|
09/28/2005
Олександр МОСІЮК: “Останні події в Україні – відставка уряду, різке погіршення економічної ситуації, наростаючі і численні взаємні звинувачення в корупції високопосадовців суттєво послабили позиції України на міжнародній арені”
Заступник голови Української народної партії Олександр МОСІЮК про останні події політичного життя України.
– Пане Олександре! Сьогодні українські ЗМІ переповнені емоційними коментарями, в яких повно виразів на кшталт “втретє зрадив” чи “шантажувала Президента”. Прокоментуйте, будь ласка, цю ситуацію як аналітик.
- Основні події останнього часу – це, звичайно, відставка уряду Тимошенко, заяви і відставки інших провідних політиків. Певне загострення ситуації і спроба її ввести в стан стабільності – все це зовнішні прояви тих складних процесів, що зараз відбуваються в українському суспільстві і владі. В усіх цих процесах я хотів би виділити 4 основні складові: геополітичну, інституційно-правову, партійно-політичну і морально-етичну.
Почнемо з геополітичної складової. Її суть в тому, що чим більше скандалів, політичних двобоїв у верхніх ешелонах української влади, тим слабша держава, тим гірше захищені її національні інтереси, тим вразливіша вона для атак політичних опонентів, конкурентів, ворогів. Я вважаю, наприклад, дуже симптоматичною радість Чорномирдіна після відставки уряду Тимошенко.
– До речі, провокаційне питання: до кого Ви відносите Росію – до опонентів, конкурентів чи ворогів?
– В усі часи, в тому числі й протягом останніх 15 років української незалежності, кожне послаблення влади в Україні російська влада використовувала на користь своїх національних інтересів. Сказати, що Росія є ворогом України, було б політично некоректно. Але не тільки її політична еліта, але й значна частина народу досі не сприйняли незалежності України. Росія, попри те, що є стратегічним партнером, водночас є і джерелом цілого ряду загроз національній безпеці України.
– А як розкол помаранчевої команди сприймають у західних країнах?
– Останні події в Україні – відставка уряду, різке погіршення економічної ситуації, наростаючі і численні взаємні звинувачення в корупції високопосадовців суттєво послабили позиції України на міжнародній арені. Ми бачимо певне розчарування з боку сил, які з таким оптимізмом підтримали Помаранчеву революцію. Соцопитування показували, що європейці набагато краще ставилися до України як до потенційного члена ЄС, ніж до Туреччини, яка вже має угоду про асоційоване членство. А тепер це розчарування може призвести до економічних і геополітичних наслідків – до невіри в те, що Україна може досягти стандартів Євросоюзу. Ця невіра зробить нашу країну нецікавою для міжнародних інвесторів.
– Інституційно-правовий аспект, в першу чергу, пов’язаний із відсутністю належної законодавчої бази?
– Так, але не тільки. Ось, наприклад, специфічна реакція Президента на звинувачення його оточення в корупції. З одного боку, він дав доручення слідчим органам у 10-денний термін перевірити факти корупції, з іншого – висловив своє особисте переконання, що її не існує. Ці слова більшість аналітиків і експертів розцінили як певний тиск на правоохоронні органи.
Принцип верховенства права у контексті влади мав би проявлятися в чітко окреслених повноваженнях і функціях кожної владної інституції. Якщо немає чіткого розмежування повноважень між центрами влади, війна між ними неминуча.
До останнього часу не спостерігалося прагнення нової помаранчевої влади мати закон про Кабінет міністрів України, про Президента України, забули про обіцянки провести судову реформу.
Також відсутні у нас правові механізми, які дозволяли б виявляти і розслідувати прояви корупції у вищих ешелонах влади. Наприклад, в демократичних країнах існують такі інститути, як спеціальні слідчі, спеціальні прокурори, мають належний для проведення рослідувань статус парламентські слідчі комісії. З різних джерел постійно отримуємо інформацію про корумпованість судової гілки влади і тиск на суддів.
В Україні відсутня нормальна демократична процедура призначення людей на високі посади у виконавчій владі. УНП подала законопроект про принципи кадрової політики в Україні, згідно з яким людина, яка призначається на високу посаду, перш за все повинна пройти горнило парламентських комітетів, оприлюднити до призначення на посаду свою біографію. Тому що, як з’ясувалося, у нас при призначенні високопосадовців не вимагають навіть довідки про відсутність судимості. Так, виявилося, що екс-керівник митної служби має не скасовану судимість, а один із заступників губернатора Одеської області взагалі 9 років у тюрмі відсидів.
