|
05/10/2001
Сутність пропозицій В.АСАДЧЕВА до проекту Закону України `Про судовий устрій`
Незалежна судова влада — це гарантія захисту наших прав і свобод, захисту від зловживань державних органів і посадових осіб, від злочинних посягань на здоров'я і майно, можливість отримати відшкодування заподіяної шкоди.
Але незалежність судової влади від інших гілок влади в Україні повинна реально забезпечуватись, а не декларуватись. Якщо не буде фінансової та адміністративної незалежності судової влади — взагалі не буде ні її самостійності, ні її незалежності. Тому В.Асадчев не міг не подати зауваження щодо принципових моментів цього вкрай важливого для України Закону.
Призначення суддів на адміністративні посади пропонувалось зробити незалежним ні від кого та майже автоматичним: щоб голови судів не призначались кимось зверху, а обирались за ознакою найбільшого стажу роботи суддею чи роботи за фахом.
Неприпустимо, щоб Судова адміністрація (орган, на який покладається фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності судів), залежала від будь-якої іншої "гілки влади". Голову Судової адміністрації повинні обирати самі судді, і звітувати він має судовій владі, а не виконавчій чи законодавчій.
Пропозиції також стосувались самої системи судів з метою побудови її у відповідності до Конституції та загальноправових принципів. Адже із статті 125 Конституції України випливає наступне. Принцип територіальності означає, що судова система будується у відповідності з адміністративно-територіальним устроєм України. Принцип спеціалізації — система будується також залежно від поділу галузей права. Скільки має бути спеціалізацій — Конституція не визначає. Очевидно, це має залежати від об'єктивної потреби суспільства. Визначена кількість судових інстанцій: місцеві суди, апеляційні та вищі. Кінцевою інстанцією є Вищі спеціалізовані суди. Верховний Суд є найвищим судовим органом, що означає, що він стоїть над Вищими спеціалізованими судами, які, однак, у кожній спеціалізованій підсистемі є вищими.
Пропонувалось знищити військові суди в Україні, оскільки про створення судів зі спеціалізацією за суб'єктною ознакою у ст.125 Конституції не тільки не йдеться, але й забороняється створення особливих судів. Крім того, богиня правосуддя Феміда недарма зображується з пов'язкою на очах. Перед судом усі мають бути рівними.
Пропонувалось врегулювати у цьому Законі й діяльність третейських судів, адже він є своєрідною судовою конституцією (від лат. слова "будова"). Процедура розгляду господарських спорів третейськими судами простіша та швидша у порівнянні з процедурою в державному господарському суді, також краще забезпечує збереження комерційної таємниці. Третейські суди в жодному разі не відбирають ніяких судових повноважень державних судів, навпаки, таким чином зменшується навантаження на господарські суди. Вирішення спору третейським судом не зачіпає інтересів третіх осіб, державних органів, це є "внутрішньою справою" взаємовідносин сторін.
|