячий садочок Києва і ви почуєте не державну мову - там немає української.
«ПАНОРАМА»: А чому Ви думаєте, що це найстрашніше?
–Підґрунтя, на якому твориться держава, твориться національна ідея – це мова, це духовність, яка сьогодні в нас знищена. Ми з цим маємо величезну проблему.
«ПАНОРАМА»: Тобто, існує спрямована політика: знищити мову, потім культуру, потім забути історію?
–Звичайно. Це політика інших держав, які хочуть мати гегемонію над іншими народами. Це їхнє бачення, їхнє існування в світі.
СЛУХАЧ: Сергей Сергеевич, насколько я знаю, Вы работали главным редактором газеты, знаете всю медиа-кухню изнутри. Что Вы можете противопоставить сегодняшним медиа-технологиям Медведчука и Януковича?
–Можна протиставити лише сильні медіа-технології, які є у «Нашої України».Якщо ми не матимемо розгалуженої сітки каналів, газет в регіонах, то протистояти сьогодні таким громадянам як Медведчук, або іншим громадянам-олігархам, неможливо. Сьогодні лише на Харківщині УНП має 20 тисячний тираж газети «Схід-Захід», Рівненська «Волинь” - 15 тисяч, сьогодні ми відпрацьовуємо роботу по телебаченню і радіо для того, щоб про нас чули, знали.
Про Сергія Олексіюка - Софія Буковська, бухгалтер Рівненської газети «Волинь»:
Людина з усіх сторін позитивна – і як людина, і як керівник. В нього завжди був «ненормований» робочий день. Коли потрібно у справах, завжди був: хоч у суботу, хоч у неділю. Хто б до нього з чим не звернувся, він завжди йшов на зустріч, чим міг завжди допомагав. Щоб він не робив, то завжди для колективу приємне було: дні народження наші він ніколи не пропускав. У нас є Союз українок і товариства політв’язнів, і репресованих, ветеранська організація - то він завжди знаходив час і завжди приходив до нас. Ми всі його любимо і шкодуємо, що він більше не з нами.
«ПАНОРАМА»: Як Ви - інженер пішли працювати в газету та ще й головним редактором? Це був крок претендента на місце в політиці?
- Це відбулося за поданням мого колеги Василя Червонія. Після того, як в 1994-му я відпрацював в команді народного депутата Романа Омельчука. Він тоді виграв вибори і поїхав у Київ, а я залишився в Рівному депутатом Oбласної ради. Тоді, Василь Червоній і запропонував мені перейти на «професійну роботу» в політику. Вже в травні мене обрали головою Управи краєвої організації Народного Руху України. Потім у Великій Британії - навчання роботi в ЗМІ. І після повернення у 1995-му році рада Управи своїм рішенням призначила мене головним редактором газети «Волинь». Без моєї на то згоди.
«ПАНОРАМА»: А хто Вас відрядив на стажування?
-Народний рух України.
«ПАНОРАМА»: За чиї кошти?
-Це були гроші британського Фонду Розвитку демократії у Східній Європі. Вони набирали людей, які займалися політикою. З України тоді поїхалo десь 45 чоловік.
«ПАНОРАМА»: Чи виявився журналістський хліб легким?
–Я не став професійним журналістом. Я став менеджером. Ми відновили газету «Волинь», яка видавалася в 43-му році Уласом Савчуком. Ми мали проблеми з кадрами, бо видавати тоді політичну газету було дуже важко, хоча в ті часи з 1992-го до 1994-го ми мали тираж у 60-70 тисяч примірників. Зараз, зрозуміло, тиражі менші, адже в області вже понад 50 газет.
«ПАНОРАМА»: На владу Ви впливали?
- Ми мали тоді дуже багато судових справ з владою.
«ПАНОРАМА»: А з бізнесом?
- Український молодий бізнес тоді тільки піднімався і, звичайно, підтримував нас – «нових» журналістів.
«ПАНОРАМА»: Могли б стати медіа-магнатом?!
- Це і зробили мої колеги – редактори деяких видань. Я собі таке завдання не ставив. Я ж тоді працював на громадських засадах головою Управи краєвої організації Народного Руху України…
«ПАНОРАМА»: То політика перемогла?
- Так, звичайно. Я особисто не був засновником. Газета заснована краєвою організацією Народного Руху України, а потім перезаснувалася Українським козацтвом «Волинська Січ». Це завжди була газета, прив’язана до політичних сил, які чітко стояли на державницьких засадах.
«ПАНОРАМА»: Один Ваш дідусь мав близько 10 гектарів землі, другий - свою велику олійницю. Чим Ви можете пишатися з власного бізнесу?
- У мене немає бізнесу.
