На початку грудня минулого року парламент схвалив держбюджет-2001. Як і бюджет-2000, нинішній є бездефіцитним; так само, як і попередній, він має багато критиків. Вивчення результатів голосування за окремі статті бюджету показує, що найбільш послідовно підтримували його прийняття фракції правих та правоцентристських партій. Проаналізувати бюджет-2001 та бюджетний процес в Україні останніх років ми попросили голову підкомітету з питань місцевих бюджетів Бюджетного комітету Верховної Ради, члена фракції Українського Народного Руху Валерія АСАДЧЕВА.

— Бюджет-2001 прийнятий, і тепер багато охочих його критикувати. А що б було, якби він затверджений не був?

— За нинішньої економічної ситуації в країні досконалий бюджет зробити нереально. Коли я читаю лекції студентам в одному з київських університетів, то завжди порівнюю Францію й Україну. За чисельністю населення, територією, навіть за курсом національної валюти (курс франка приблизно дорівнює курсу гривні до долара) — країни дуже схожі. Але бюджет Франції становить 1 трлн. 400 млрд. франків, а України — 52 млрд. грн. Я пропоную порахувати різницю й зробити висновок: чи може бюджет, подібний за розміром до українського, задовольнити всі потреби країни повною мірою? На жаль, ми повинні вибирати не між бюджетом Франції й України, а між затвердженим і незатвердженим українським бюджетом.

На відміну від комуністів, фракція Українського Народного Руху керується принципом: краще затвердити бюджет, який не повною мірою задовольняє потреби суспільства, ніж не затвердити зовсім. Чому? Тому що незатверджений або невчасно затверджений держбюджет, по-перше, веде фактично до ручного управління фінансами (тобто витрати з державного бюджету здійснюються чиновниками на власний розсуд). По-друге, за таких обставин немає можливості формувати економічну політику держави на основі нових макроекономічних показників розвитку, що об'єктивно склалися протягом поточного фінансового року, а це призводить до деформацій в економіці та поглиблення її тінізації. Затверджений бюджет — при всіх його вадах — дає можливість стежити за реальним станом економіки. Тому найгірший варіант із усіх можливих — це незатверджений бюджет.

— Бюджет-2000 був кроком уперед порівняно з бюджетом-1999 хоча б тому, що був бездефіцитним. Чим відрізняється бюджет-2001 від своїх попередників?

— Складно порівнювати всі роки хоча б тому, що увесь час до цього ми мали економічний обвал, нестабільну економічну ситуацію. До нинішнього року бюджети ніколи не приймалися вчасно. Минулорічний ніс на собі велике навантаження, пов’язане з “гріхами” попередніх урядів — уряд Ющенка взяв у спадок колосальні борги з соціальних виплат, і тому бюджет-2000 мав соціальне спрямування, головний напрям якого — погашення боргів. Уряду це вдалося: з 1 млрд. заборгованостей залишилося 150 млн. грн.

У 2001 році перед бюджетом стоїть інше завдання: завершити виплати заборгованостей і розпочати підвищення зарплати. На 25% підвищиться заробітна плата працівникам бюджетної сфери, а вчителям, у цілому по галузі, — на 40% від існуючої: їм додатково передбачено 410 млн.грн. І це — без перебільшень — закладено в нинішньому бюджеті завдяки наполегливим особистим зусиллям народного депутата І.Р.Юхновського.

Відновлені цього року "захищені статті" бюджету, які роблять бюджет соціально спрямованим, передбачені спеціальні субвенції на фінансування пільг і субсидій населенню на оплату споживання електоренергії, природного і скрапленого газу та житлово-комунальних послуг у сумі майже 2,9 млрд. грн.

Завдяки активній роботі депутатів нашої фракції у Законі про бюджет передбачені додаткові кошти у сумі 50 млн. грн. у резервному фонді для фінансування ліквідації наслідків стихійного лиха у Вінницькій, Одеській та Хмельницькій областях, наслідків надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (30 млн. грн.), Миколаївській області (11,7 млн. грн.), Івано-Франківській області (10 млн. грн.), Донецькій області (5 млн. грн.), Волинській області (1 млн. грн.). Передбачено спеціальні субвенції на реконструкцію центральної частини міста Львова, реконструкцію та реставрацію Одеського оперного театру, 5 млн. грн. місту Славутичу у зв'язку із закриттям ЧАЕС, кошти на здійснення містом Києвом столичних функцій.