– Багато хто закидає Президентові, що й у створеному “під нього” Народному союзі “Наша Україна” є люди, що, м’яко кажучи, не заслуговують на довіру...
– Це вже є партійно-політичний аспект процесів, що відбуваються в Україні. Для подолання авторитарного режиму Кучми-Януковича була створена прекрасна коаліція “Сила народу”, яка здійснила захоплюючу Помаранчеву революцію і привела до влади народообраного Президента. А потім відразу робиться груба політична помилка - створюється проект адміністративної партії , який започатковує розкол помаранчевої команди. І проблема не в тому , що створюється нова партія, а саме в механізмах і принципах її побудови.
– Які саме принципи?
– Сили, які створювали блок “Наша Україна”, зокрема УНП, радили Ющенку будувати нову демократичну партію на основі об’єднання найактивніших людей, які його підтримали. Партію слід було створювати “знизу”, шляхом об’єднання первинних осередків. Не всі партії, але саме цю, народжену в умовах перемоги, в умовах політичного цунамі. Але, на жаль, перемогла інша концепція .
– Тобто треба було створити з багатьох партій одну?
– Ми пропонували дуже чіткий механізм об’єднання “знизу”: на рівні районів, міст, сіл первинні осередки мали об’єднуватися, обирати собі провідників. Ющенко залишався б у такій партії беззастережним лідером. А замість цього було створено партію “згори”, з кабінетів мільйонерів і державних чиновників.
– А лідери партій не були б проти такого злиття?
– Головне – люди не були б проти. До такої партії вони б не пустили дискредитованих осіб, корупціонерів. Завданням київських керівників було б лише ініціювати цей процес і забезпечити демократичний механізм обрання лідерів на всіх рівнях. Тоді президія, рада чи правління цієї партії мали б легітимність, отриману “знизу”, від народу. Хибним кроком є також побудова партії на безідеологічній основі.
Друга помилка – це принципи формування виконавчої влади загалом. Було надано значні переваги представникам бізнесу, який підтримав виборчу коаліцію. Ментальність же людей бізнесу суттєво відмінна від ментальності професійних політиків. Великий бізнес посткомуністичної доби виростав в умовах домінування понять над недосконалими законами і успіх критично залежав від вміння знайти спільний інтерес з корумпованою владою. Тому найкращою преференцією для бізнесменів сьогодні мала б стати економічна свобода, «дарована» новою владою, захищеність від невиправданого державного втручання, можливість працювати в правовому полі, створення належних законодавчих умов для інвестування.
– Отже, представники бізнесу звикли до корупції?
– Я не маю підстав категорично стверджувати про корупцію того чи іншого високо- посадовця. Але з різних джерел надходить величезна кількість сигналів , і системність цієї інформації дає підстави в це вірити. Так само, як у випадку з ДАІ, яка у свідомості всього народу зарекомендувала себе як корумпована структура. І саме цей фактор, а не якість конкретні окремі порушення закону, були головним мотивом Указу Президента про ліквідацію ДАІ. Відзначу, що з іншого боку, надходить багато сигналів про корумпованість деяких екс-урядовців. Я не буду класти на шальки терезів, хто більше винен – люди з оточення Президента чи бувші члени уряду. З очки зору здорового глузду незрозуміло, як можна знижувати акцизи на імпортне пиво і в той же час підвищувати їх на українське. Як можна підвищувати в 169 разів ціну на воду для українського пива? Аргументи про те, що, зменшивши митні тарифи, ми мінімізуємо контрабанду, не виглядають логічними. Тому я далекий від того, щоб стверджувати, що цей уряд був кришталево чесний і не лобіював інтереси імпортерів чи якихось іноземних компаній.
– Щодо корупції: в народі кажуть, що якщо ти вважаєш себе тверезим, але троє кажуть тобі, що ти п’яний, піди й проспися...
– Це коли троє, а коли 30 тисяч? Призначення міністрами і губернаторами людей з великого бізнесу було помилкою. Це означає загрозу корупції.