«ПАНОРАМА»: Зрозуміло, Ви ж зараз – народний депутат, але до цього моменту зазвичай хтось щось має. То Ви не продовжували підприємницькі традиції Ваших дідів?
–Ні, на жаль, не продовжував. Хоча я добре вмію вирощувати квіти, майструю непогано. Сам зробив декілька ліжок для дітей, столи, стільці. Ці вміння мені залишились у спадок від того дідуся, який мав олійницю. Там працювали його діти, дружина, а він їздив Польщею і вкладав паркет. Він повернувся в Україну з Америки, куди виїхав ще до 1916-го року. Потім, в 1920-му році привіз в Україну 4-х дітей і 2 валізи інструментів. Це все, що він привіз. І вже тут народилося ще шестеро дітей.
«ПАНОРАМА»: Ви опікуєтесь справами молодіжної організації “Пласт” - навіщо це Вам потрібно, звідки на це час?
–Це не якась молодіжна організація. “Пласт” за своїми плечами має 90 років і сьогодні в Україні його очолює Оксана Заліпська. Вона родом з Рівненщини і...
„ПАНОРАМА”: Заангажувала Вас симпатична пані?
–Ні, свого часу вона була головою осередку НРУ в Земпроекті в Рівному, а тоді брав участь в проекті. Від тих часі ми і знайомі. Тут не йдеться про приємну жіночку. Тут мова про те, що ця людина робить сьогодні в нашій державі. 10 тис. молодих людей стоїть за її тендітними плечима, молоді, яка сьогодні знає, для чого вона живе. Вони хочуть розбудувати цю державу, їх виховують так, що вони вміють це робити. Вони з Богом в серці це роблять, в душі, з гаслом „Боже, Україна”. Їхній кожен день в пластових таборах починається з підняття державного прапору і співу українського гімну та „Боже, Великий, Єдиний”.
„ПАНОРАМА”: Ви не думали запропонувати у Верховній Раді законопроект з відправленням принаймні на місяць всіх депутатів у табір пластунів?
- Я думаю, гарний законопроект. Вони б виховали з цих людей досить гарних патріотів нашої держави, аби тільки вони цього хотіли.
„ПАНОРАМА”: Ви живете за трьома статутами: „Пласту”, УНП і Блоку Віктора Ющенка. Чи не занадто багато правил і обмежень для такої вільної людини, яка все життя відстоювала своє право?
- Це ще мало.
„ПАНОРАМА”: Це заявка на створення власної партії?
–Ні, я не хочу створювати свою власну партію. Але саме про „Пласт” я хотів би кілька слів додати. Не хотів би сказати, що я найбільший помічник „Пласту”, бо є група народних депутатів, які допомагають сьогодні вижити цій українській організації дітей, яка другий рік з держбюджету отримує певні кошти на розвиток. Завдяки ось цим народним депутатам.
„ПАНОРАМА”: Чому народний депутат, виходець з Рівного, допомагає не своїм рівенчанам, а відкриває десятки приймалень з безкоштовною юридичною допомогою на Харківщині?
–Рішенням центрального проводу УНП з Юрієм Костенком на чолі я був закріплений 1,5 роки тому за Харківською областю, яка мала на той час, коли я приїхав, лише 300 членів партії. На сьогоднішній день це майже 3 тисячі. Принаймні, я захотів себе спробувати, чи зможу працювати.
„ПАНОРАМА”: Ви впливаєте на харківську владу?
–Ні, я не впливаю на харківську владу. Я розбудовую структуру, яка може боротися з цією владою, з її самочинством, невиконанням обов’язків перед народом. Структура – це Українська Народна Партія. Структура політична, яка знає, що робити під час виборів, як переобрати цю владу.
„ПАНОРАМА”: Громадські приймальні, що надають безкоштовну юридичну допомогу, Ви відкриваєте власним коштом?
- Ні, це не моя власність.
„ПАНОРАМА”: А чия?
- Ми укладаємо угоди. Або це бізнесова структура, або навіть органи влади, які зобов’язані згідно з Законом про статус народного депутата забезпечити народного депутата громадською приймальнею на території, де він просить.
„ПАНОРАМА”: І вони завжди діють за законом?
–На жаль, є випадки, коли відмовляють у забезпеченні. Такий приклад був, коли я виступав на Харківському обласному радіо, тоді вирішили моє інтерв’ю в прямий ефір не пустити по обласному радіо. Та й все. Без жодних пояснень. Довелося звертатись до прокуратури. Прокуратура опротестувала, покарала.
„ПАНОРАМА”: Ви маєте фінансування на ці громадські приймальні?
–Згідно зі статусом народного депутата місцеві органи влади їх повинні забезпечити столами, стільцями, телефонами, всією офісною технікою.