Бюджет-2001, як і попередній, є бездефіцитним. Уперше маємо профіцит (розмір доходів перевищує розмір видатків) пенсійного фонду. Якщо надходження будуть йти в такому ж обсязі, то надалі можна буде говорити про зменшення оподаткування фонду зарплати. А це в майбутноьму призведе до зменшення навантаження на виробництво, виробника, що стимулюватиме розвиток економіки. Коротко кажучи: якщо раніше перед урядом стояло питання “стабілізації падіння”, то зараз постало питання “стабілізації підйому”.

— Для пересічного громадянина “бездефіцитність” — досить абстрактне слово. Чи не могли б Ви пояснити, які переваги дає бездефіцитний бюджет людям?

— Коли бюджет є “дефіцитним” (а це означає, що обсяг передбачуваних надходжень до нього не покриває всіх передбачених видатків), обов’язково потрібно мати джерела покриття дефіциту. У більшості випадків ними є запозичення. Проти цього вже багато років послідовно виступала фракція Українського Народного Руху. За останні роки Україна “набудувала” неймовірно великі “піраміди” боргових зобов’язань, зовнішніх запозичень, за якими треба сплачувати відсотки. Оскільки відсотки завжди сплачуються з бюджету, у ньому поступово накопичилося чимало видатків саме на обслуговування державного боргу.

Те, що протягом останніх двох років бюджет є бездефіцитним, означає, що обсяг запозичень не збільшується — тобто зменшується навантаження на бюджет. За рік діяльності урядові вдалося на 1 млрд. грн. зменшити обсяг державного боргу. Відсутність дефіциту дає підстави говорити, що в майбутньому зменшення частки видатків на обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргів дозволить спрямувати ці ресурси на вирішення внутрішніх проблем — зокрема, соціальних.

— Чи здатен цьогорічний бюджет буде "зігріти" українське населення в холодні дні? Насамперед, чи передбачені кошти на створення джерел енергопостачання, альтернативних до російських – наприклад, нафтотерміналу в Одесі і нафтопровід Одеса-Броди-Гданськ?

— Проблема добудови терміналу та нафтопроводу з практичної давно переросла в суто політичну. Можна сказати, що здобувши політичну незалежність, Україна не має ні економічної, ні енергетичної незалежності. На жаль, сьогодні навколо цього нафтопроводу діють сили, які не хочуть, щоб Україна стала економічно незалежною. Будівництво нафтопроводу відкриває найдешевший шлях для постачання близькосхідної нафти в Європу і дає Україні можливість отримувати не тільки російські енергоносії. Російське лоббі, потужно представлене в Україні, включило свої важелі впливу для гальмування будівництва нафтопроводу. До речі, при розгляді бюджету-2001 була спроба зробити невизначеними джерела фінансування добудови цього нафтопроводу, однак в бюджеті все-таки закладено окремим рядком близько 200 млн. грн. Сподіваюся, що патріотичне розуміння будівництва нафтопроводу переможе в Україні, ми його добудуємо і матимемо додаткові, неросійські джерела постачання, а, отже, й тепло в оселях.

— Наскільки бюджет-2001 переведе розмови про розвиток української мови з мови закликів і гасел в більш реальну, фінансову форму?

— Цього року в бюджеті з’явилося багато концептуальних моментів, які раніше ніколи не були присутні в цьому документі. Уперше за історію незалежності України окремим рядком передбачено фінансування програми всебічного розвитку української мови в сумі 25 млн. грн. Так, це невеликі кошти, зважаючи на складність становища державної мови — у нас навіть сьогодні немає української термінології в багатьох галузях виробництва, економіки, права. Як інженер за першою освітою та юрист за другою я можу нарікати, що за десять років не було випущено необхідних словників, і виділених коштів не вистачить для розв’язання навіть цієї проблеми, але добре, що цей рядок з’явився — думаю, в наступних бюджетних роках він буде збільшений.

