|
12/06/2001
Борис КОЖИН: “Необхідно ввести обов`язкове публічне звітування посадових осіб та здійснювати постійний цивільний контроль за усіма силовими структурами ”.
Проблема воєнного устрою України не часто обговорюється на сторінках української пресі. У переддень 6 грудня, коли в Україні святкується 10 річниця створення Збройних сил України, саме час поговорити про перспективи військової реформи із першим Командувачем ВМС України, головою Спілки офіцерів України, членом парламентської фракції Українського Народного Руху віце-адміралом Борисом КОЖИНИМ.
--Борисе Борисовичу, Збройні Сили України святкують річницю 6 грудня, але їх формування почалося раніше від цієї дати…
--Відродження Українського війська (а саме так я розглядаю цю подію, адже не на порожньому місці утворювалися Українські збройні сили; українське військо мало давні традиції) розпочалося ще задовго до розпаду радянської імперії. Можна пригадати лише одну дату – 27-28 липня 1991 року, коли в напівлегальних умовах відбувся 1-й з`їзд офіцерів, на якому було прийнято постанову про створення Спілки офіцерів України із чітко визначеною метою: будівництво національних Збройних Сил та соціально-правовий захист військовослужбовців. Саме ці українські офіцери закладали якісно новий фундамент Українського війська. До речі, про них і про ті часи йдеться у нещодавно виданій Спілкою книзі “Шануймося, панове офіцери!”
Можу додати, що члени СОУ брали активну участь у підготовці військ до присяги на вірність народу України, в українізації Збройних Сил, розробці законодавчої бази з питань національної безпеки та поверненні українських офіцерів з-за кордону в Україну.
--Як не прикро констатувати, але зі створенням Збройних Сил, як і в інших галузях розпочався інший процес – розбазарювання та розкрадання матеріальних цінностей.
--Так, ми це бачили і боролися із цим. Спілка офіцерів порушувала питання кадрової політики у Збройних Силах, протестувала проти розкрадання зброї, бойової техніки та майна, інших зловживань. За фактами, оприлюдненими СОУ, порушено кілька десятків кримінальних прав проти розкрадачів.
--Українська мова і українська історія у війську. З цим були величезні проблеми на початку незалежності. Зараз зовнішні зміни вже очевидні – скажімо, Суворовське училище отримало ім’я Богуна. Наскільки ці зміни глибокі?
--У центральному апараті Міністерства оборони уже функціонує українська мова, але цього не можна сказати про всі щаблі. Для середніх та вищих навчальних закладів уже видано частину підручників українською мовою, але ця частина не є переважаючою. У Львові підготовлено до друку словник для Збройних Сил, проте його ще не видано. На жаль, українізацію армії та особливо військової освіти, не завершено. Подекуди цей процес відверто саботується. Спілка офіцерів не могла і, тим більше, не може зараз погодитися з ігноруванням української мови у Збройних Силах. Окрім того, я не можу погодитися із замовчуванням таких етапів історії України та Українського війська, як національно-визвольні змагання часів УНР під проводом Симона Петлюри, як національно-визвольна боротьба під керівництвом Степана Бандери, як бойові дії ОУН-УПА. Ці сторінки нашої історії не повинні залежати від політичної кон`юнктури.
--Проблема розподілу Чорноморського флоту, присутність російських військ на українській території – ці фактори відіграли та відіграють не останню роль у розвитку українських Збройних Сил. Ваше ставлення і перспективи.
--Ще під час створення ВМС України ми долали величезний спротив проросійськи налаштованих сил, які й досі мають знайчний вплив у Криму та Севастополі. Варто згадати такі факти. На всіх адміністративних спорудах Чорноморського Флоту у Севастополі – прапор Російської Федерації. За всіма міжнародними нормами система навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства належить Україні, але і досі вона повністю використовується і керується представниками ЧФ Росії. До речі, СОУ першою висловила протест проти ганебного для України розподілу Чорноморського флоту.
Як військовий фахівець, я не можу погодитися із розташуванням іноземних військ на теренах України та укладеними про це угодами, із невизначеністю статусу ЧФ, із розташуванням потенційних носіїв ядерної зброї Російської Федерації на території нашої держави. На моє переконання, іноземні військові формування повинні бути виведені з української землі, оскільки це не сумісно з вимогами національної безпеки, а, отже, суперечить національним інтересам України.
--Наскільки ті принципи та позиції, яких дотримується Спілка офіцерів, сприймаються владою?
--Скажу відверто: принциповість і прямота коштують Спілці дуже дорого. Влада через інформаційну блокаду, заборону прямого спілкування з військовослужбовцями, ігнорування СОУ як громадсько-патріотичної структури, робить спроби звести її діяльність нанівець та перетворити її на кишенькову організацію. Ці намагання є марними. СОУ не буде байдуже спостерігати, як чиновництво, зокрема, у Збройних Силах, намагається “приватизувати” управлінські функції держави і пристосувати їх до власних інтересів.
-- Чи є сьогодні , на Вашу думку, засоби запобігти цьому?