«ПАНОРАМА»: Що таке безкоштовна юридична допомога, адже саме такі послуги Ви надаєте в приймальні?
–Люди приходять з різними проблемами. I робота Василя Третецького, мого помічника і голови обласної Харківської організації УНП, довела, що юристи, які там працюють, хочуть людям допомогти. Люди мають низький рівень юридичної обізнаності, а то й взагалі її практично не мають. Їм потрібна допомога, яка сьогодні в багатьох випадках є платною. Хтось має зустрічатися з цими людьми, хтось повинен допомагати, бо якщо ми їх просто полишимо на виживання, вони зрозуміють, що влада взагалі ніяка, бо коли вони йдуть чи до сільської влади, чи до районної, їм кажуть – іди геть.
«ПАНОРАМА»: Наші люди звикли до того, що безкоштовно – значить не дуже якісно. Ви несете відповідальність за якість послуг, які надають у вашій приймальній?
–Тією мірою, яка мені дозволяє, несу відповідальність, звичайно, але там немає гучних справ про мільйонні викрадення коштів. Такі люди не йдуть до нас. До нас йдуть просто люди, яких образили.
«ПАНОРАМА»: А чому вони до вас не йдуть, бо вважають, що все-таки Bи не компетентні?
–Я думаю, що ці люди мають достатньо юристів, які могли б вирішити їхні проблеми за кошти.
«ПАНОРАМА»: В Харкові діє сильна правозахисна група. Чи співпрацюєте Ви з ними?
-Так. З Євгеном Захаровим гарну маємо співпрацю, і Василь Третецький серйозно співпрацює з цією правозахисною організацією. Ми маємо останній випадок, коли побили працівники міліції хлопчину, свого колишнього однокласника, в одному з районів Харківської області. До справи підключили Харківську правозахисну групу. І сьогодні саме вона займається цим випадком.
Про Сергія Олексіюка - Народний депутат, голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимир Мойсик:
Він депутат від Волині і це покладає якийсь відбиток і на його поведінку в парламенті. Я б Сергія Сергійовича, Юрія Ширка, Василя Червонія – депутатів з Волині - назвав би не тільки патріотами, а навіть надпатріотоми. Ці люди глибоко копають українську історію для того, щоб відновити історичну правду і щоб будувати нову державу, знаючи історичні корені свого народу, історію свого краю. Спитайтеся у Сергія Сергійович та й в інших Волинських депутатів про Бульбу-Боровця, Клима Савура. Вони знають всі героїчні кроки цих людей, які є знаними не тільки на Волині, а й у всій Україні. Так що зі свого боку скажу, що він справжній депутат-українець, справжній депутат-патріот. Сергій Сергійович доклав зусиль, скажімо, до законодавства про зміни до правил дорожнього руху - положення про те, щоб працівники Державтоінспекції не мали права вилучати посвідчення у водіїв, номерні знаки і т.п. Прекрасний депутат. Таких би побільше у парламенті! В Україні може б і жилося краще!
„ПАНОРАМА”: Ви разом з депутатами Червонієм, Яворівським і Хмарою запропонували парламенту створити комісію для перевірки законності діяльності голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука. Чого Bи досягли?
- Ми закликали створити комісію, яка розглянула б діяльність громадянина Медведчука в Україні і закордонну його бізнесову діяльність. Сам Президент сказав ще у 2002 році, що тоді Україна мала величезні закордонні кошти – близько 20 млрд., які вивезли з України. На наш погляд, одним із таких джерел є структури, причетні до громадянина Медведчука.
„ПАНОРАМА”: Які це структури?
- Це „Омета ХХI століття”. Була така страхова компанія і багато ще її дочірніх організацій в Європі. Всім добре відомо, як закінчила компанія, де опинилась. Але скільки сьогодні надходить претензій від людей, які вклали туди кошти. Де ці кошти поділися?
«ПАНОРАМА»: Про яку суму йдеться?
- Там десятки мільйонів. На сьогоднішній день ця постанова пройшла Комітет законодавчого забезпечення і Комітет боротьби з організованою злочинністю. Tепер треба її виносити на узгоджувальну раду, аби за неї проголосували в стінах Парламенту.
«ПАНОРАМА»: Чи відомо у владних коридорах, як рухаються тіньові гроші?
