|
08/07/2001
Георгій МАНЧУЛЕНКО: “Зволікання із вирішенням питання делімітації континентального шельфу в районі острова Зміїного на користь румунській стороні”
“Формальною” вважає відповідь МЗС України на своє депутатське звернення народний депутат України, член фракції Українського Народного Руху Георгій МАНЧУЛЕНКО. Звернення стосувалося ситуації, що склалася в українсько-румунських стосунках “навколо континентального шельфу та виключних економічних прав на Чорному морі у зв’язку з тим, що завершився термін підписання Договору про режим українсько-румунського державного кордону та Угоди про делімітацію континентального шельфу”. Питання, зокрема, пов’язане із тим, що Румунія продовжує видобуток нафти на своєму узбережжі із родовищ, що простягаються до острова Зміїного.
Як відомо, 2 червня 1997 року було підписано, а потім і ратифіковано міждержавний договір між Україною та Румунією. Чи не єдиним його досягненням стало визнання і підтвердження Румунією лінії кордону, зафіксованої радянсько-румунським документом 1961 року, а також юридичне закріплення непорушності лінії українсько-румунського кордону, яка існувала станом на 16 липня 1990 року.
“Проте договір не вирішив головного питання – про розподіл континентального шельфу і виключних економічних прав двох країн на Чорному морі”, -- підкреслює Георгій МАНЧУЛЕНКО. -- “Питання делімітації континентального шельфу в районі о.Зміїного планувалося вирішити в процесі переговорів протягом двох років після Договору 1997 р., і протягом цього часу сторони мали намір “утримуватися від односторонньої господарської діяльності на шельфі”. А це означає, що зволікання із вирішенням проблеми вигідне румунській стороні, оскільки вона продовжує видобувати нафту на узбережжі з родовищ, що простягаються до острова Зміїного”.
Оскільки термін підписання Договору про режим українсько-румунського державного кордону та Угоди про делімітацію континентального шельфу закінчився в січні 2000 року, Георгій МАНЧУЛЕНКО звернувся до МЗС України та інших органів державної влади з депутатським зверненням, де містилися конкретні пропозиції щодо виходу з ситуації, яка при бездіяльності української сторони в перспективі загрожує розвинутися в конфлікт. “Головне, чого вимагали ці пропозиції – це активної позиції української сторони,” – говорить депутат.
Однак, наголошує Георгій МАНЧУЛЕНКО, “після проведення чергового раунду українсько-румунських переговорів 9-12 липня 2001 року в Києві, українська сторона знов лише опрацьовує пропозиції румунської сторони, відкладаючи підготовку власних пропозицій у відповідь”. Зважаючи на те, що Румунія хоче стати членом ЄС, депутат вважає “незрозумілою пасивність українських відомств, що беруть участь в переговорному процесі з румунською стороною, і в першу чергу – МЗС України, на яке покладена координація діяльності цих відомств”.
7 серпня 2001 р.
|