|
02/05/2001
Хто і як живе за сплачені нами податки
Нещодавно в газеті Київської міськради "Хрещатик" з’явилося цікаве повідомлення про оголошення постійною комісією Київради з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку конкурсу відповідних фірм на проведення аудиторської перевірки фінансової звітності щодо використання бюджетних та позабюджетних коштів за 2000 рік та фінансових зобов’язань міста Києва станом на 1 січня 2001 року.
Можна передбачити, що майбутнє рішення Київради щодо звіту про виконання бюджету за 2001 рік супроводжуватиметься вже незалежною оцінкою фінансових експертів. Тобто, цілковито узгоджуватиметься зі світовою практикою.
У західних країнах мерії міст випускають за підсумками року докладні фоліанти, з яких будь-який платник податків, замовивши для перегляду видання в мерії чи міській бібліотеці, може отримати детальну інформацію про використання місцевих коштів. Спрощені варіанти цієї звітності друкують у пресі. Адже кожен платник податків має право знати, на що були витрачені вилучені у нього у вигляді податків чи зборів гроші. Скажімо, якщо розглянути "Щорічний фінансовий звіт" мерії Монреаля (Канада), обсягом понад 100 сторінок, то він складається з фінансового огляду, підготованого мерією як пояснювальна записка виконання міського бюджету за фінансовий рік; звіту про аудиторську перевірку показників бюджету (зокрема, надходжень від податків та їх використання) та висновків аудиторської компанії, що здійснювала перевірку. Приміром, перевірку звітності використання бюджетних коштів міста Монреаля здійснювала аудиторська фірма "Ернст-енд-Янг". "Щорічний фінансовий звіт" монреальської мерії містить, окрім того, статистичні показники видатків та надходжень (з різних податкових джерел), а також загальні статистичні дані по місту за останні п’ять років.
Згаданий щорічний звіт, публічна звітність місцевої влади та прозорість бюджету лежать в основі сучасної культури платника податків на Заході. В Україні така культура платника податків (що є обов’язковим елементом демократичного суспільства) перебуває ще в зародковому стані, виявляючись часом зовсім несподівано і стихійно. Авторові цих рядків довелося бути свідком показового в цьому плані епізоду. Я запізнився якось на один із міжнародних футбольних матчів у Києві. З незрозумілих причин міліція перекрила шлях до сектора. Йшла вже 15-та хвилина першого тайму, вболівальники, які запізнились, не стримували свого обурення. Один із них кинув тираду в обличчя дужому правоохоронцю, що заступав йому дорогу: "Я купив квиток і не можу пройти на стадіон? А ти знаєш, що це моє законне право, бо я утримую тебе за свої гроші? Я плачу податки, усілякі акцизи, і з них платять тобі зарплату, за них купується тобі форма… Я утримую тебе, а ти робиш з мене зараз дурня із зіжмаканим квитком у руці!"
Формування свідомого, а отже, і вимогливого платника податків поступово набуває цілеспрямованого розвитку в Україні. Зокрема, працівники ДПА, згідно з наказом, мають проводити в школах чи в інших навчальних закладах уроки з основ податкової "грамоти" й розуміння засад оподаткування. Триває й оголошений конкурс дитячих малюнків на тему податків і того, що вони значать. Мені довелося бачити окремі малюнки дітей, скажімо, в Херсонській області. Цікаво, що вони віддзеркалюють загальне суспільне розуміння проблеми податків - від зображення простого громадянина ("маленького українця"), що мав би купатися в добробуті завдяки "зливі" податкових надходжень, до громадянина у стилі "ню", з якого податки здерли усю одежу.
Свій внесок у формування свідомості платника податків нового типу робить і Бюджетний кодекс, проект якого має розглянути Верховна Раду у березні для ухвалення в третьому читанні.
