>>
Подорожуємо Україною - 40 міст і містечок >>
Персоналії
Подорожуємо Україною

контактна інформація:

01004, м. Київ – 004,
вул. Пушкінська, 28А

© copy 2003 р.
дизайн: Віадук-Телеком
платформа: Lotus Domino


04/22/2004

Мова телерадіопередач українська
Минулої середи Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
розглянула ситуацію з виконанням законодавства щодо мови телерадіопередач і
ухвалила рішення, які викликали великий суспільний резонанс. Відтепер у нових
ліцензіях телерадіокомпаній зазначатиметься, що загальнодержавне та
міжрегіональне мовлення вони мають вести українською мовою.

Вперше за десять років існування Національної ради цей позавідомчий
конституційний орган всебічно розглянув мовну ситуацію в національному
інформаційному просторі і ухвалив документи, яких гостро бракувало.
Спеціально створена робоча група кілька місяців аналізувала стан справ,
узагальнювала результати моніторингів теле- і радіоефіру, вивчала правові
аспекти проблеми і подала на розгляд Національної ради аналітику, яка
переконувала, та проекти документів, що не викликали заперечень.

Національна рада зробила офіційний висновок, що виконання законодавства
України про мови аудіовізуальними ЗМІ є незадовільним. Наші представники в
регіонах задокументували на кінець 2003 року такий обсяг власних програм і
передач українською мовою: Крим - 14% (перевірено 18 телерадіокомпаній),
Севастополь - 20% (10 ТРК), Харківщина - 21% (23 ТРК), Дніпропетровщина -
24%; Донеччина - 32% (54 ТРК), Запоріжжя - 32% (18 ТРК), Луганщина - 44% (21
ТРК), Миколаївщина - 46 % (перевірено 5 ТРК). Отже, інформаційний простір
восьми (!) регіонів України формується з порушенням законодавчих норм -
державна мова тут зазнає утисків.

Минулого року 93% зафіксованих Національною радою порушень ліцензійних умов
та законодавства про ЗМІ було пов'язано з використанням в ефірі української
мови. Майже 85% від цієї кількості порушень припадає на телерадіоорганізації
Луганської, Донецької, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської,
Миколаївської, Херсонської областей, АР Крим та м. Києва.

Статистичний аналіз змін мовної структури населення України свідчить, що
сфера функціонування української мови, зокрема й у засобах масової
інформації, постійно звужується. З початку 90-х років минулого століття, коли
процес національно-демократичного відродження України, здавалося, мав би
поглиблюватися, принаймні в 16 регіонах із 27 українська мова почала
витіснятися зі вжитку у ЗМІ. Півтора десятиліття існування суверенної
Української держави не переламали цієї загрозливої тенденції - в
інформаційній сфері України частка україномовного продукту з кожним роком
ставала дедалі меншою. Стрімкої тенденції цей процес набував у Криму, на
Вінниччині, Донеччині, Житомирщині, Запоріжжі, Кіровоградщині, Луганщині,
Миколаївщині, Одещині, Полтавщині, Сумщині, Харківщині, Херсонщині,
Хмельниччині, Черкащині, Чернігівщині. Незважаючи на те, що 67,5% населення
України вважають українську мову рідною. Отже, Україна ставала в Європі
унікальною державою - втрачала власну автохтонну мову, яка витіснялася
офіційними мовами інших держав.

Під час обговорення "мовних" документів на засіданні Національної ради
заступник голови Держкомітету України у справах національностей та міграції
поет Рауль Чілачава зазначив, що в нинішній Україні, хоч як це парадоксально,
слід захищати не мови національних меншин, а державну мову, оскільки в
багатьох регіонах вона присутня на правах наймички. Проте щойно ухваленими
рішеннями Національна рада взяла під додаткову опіку меншинні мови,
визначивши порядок внесення їх до програмних концепцій телерадіокомпаній. Тож
припущення щодо утисків цими рішеннями національного самовираження
представників "нетитульних" націй в Україні є безпідставними.

