|
06/03/2002
Георгій МАНЧУЛЕНКО: “Пострадянська країна не може повноцінно інтегруватися в Європейський союз, не будучи членом НАТО”
Перший за 11 років незалежності крок в напрямку вступу України до НАТО є найбільш обговорюваною темою як у політичних, так і у військових колах України. Міркуваннями щодо перспектив вступу в НАТО та першочергові завдання України щодо інтеграції в Альянс ми попросили поділитися члена політичної групи Українського Народного Руху, члена Комітету ВР ІІІ скликання з питань оброни та національної безпеки Георгія МАНЧУЛЕНКА.
--Як Ви оцінюєте рішення РНБО щодо розробки стратегії вступу України в НАТО?
--Як на мене, рішення РНБО є запізнілою реакцією на те, що відбулося у стосунках між Росією та НАТО. Росія, проводячи жорстку й прагматичну політику щодо обстоювання своїх національних інтересів, нас “обставила”. У цьому їй допомогла позиція тих сил в самій Україні, які висунули гасло “в НАТО разом з Росією”. Абсолютно очевидно, що така позиція – це продовження російської зовнішньої політики в Україні.
Зважаючи на те, наскільки прагматичною є політика Росії щодо України, що стратегічні економічні об’єкти куплені російським капіталом, Україна все більше потрапляє в силове поле російської політики.
І хоча Росія на сьогодні не є повноправним членом НАТО, оскільки не отримала права вето на прийняття рішень, однак те, що вона є в Північно-Атлантичному альянсі й разом з НАТО формуватиме загальноєвропейську систему безпеки – факт. Дуже прикро, що ми через свої багатовекторні “хитання” та споглядання на Білокам’яну, опинилися в “сірій” зоні.
--Які першочергові кроки має зробити Україна для зближення з НАТО?
--Вступ до НАТО вимагає дуже жорстких перетворень. Не секрет, що процеси, які відбуваються в українській політиці та економіці, викликають різке невдоволення серед країн, які належать до старих демократій. Це стосується і політичної, і адміністративної реформи, і проведення економічних реформ; не є винятком і реформування військово-оборонного комплексу – в першу чергу, Збройних сил України.
--Які кроки ми маємо зробити передовсім в плані реформування Збройних сил?
--Найперше – потрібно реформувати саме Міністерство оборони. Реформа має передбачати кілька суттєвих змін. Зокрема, у нас має бути цивільний міністр оборони, а це, в свою чергу, вимагає чіткого розмежування повноважень між цивільним міністерством оборони та Генеральним штабом. Важливим аспектом реформи є перехід української військово-промислової системи на трьохвидові збройні сили. На даний час у нас їх чотири: військово-повітряні сили, сухопутні війська, ВМС та війська ППО. Навіть Росія вже не має 4-видові ЗС, не кажучи про натівські. Мова має йти про об’єднання ВПС та військ ППО.
Наступний крок – це перехід на натівські стандарти озброєнь, зокрема, важкого озброєння: танки, гармати. Особливо це стосується калібру гармат. Треба сказати, що Україна вже випускає танкові гармати під натівський стандарт.
І ще один важливий момент. Будь-яка реформа вимагає належного фінансування. Українське законодавство передбачає витрати на оборону не менше 3% ВВП. На жаль, ця цифра сьогодні не дотягує й до 1,5%. Тому найперше, що зараз потрібно зробити в плані підготовчих кроків до вступу в НАТО, це повернутися лицем до фінансування оборони та ЗС України.
--Які часові перспективи вступу України в НАТО?
--Я є категоричним прихильником якнайшвидшого вступу України до НАТО. Зважаючи на реалії, які сьогодні є в Україні, я думаю, потрібно розраховувати як мінімум на 5 років.
3 червня 2002 р.
|