Крім того, уряд був створений не як коаліційний, а як еклектичний. Він будувався ніби під виконання програми Президента, але до нього увійшли сили, в яких і програми, і уявлення зовсім різні. Взяти, наприклад, Соціалістичну партію, яка взагалі виступає проти євроінтеграції і проти НАТО і по суті своїй, хоча вони цього й не декларують, є антиринковою партією. Тому абсолютно нелогічним виглядало, наприклад, те, що міністр сільського господарства належав до Соцпартії.
Цей уряд був створений у такий спосіб, що не мав основи в парламенті. Тому і виникла криза під час проходження законів, необхідних для вступу до СОТ. УНП пропонувала від початку створити парламентську більшість за європейським принципом. Заради стабільності уряду, заради того, щоб він міг реалізувати свою програму, потрібно було його створити як дійсно коаліційний уряд, підтримуваний парламентською більшістю.
– Не всі наші читачі добре знаються на економіці, правознавстві й геополітиці. А от хто кого зрадив, їм цікаво...
– Тут ми переходимо до морально-етичного аспекту. Одним з гасел виборчої кампанії народного Президента було “За чесну владу!”. Ідеали Майдану піднесли ідею моральності, публічності, чесності на найвищий щабель. Суспільство повірило, що нарешті ми досягаємо якогось ідеалу, що тепер у нас все буде красиво і чесно, що відтепер ми матимемо при владі найдостойніших людей. І тут починаються проблеми. Ганебна ситуація із міністром Зваричем завдала більших збитків українському суспільству і українській владі, ніж це може здаватися. Один поважний американець українського походження сказав мені, що історія зі Зваричем кидає тінь на всіх українців діаспори. Про нас думатимуть, що ми брехуни, брехлива нація. Моральна травма завдана сотням тисяч людей. І дивовижно, що всупереч проголошеній на Майдані відданості принципам моралі, Зварич залишається на посаді. І це тільки один приклад.
Люди повинні знати правду, але, з іншого боку, така кількість прес-конференцій із взаємними звинуваченнями дискредитує вже не стільки окремих фігурантів скандалів, а всю владу, всю країну. Це інформаційна війна. Як зауважило одне авторитетне видання, в інформаційній війні тільки одна третина інформації – це правда. Друга третина – це брехня, а третя – звичайні помилки.
Сьогодні вимоги суспільства до політиків значно вищі, ніж рік-два тому. Тому я прогнозую глобальні зміни політичного ландшафту, тобто очищення. Влада не виконала того, що обіцяла, і я боюся, що з її лідерами станеться те саме, що з Лехом Валенсою у Польщі. Він переміг на виборах, а потім його рейтинг упав до 1,5%. Він залишився частиною польської історії, його поважають, але не як політика, а як музейний експонат. Про це нещодавно писала „Українська правда”.
– А як могло б відбуватися це очищення?
– Громадянська кампанія “Знаю!” вже оголосила, що буде проводити кампанію за чистоту партійних списків. Це була моя ідея, я її провідникам “Знаю” запропонував, тому я з приємністю почув зі ЗМІ, що вони вирішили нею скористатися.
В Україні прийняли найгірший, найбільш недемократичний варіант пропорційної виборчої системи: закриті виборчі списки. Це означає, що в більшості партій в силу нерозвинутості внутріпартійної демократії партійна бюрократія безконтрольно визначатиме, хто буде в цих списках, визначатиме фактично майбутніх депутатів. Настільки мені відомо, лише Українська Народна Партія ухвалила рішення про проведення публічного номінування кандидатів до партійних списків, розробила для цього спеціальні процедури, які б максимально враховували думку рядових партійців та громадян при складанні партійних списків. Я очікую на цих виборах, що українські громадяни проявлять високий рівень політичної свідомості і під час голосування реагуватимуть не тільки на відомі імена лідерів партій, але і врахують хто входить до команд цих лідерів. Побачивши в партсписках неприйнятних для себе дискредитованих осіб, виборці не голосуватимуть за такі партії.
Загалом, на майбутніх парламентських виборах ми хочемо побачити чесну конкуренцію політичних команд і їх програм, а не корупцію та інформаційні війни.
Спілкувалася Олена БІЛОЗЕРСЬКА
|