|
01/15/2004
Україна — таки справді не Росія
Народний депутат України Павло Мовчан — про українську владу та конституційну реформу, вплив Російської Федерації на наші політичну та економічну сфери, про місце України на геополітичній мапі світу та можливі шляхи розвитку подій.
Під поняттям “стабільність”, яким оперують групи інтересів, злочинці, що перебувають у верхівці владної ієрархії, нам пропонується проект консервування влади та олігархізму. Це призведе до того, що Україна не матиме динаміки розвитку, не зможе мати свого місця у європейській, світовій спільноті. Влада навіть не розуміє, що загрожує їй. Можновладці не усвідомлюють, що консервування влади неминуче викличе поглинання України Росією.
Росія зараз динамічно змінює обличчя. Після парламентських виборів Державну Думу наповнив виключно російський елемент, з російським домінуванням інтересів. В Україні ще й досі панують інтернаціональні принципи, де слово “націоналізм” стало лайкою, де ідеологеми працюють за старою радянською системою. Тому Україна значно поступається Росії і може бути поглинута нею. І тоді не буде великої різниці, хто перебуватиме при владі: група ГРУ (Головне Розвідувальне управління) чи група ФСБ при Президенті України, які здійснюватимуть внутрішню і зовнішню політику держави. В України вже не буде можливості вибору, про який нам говорили 10 років. Буде лише один шлях — до Росії. “Європейської” Росії, яку моделює таким чином Путін.
Основна мета російської політики: залишаючи великі східні простори, створювати різноманітні транснаціональні компанії, щоб, не маючи людських ресурсів, задіяти їх із суміжних держав, передовсім із Китаю. Для того, щоб утримувати такі території, у Росії має бути не 150, а 300 млн. населення. Путін розуміє, що в Росії немає таких ресурсів, і тому робить наголос на європейську частину. І Україна є складовою новітньої російської політики.
Президент Російської Федерації опирається виключно на російську національну складову, яка забезпечила перемогу росіянам. Українська ж теперішня влада перемогти не може, бо вона відкинула найважливіші принципи — національних інтересів, пріоритетів, складової. Ця влада не може перемагати. Вона може мати тільки один чинник — силу. І тут вона хоче задіяти російські сфери впливу, щоб помножити власний адміністративний ресурс на зовнішній московський вплив. За рахунок цього вона хоче зберегти своє становище та при цьому не збереже України і не збереже, врешті, й себе.
Олігархічно-кланові групи, які входять до більшості, не можуть зрозуміти, що потім вони Росії потрібні не будуть. Вони будуть витіснені з усіх ринків після того, як їх використають. З-поміж них залишаться лише такі потужні об’єднання, як об’єднання Пінчука. Вони і будуть реалізовувати російські економічні проекти. Ми не змінимо ситуації, якщо будемо прагнути змінити владу за умови панування в Україні російських груп впливу.
Останнім часом Росія зацікавилася земельним питанням. Зараз бачимо тенденцію до приватизації найкращих у світі ґрунтів. Ця схема примітивна, та вона повторює приватизацію в сфері промисловості. Коли все скуповується за безцінь, і українці можуть опинитися в становищі автохтонних жителів Північної Америки — витісненими зі своїх земель, зі сфери впливу. Зрештою, і політичний вплив із боку українців буде практично зведено до нуля.
Відбувається реалізація великого геополітичного плану, в якому Росія відіграє роль великої держави і прагне інтегрувати Україну в себе. За таких умов Україна, не маючи свого національного елементу, не може займати вагомих позицій на геополітичній карті світу.
“Забава” зі зміною Конституції є глобальним проектом, що виходить за межі України. І сучасний політикум виступає в ролі маріонеток — і з лівого, і з правого боку. З лівого — Медведчук, Симоненко. А з правого ці мотузки хочуть накинути на нас. Але їм це не вдасться, бо ми ширше розуміємо цю проблему, і знаємо, як її подолати.
Підготував Богдан ГДАЛЬ, “Слово Просвіти”, 15-21 січня 2004 р.
|