-У коридорах виконавчої влади мабуть відомо, а от в законодавчих… Я хотів би, щоб наші законодавці займалися ось такими законодавчими проектами, які забезпечували б рух тіньових коштів не за кордон, а в бюджет нашої держави. Отоді б ми могли сказати, що для людей ми щось зробили в цій державі і забезпечили їхнє майбутнє: бюджетникам - заробітні плати, пенсіонерам - їхні пенсії, студентам – стипендії. А на сьогоднішній день, на жаль, більшість депутатів не займаються проведенням таких законопроектів. Багато хто забезпечує саме ті фірми, від яких вони прийшли в парламент, лобіюють, створюють законопроекти саме для тих підприємств, величезних підприємств або корпорацій - і це прикро. Саме ті люди, які повинні забезпечити виконання бюджетних зобов’язань перед нашити виборцями, сьогодні цим не займаються. «Наша Україна» стверджує, що 10 млрд. можна задіяти в бюджет нашої держави. Кабмін каже, що це, нібито, кошти, які заощадили, що потім їх десь використають…
«ПАНОРАМА»: Ви думаєте, що вони підуть на вибори?
- Я думаю, що це кошти спеціально для проведення виборчих перегонів, саме для того кандидата, який буде йти від влади.
«ПАНОРАМА»: А на що вони конкретно могли б піти ці гроші, на Вашу думку?
- Є досить багато прикладів, куди їх можна використати – на підвищення пенсій, стипендій, на підвищення заробітної плати, для працівників правоохоронних органів, на закупівлю різної техніки, для передачі в будинки пристарілих і тому подібне. Ці кошти мають йти з бюджету планово, а не кожного разу перед виборами чи до ВР, чи на вибори президента.
«ПАНОРАМА»: Всьому цьому Ви хочете протиставити національну ідею? І Ви думаєте, що це спрацює?
- Національну ідею і плюс до того виконання і наповнення бюджету нашої держави, збільшення заробітної плати, пенсій.
«ПАНОРАМА»: Але ж це буде після виборів!?
-Ми це зараз робимо! Ми це відстоюємо, ми хочемо, щоб це люди відчували сьогодні. Mи робимо це через законопроекти, які ми вносимо на розгляд до парламенту нашої держави. Але, на жаль, більшість, яка сьогодні то розвалюється, то не розвалюється, - не голосує за законопроекти. Вона, навіть, інколи не ставить на обговорення ті законопроекти, які потрібні сьогодні нашим виборцям.
«ПАНОРАМА»: Ризикована справа залишати людині вибір між буханкою хліба, яку він може отримати зараз, і тим, що насправді потрібно було б йому мати. Ви враховуєте варіант поразки?
- Тоді гріш ціна всьому тому, що я особисто роблю. Націонал-демократичні сили ніколи не були при владі, і ми хочемо взяти на себе відповідальність перед українським народом за те, що робиться у виконавчій гілці влади нашої держави.
«ПАНОРАМА»: Якщо не вийде на 2004 –й, Bи спрямуєте найсильніший удар в бік парламентських виборів 2006-го?
-Я не хотів би назвати це ударом, я б назвав це зусиллям, спрямованим на те, щоб були чесні вибори президента нашої держави. Я хотів би, щоб це, звичайно, був Віктор Ющенко. I мої колеги цього хочуть. Всі зусилля йдуть на те, аби ці вибори були не зірвані, щоб вони були проведені твердо і чітко, щоб люди зрозуміли, що прийшовши на вибори – вони віддають свій голос, а з ним не буде так зроблено, як в Мукачевому, коли люди голосують за одну людину, а мером міста оголошується зовсім інший. Ось це є найголовніше.
«ПАНОРАМА»: Відбудуться вибори, що з нами буде?
- Я думаю, що з нами нічого гіршого не трапиться. Я хочу мати владу для того, щоб змінювати закони, або покращувати ті закони, які вже прийняті, і творити закони для майбутнього держави заради її розвитку, а не для того, щоб мати просто владу. Я хочу відповідати перед своїм виборцем, який проголосує за програму УНП або програму Віктора Ющенка, а ми мали б відповідальність перед ним, через рік подивитись йому в очі і сказати, що ми змогли зробити ось це і це, і, будь ласка, хто може - нехай зробить краще. Якщо ми цього не зробимо, то, звичайно, тоді для чого нам ця влада? Вона не потрібна, якщо ми будемо робити те саме, чим займається сьогоднішня влада.
«ПАНОРАМА»: А що буде з Вами? Aдже відомо, що в ОУН діяв наказ – в разі оточення залишити собі кулю чи гранату, щоб інформація не діставалася ворогу. Ви підготувалися до останнього бою?
- Я не хочу готуватись до останнього бою, я хочу до роботи готуватися, я хочу працювати для цієї держави, для цього народу, для своєї сім’ї і для того, щоб жити і творити в цій державі. А боротися, воювати - вже достатньо.
Розмовляв Олег Дейнека.
Проект "Людина влади" здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні та програми Матра посольства Нідерландів в Україні
Радіо “Панорама”, 17 травня 2004 р.
http://vistka.com/news.php?ct=15&id=52394
|
|