Причина, певне, в тому, що ухвалені Національною радою документи не було
оперативно доведено до відома широкої громадськості.

Головний із них - це "Рекомендації щодо визначення мови програм і передач у
програмних концепціях телерадіоорганізацій, які ведуть мовлення на території
України або претендують на отримання ліцензій" (вперше подається в повному
обсязі у цьому номері "ГУ"). Національна рада застосовуватиме їх вже під час
наступного конкурсу на отримання ліцензій, що проводитиметься в кінці квітня
- на початку травня. Телерадіоорганізації, які користуються
загальнонаціональними каналами мовлення або ведуть міжрегіональне ефірне
мовлення (транслюють програми і передачі на більш ніж одне
адміністративно-територіальне утворення - Автономну Республіку Крим, область,
міста Київ чи Севастополь), зобов'язано "невідкладно привести свою
інформаційну діяльність у відповідність з вимогами чинного законодавства щодо
мови програм і передач". Представники Національної ради в областях перевірять
виконання цієї вимоги до 15 травня.

Положення цих "Рекомендацій" Національна рада застосовуватиме і при
переоформленні чинних ліцензій на мовлення. До 1 травня буде розглянуто
пропозиції й ухвалено рішення про "мовні" вимоги до теле- і радіопрограм та
передач, що поширюються через кабельні передавальні мережі.

У Національній раді невдовзі буде створено постійно діючу робочу групу з
питань застосування та нормативного використання державної мови у сфері
діяльності аудіовізуальних засобів масової інформації. Це дуже важливе
рішення, оскільки нині в Україні немає жодної державної інституції, яка б
опікувалася державною мовою у сфері ЗМІ. Очевидно, що така група (структурний
підрозділ) має функціонувати саме при Національній раді як незалежному
конституційному позавідомчому органі (а не при Держкомтелерадіо, оскільки це
відомство як засновник багатьох держтелерадіокомпаній є зацікавленим
суб'єктом інформаційних відносин).

Рішення Національної ради з мовних питань, як відзначається багатьма
експертами та громадськістю, є важливими й актуальними. Але це лише половина
шляху до успіху. Друга половина - це забезпечення виконання ухвалених рішень.

Віталій ШЕВЧЕНКО,

заступник голови Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення.

Рекомендації щодо визначення мови програм і передачу програмних концепціях
телерадіоорганізацій, які ведуть мовлення на території України або
претендують на отримання ліцензій

1. Вимоги до телерадіоорганізацій, які ведуть ефірне мовлення.

Телерадіоорганізації, які ведуть ефірне мовлення, мають дотримуватися вимог
щодо мови програм і передач згідно із записом у ліцензії на мовлення з
урахуванням вимог статті 9 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"
та інших норм чинного законодавства, що стосуються вживання мов на території
України.

2. Мова програм і передач телерадіоорганізацій, які розпочинають ефірне
мовлення.

При отриманні власного каналу (частоти) для ефірного мовлення в ліцензії мова
програм і передач визначається, зокрема, залежно від території поширення
програм і передач.

2.1. Мовлення на загальнонаціональних каналах, а також трансляція
телерадіопрограм більш як на половину адміністративно-територіальних утворень
(Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).

Зазначається мова програм і передач - українська.

2.2. Мовлення на кілька адміністративно-територіальних утворень (Автономна
Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).

Зазначається мова програм і передач - українська.

Якщо визначена територія поширення телерадіопрограм охоплює не моноетнічні та
етнічно неоднорідні адміністративно-територіальні утворення (менше 2/3
етнічно однорідного населення), у ліцензії на мовлення, відповідно до
програмної концепції телерадіоорганізації, можуть зазначатися, крім
української, інші мови програм і передач. Обсяг цих програм і передач
визначається рішенням Національної ради з урахуванням відомостей останнього
перепису населення в цих регіонах (додаток N 1 та інші офіційні відомості) та
мовної ситуації в місцевому інформаційному просторі.