--Так. Запровадити жорсткий громадський контроль за діяльністю всіх гілок державної влади та органів місцевого самоврядування. Необхідно ввести систематичне, обов`язкове публічне звітування посадових осіб про їхню діяльність, здійснювати постійний цивільний контроль за усіма силовими структурами, у першу чергу – за Збройними Силами, а також за правоохоронними та контролюючими державними органами. До речі, зараз опрацьовується законопроект “Про демократичний цивільний контроль за Воєнною організацією держави”.
Загалом, на мою думку, основою демократизації українського суспільства, побудови громадянського суспільства є запровадження інституту цивільного контролю. Верховній Раді треба схвалити відповідний закон, який закріпить такі його складові, як державний адміністративний, парламентський та громадський контроль.
--Ви одним з перших в Україні порушили питання про необхідність введення цивільного контролю за силовими структурами. Які складові цієї інституції ви бачите?
--У структурі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини необхідно ввести посаду Уповноваженого у справах військовослужбовців, а також створити громадську Консультативну раду з питань цивільного контролю. Я переконаний, що в цих інституціях провідну роль має відігравати Спілка офіцерів, оскільки представники СОУ є в усіх гілках влади, в усіх силових структурах, мають відповідну освіту, досвід і кваліфікацію. Тому вони здатні виконати ці завдання ефективніше, ніж будь-хто інший.
--Яке місце тут посідає цивільний міністр оборони і чи є, на Вашу думку, це обов`язковою умовою цивільного контролю?
--Введення інституту цивільного міністра оборони України дасть можливість чітко розмежувати повноваження Міноборони та Генерального штабу Збройних Сил. Завданнями МО будуть стратегічне та матеріально-технічне забезпечення оборони, воєнна наука та дослідження, мобілізаційна підготовка країни, державні резерви та стратегічні запаси, підготовка кадрів, фінансове забезпечення, військово-оборонна промисловість, органи територіального оборонного управління, підготовка населення і території до оборони.
Завданнями Генштабу за цією схемою мають стати розробка стратегічних планів оборони, бойова підготовка, навчання та підтримання бойової готовності військ, розробка заявок на військову техніку та інші види забезпечення операцій Збройних Сил, підготовка військових кадрів та управління військами.
Я переконаний, що тільки таким чином Україна зможе отримати високоефективні Збройні Сили, які зможуть гарантувати надійний захист держави.
--Як ви розцінюєте фінансування Збройних Сил, що закладається бюджетом-2002?
--Систематичне, з року в рік, фінансування ЗС України на 50% від мінімальної потреби є одною із основних причин низької бойової готовності. Можна назвати цілу низку наслідків, які породжені хронічним недофінансуванням: озброєння та військова техніка потребують оновлення, недостатній рівень розробки та впровадження нових систем озброєння, потребує конкретних програм ВПК, припинено підготовку мобілізаційного резерву, існує багато проблем з інфраструктурою ЗСУ, низько впав престиж військової служби, особливо строкової, у військах не вистачає молодших офіцерів. Не вирішуються проблеми соціального захисту військових. Військова наука перебуває у занепаді, а Воєнна доктрина не відповідає сучасним реаліям. Нарешті, відсутня система цивільного контролю над силовими структурами (почасти це стало причиною трагедій у Броварах та з літаком ТУ-154).
--Питання реформи воєнного устрою країни. Наскільки, на вашу думку, це питання на часі?
--Існуючий на сьогодні державний воєнний устрій, який складається із Збройних Сил, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства надзвичайних ситуацій, СБУ, Прикордонних військ тощо, є дуже обтяжливим. У першу чергу необхідно збалансувати структуру, чисельність, ресурси силових структур та їх потреби – із воєнними загрозами, можливостями економіки країни та національними пріоритетами. Воєнна реформа має стати основним шляхом розвитку Збройних Сил у найближчий час.
--Які пріоритети у її проведенні ви б назвали?
--Першим кроком має стати прийняття Воєнної доктрини України із визначенням у ній існуючих воєнних небезпек, стратегічних цілей, стратегічних партнерів та союзників, пріоритетів у напрямках співробітництва у сфері безпеки тощо. На її основі мають бути визначені економічні можливості держави, гранична чисельність складових частин державного воєнного устрою України (ЗСУ, МВС і т.д.) на мирний та воєнний час. Наступним кроком має стати розробка Концепції воєнної реформи.
--Якими мали б стати її головні напрямки?
--Я б назвав шість головних складових. Насамперед, це розмежування функцій Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ. По-друге, створення оборонної інфраструктури держави. Необхідне також створення нових науково обгрунтованих стратегічних планів національної оборони з відповідною бойовою підготовкою військ та застосуванням Збройних Сил в операціях. Ще однієї складової ми вже почасти торкалися – це впровадження демократичного цивільного контролю над оновленим державним воєнним устроєм. Зрозуміло, необхідне створення оптимальних за чисельністю та функціонально спроможних сучасних високотехнічних Збройних Сил. І, нарешті, перехід до комплектування Збройних Сил виключно на контрактній основі, тобто до професійної армії.
Насамкінець привітати всіх українських військовослужбовців і побажати їм та їх рідним миру, щастя, злагоди.
6 грудня 2001 р., “Україна молода”.
|