По-перше, у проекті Кодексу робиться розмежування "чорної дірки" податків. Ми звикли, що всі гривні, якими нам належить поділитися з державою, скидаємо до одного казану. Бюджетний кодекс чітко їх розмежовує і сигналізує, що, скажімо, за сплачені акциз та податок на додану вартість платник податків утримує збройні сили, міліцію та українську антарктичну станцію ім. Вернадського, бо це все програми державного значення. А коли бухгалтер відраховує із заробітної плати податок на прибуток з громадян, платник податків бачить, скільки коштів пішли в міську скарбницю, адже Бюджетний кодекс спрямовує цей податок до бюджету місцевого самоврядування. Таким чином, настав час, коли свідомі громадяни можуть прийти до міського голови з прямим запитанням, куди пішли їхні податкові гроші, й чому вулиці міста Н. так само не освітлені, а на дорогах чорт ногу зламає.
По-друге, Бюджетний кодекс вводить жорстку бюджетну дисципліну, запроваджуючи логічну послідовність: бюджетне призначення - бюджетний розпис - бюджетні асигнування - платіж. І зцементовує таку послідовність казначейським обслуговуванням місцевих бюджетів і переведенням усіх бюджетних коштів на так званий єдиний казначейський рахунок. Казначейське обслуговування також дозволить зробити систему звітності більш оперативною і правдивішою. Зрозуміло, що міським головам, які звикли жити в умовах "всепрощенства" і конформізму слухняної міської ради, на перших порах буде непереливки. Тому саме ця частина Бюджетного кодексу викликала на місцях найбільше незадоволення.
По-третє, Бюджетний кодекс вимагає: бюджет має бути прозорим. Згідно з цією вимогою, проект бюджету, ухвалений бюджет та звіт про його виконання мають бути надрукованими в місцевій газеті чи оприлюдненими в якийсь інший спосіб. Втім, автор цих рядків не дивиться на світ крізь рожеві окуляри й розуміє, що поки така сторінка з показниками міського кошторису викличе інтерес в обмеженого кола громадян. Ми просто ще не звикли до цього. Та що казати про пересічних громадян, платників податків, коли самі фінансові працівники та представники місцевої влади виявляються часто позбавленими інформації. Важливі постанови не скрізь вчасно отримують, внесені зміни чи нові підходи далеко не завжди супроводжуються роз’ясненням. Скажімо, досі не надруковано більшість із додатків до Закону про бюджет-2001, а вони часом несуть більше інформаційного навантаження, аніж сам закон ( "диявол у деталях").
З цього погляду дуже важлива ініціатива на місцях, і паростки такої ініціативи вже маємо. Скажімо, головне фінансове управління Дніпропетровської області при Дніпропетровській облдержадміністрації заснувало щомісячний додаток "Фінанси і право" до газети "Вісті Придніпров’я". В ньому друкуються звіти про виконання бюджету області та місцевих бюджетів за квартал, за півріччя, за рік; аналіз бюджетних планів; розглядаються проекти законів (зокрема, Бюджетного кодексу), роз’яснюються постанови, укази та юридичні норми, пов’язані з фінансовою, підприємницькою діяльністю тощо. Наклад додатку в 10 тис. примірників свідчить і про активність видавців, і про популярність видання.
Газета Білоцерківської міської державної податкової адміністрації "Податки і життя" є спробою не лише надати важливу інформацію платникові податків, а й зробити працівника податкової адміністрації, податкового інспектора та платника податків свідомими учасниками єдиного процесу формування спільного добробуту.
Якщо платник податків вимагає особливого ставлення в координатах бюджетної системи, то бюджет вимагає такого самого особливого ставлення в координатах державної політики. Часто в основі глибоких політичних конфліктів заховані бюджетні проблеми. Скажімо, рішення Хорватського парламенту про зарахування ПДВ до бюджету Хорватії спричинилося до конфлікту з федеративним урядом Югославії, який, зрештою, призвів до страшної війни. Схоже рішення Автономної Республіки Крим викликало запеклі суперечки в українському парламенті, що почали набувати політичного забарвлення.
"Правила гри" мають бути ясними й справедливими на всіх рівнях бюджетної системи - від пересічного платника податків до територіальної громади та держави.
Євген ЖОВТЯК,
заступник голови Комітету ВР з питань бюджету.
В кн.: Бюджетна реформа: крок за кроком (дайджест аналітичних матеріалів). Київ, Група фіскального аналізу при Комітеті ВР з питань бюджету, УНІАН. – Випуск 2. – Лютий 2001 р. – С. 49-50.
|