2.3. Регіональне мовлення (на кілька населених пунктів у межах одного
адміністративно-територіального утворення - Автономної Республіки Крим,
області, міст Києва або Севастополя).

Зазначається мова (мови) програм і передач - українська або українська (не
менше 50%) та інші.

Інші, крім української, мови програм і передач можуть зазначатися в ліцензії
за побажанням телерадіоорганізацій. Визначаючи обсяг цих програм і передач,
Національна рада керується відомостями останнього перепису населення в цих
регіонах (додаток N 1 та інші офіційні відомості), наявністю регіонів
компактного проживання національних меншин (офіційні відомості Державного
комітету України у справах національностей та міграції) та зважає на мовну
ситуацію в місцевому інформаційному просторі.

2.4. Мовлення в одному місті, районі, селищі, селі.

Зазначається мова (мови) програм і передач - українська або українська (не
менше 50%) та інші.

Інші, крім української, мови програм і передач можуть зазначатися в ліцензіях
за побажанням телерадіоорганізацій. Визначаючи обсяг цих програм і передач,
Національна рада керується відомостями останнього перепису населення в цих
регіонах (додаток N1 та інші офіційні відомості), наявністю регіонів
компактного проживання національних меншин (офіційні відомості Державного
комітету України у справах національностей та міграції) та зважає на мовну
ситуацію в місцевому інформаційному просторі. При цьому максимально
враховуються клопотання об'єднань громадян, які опікуються розвитком
національних культур.

У разі відповідного звернення теле- і радіокомпаній Національна рада має
задовольнити їх пропозиції щодо поширення в конкретному місті, районі,
селищі, селі програм і передач іншими, крім української, мовами в обсягах, що
пропорційно відповідають частці населення, яке є носієм цих мов.

Особливості визначення мови місцевих теле- та радіопрограм і передач у
регіонах компактного проживання національних меншин подаються в статті 3 цих
Рекомендацій.

3. Мова програм і передач у регіонах компактного проживання національних
меншин.

При проведенні конкурсу на право мовлення в регіонах компактного проживання
національних меншин (додаток N 2) Національна рада максимально враховує мовні
запити цих категорій телеглядачів і радіослухачів.

Пропозиції телерадіоорганізацій щодо запису в ліцензії про місцеві програми і
передачі відповідними мовами задовольняються обов'язково.

У випадках місцевого мовлення в одному місті, районі, селищі, селі, де
компактно проживають національні меншини, на клопотання телерадіоорганізацій
у їхніх ліцензіях на мовлення зазначаються програми і передачі мовами
національних меншин в обсягах, що пропорційно відповідають частці цього
населення згідно з офіційними відомостями.

4. Мова програм і передач власного виробництва.

Відповідно до рішення Національної ради від 27 червня 2002 року "Щодо ведення
мовлення телерадіоорганізаціями України" програми і передачі власного
виробництва ведуться державною мовою.

Інші мови програм і передач власного виробництва можуть застосовуватися в
місцях компактного проживання національних меншин, що потрапляють під дію
ратифікованих Україною положень Європейської хартії регіональних мов або мов
меншин (Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов
або мов меншин"). Обсяги цих програм і передач визначаються Національною
радою і зазначаються в ліцензіях на мовлення.

5. Програми та передачі іноземними мовами.

Програми та передачі іноземними мовами можуть вестися в ефірі українських
теле- і радіокомпаній згідно з їх програмними концепціями, затвердженими
Національною радою, та відповідними записами в ліцензіях на мовлення.

При затвердженні таких програмних концепцій Національна рада максимально
враховує ситуацію в інформаційному просторі відповідного регіону, його
мовно-етнічні особливості, а також закони та нормативні документи, що
регламентують використання мов на території України та застосування їх у
засобах масової інформації.

Примітка: додатки до цих "Рекомендацій" розміщено на сайті Національної ради
за електронною адресою: www.nradatvr.kіev.ua

22 квітня 2004 р., "Голос України" №2204, http://uamedia.visti.net/golos




Версія для друку На першу сторінку