|
05/30/2003
Георгій МАНЧУЛЕНКО: “Україна має всі шанси бути запрошеною до НАТО в наступній хвилі розширення Альянсу, у 2007-2008 роках”
24-28 травня 2003 року в Празі проходила сесія Парламентської асамблеї НАТО. В її роботі брала участь постійна делегація Верховної Ради України, до складу якої входить секретар Комітету Верховної Ради з питань безпеки та оборони, член політичної групи УНП Георгій МАНЧУЛЕНКО. Він брав участь в роботі двох комітетів: Комітету з питань оборони та безпеки та Комітету з питань цивільного виміру безпеки, а також мав виступ на пленарному засіданні Парламентської асамблеї НАТО.
--Пане Георгію, які головні позиції були відображені у Вашому виступі?
--Виступ торкався нашого бачення ситуації всередині НАТО, стосунків НАТО і ЄС, стосунків США і окремих європейських країн в повоєнному Іраку. Оскільки війна в Іраку спричинила напруження між деякими європейськими країнами - членами НАТО та США, я наголосив, що Україна прагне набути повного членства в НАТО та заявила про бажання в перспективі стати членом ЄС. Саме тому для нас є важливими стосунки з обома організаціями. Я наголосив також, що Україна не підтримувала війни в Іраку, але послала свій батальйон РХБ-захисту в Кувейт для того, щоб захистити мирне населення від можливого застосування зброї масового ураження. Для України важливо, щоб в НАТО був знайдений розумний компроміс, оскільки я вважаю, що ми разом відповідаємо за безпеку в євроатлантичному просторі.
--Чи були ухвалені якісь рішення, що стосуються України?
--Було прийнято рішення про перетворення спільної моніторингової групи Україна-НАТО на Міжпарламентську раду Україна-НАТО. Такий крок зроблено вперше у стосунках НАТО із однією з країн партнерів. Це підняло взаємовідносини України з НАТО на істотно новий рівень. Співголовами цієї ради будуть один з віце-президентів Парламентської асамблеї НАТО та заступник голови Верховної Ради України.
Щодо офіційних документів, то на сесії Парламентської асамблеї НАТО був розповсюджена заява, підписана керівниками трьох постійних делегацій – України, Азербайджану та Грузії – про координацію своїх дій та допомогу один одному в просуванні до набуття членства в НАТО. Ця заява мала дуже добрий відгук серед членів Асамблеї.
--Чи було публічно висловлено позицію щодо перспектив вступу України в НАТО керівництвом Альянку?
-- Під час Асамблеї виступав генеральний секретар НАТО п. РОБЕРТСОН, і в його виступі Україна звучала часто і звучала з кращого боку. Зокрема, він заявив, що між Україною і НАТО існує особливе партнерство, і воно зміцнюється. На запитання представника Литви, як він ставиться до можливості запрошення України та Грузії до Альянсу, п. РОБЕРТСОН сказав, що вітає регіональне співробітництво між країнами, які бажають набути членства в НАТО та наголосив, що між Польщею і Україною створена робоча група щодо сприяння вступові України до НАТО.
Генсек зазначив, що двері для України залишаються відкритими, але вступ до Альянсу залежить і від самих країн. В першу чергу потрібно здійснити військову реформу, економічні перетворення, вивести на рівень розвинутих демократій свободу слова, рівень життя, права людини та ін.
--Наскільки, на Вашу думку, зміниться ситуація в стосунках Україна-НАТО після президентських виборів 2004 року?
--Я впевнений, що наступні президентські вибори виграє кандидат від національно-демократичних сил Віктор ЮЩЕНКО, і з таким Президентом інтеграція України до НАТО та ЄС значно пришвидшиться.
--В Україні існує думка, що наша позиція в іракському питанні, зокрема, відправка РХБ-батальйону в Кувейт, додала очків нашій державі у стосунках із Заходом. Наскільки виправдані ці сподівання?
--Справді, таке рішення України було позитивно сприйняте, і не лише прихильиниками, але навіть і противниками війни в Іраку, оскільки вперше за багато років незалежності Україна здійснила самостійний хід у зовнішній політиці, а не у фарватері російської зовнішньої політики.
У цьому контексті я вважаю, що Україна має направити свій миротворчий контингент до Іраку – це буде в руслі тих позицій, які ми задекларували, направляючи батальйон РХБ до Кувейту. Одна з головних причин – це сприятиме ствердженню України в світовому співтоваристві як прогнозованої у зовнішньополітичній діяльності країни.
--Чи обговорювалося на сесії питання протидії Росії розширенню НАТО на схід?
--Собака гавкає – караван іде…
--Попри всі усні заяви, Україна й досі не направила офіційну заявку на вступ до НАТО. Чи на часі цей формальний крок?
--Такий крок Україна має зробити. Так, це формальна річ, але вона дозволить формалізувати стосунки та переконати членів НАТО в тому, що бажання України вступити в НАТО є незмінним. Таку заявку, на мою думку, вище керівництво України мало зробити уже давно. Поки б її розглядали, ми б могли “підтягувати” Україну до європейських стандартів.
У Празі нам дали зрозуміти: якщо ми рухатимемося таким курсом і не будемо кидатися від планів вступу до НАТО – до створення спільного економічного простору з Росією, то при проведенні реформ в Україні маємо всі шанси бути запрошені до Альянсу в наступній хвилі його розширення, у 2007-2008 роках.
30 травня 2003 р.
|