— Чи фінансуватиметься розвиток національного телебачення?

— Традиційно ми вважали, що телебачення як частина четвертої влади повинно нести основи демократії, розповідати про події в країні чесно, відверто. Але цього не сталося — олігархічні клани повністю захопили важелі управління ЗМІ й фактично дають спотворену інформацію. Раніше телебачення, радіомовлення фінансувалося окремим рядком у бюджеті. І маємо парадокс: наприклад, канал УТ-1 веде відверту антидержавницьку політику, а держава ще й сплачує йому кошти. Тому питання, яким чином проводити фінансування цієї галузі, було поставлене дуже серйозно.

Цього року для усунення монополії на мовлення була запроваджена тендерна система фінансування телерадіокомпаній. Приділена увага й друкованим засобам масової інформації, розвитку книговидання та поліграфічної бази. Передбачені спеціальні бюджетні пільги на видання книг для дітей та специфічних газет — наприклад, “Кримської світлиці”, яка є єдиною впливовою україномовною газетою в Криму, і це також завдяки зусиллям депутатів нашої фракції. Не можу сказати, що це достатній рівень уваги, але гранично можливий в межах даного бюджету.

— Рік тому було обіцяно, що в бюджеті-2001 обов’язково буде “дано старт” міжбюджетній реформі. “На місцях” її дуже чекали. Перше читання ця пропозиція витримала, а потім її вилучили. Ви відомі не тільки як прихильник міжбюджетної реформи, але і як автор відповідного законопроекту — чому, на Вашу думку, другий рік Україна не зрушить з місця це питання?

— Те, що не реалізовується бюджетна реформа, — це головний недолік нинішнього бюджету, недолік, який уже став хронічним — він повторюється з року в рік. Для того, щоб зрозуміти, які політичні сили не зацікавлені у здійсненні бюджетної реформи, потрібно сказати про її суть.

На певному етапі розвитку ми зрозуміли, що без приватної ініціативи людей неможливо побудувати нормальне цивілізоване суспільство. Ми відмовилися від того, що все потрібно робити лише через державу: держава повинна одягати, надавати, будувати…

Зрозуміло, що людина виявлятиме ініціативу й зароблятиме гроші лише тоді, коли їй це буде вигідно. Якщо держава вимагає 10-15% податку, людина їх сплатить. Якщо рівень податків становить 60%, людина або не буде працювати, або не буде платити, тобто обдурюватиме державу, ховаючи гроші “в тінь”. Фактично, це й відбувається в економіці.

Аналогічну мотивацію спостерігаємо й на рівні села, міста. Мер, голова адміністрації тільки тоді буде зацікавлений більше заробляти, коли чітко знатиме: чим більше він заробляє, тим більше грошей у нього бюджеті. Наприклад, коли у нього залишається 70-75% заробленого. Тепер уявіть, що така ситуація складеться в усіх органах місцевого самоврядування — йде колосальне наповнення бюджетів усіх рівнів, у тому числі й державного. Подібна бюджетна реформа проведена в Польщі ще 1990 року.

В Україні донині збереглася стара, прокомуністична “матрьошка” — так звана “бюджетна піраміда Хеопса”: розподіл “згори-донизу” центр-область-район. Тобто незалежно від того, хто скільки заробляє, всі кошти йдуть в центр, а звідти вже їх “ділять”: чим нижче — тим менше шансів отримати необхідну для нормального функціонування суму (кошти просто не доходять).

Виходить шалений дисбаланс: централізація грошей вгорі, а соціальних проблем — внизу. Ця спотворена система — система суцільного пограбування — живе й процвітає в Україні. Сьогодні жоден управлінець реально не зацікавлений у наповненні власного бюджету.

Наша партія вже 10 років виступає за проведення бюджетної реформи. Ми вже напрацювали необхідні законодавчі акти, але робиться все, щоб не дати можливості провести реформу. Чому? Окремим політичним силам дуже вигідно залишати на припоні все суспільство.

Як колись було вигідно, щоб людина була бідна й увесь час щось просила в чиновника, так і сьогодні вигідно, щоб і людина, і органи місцевого самоврядування залишалися бідними — тоді можна будувати вертикаль влади за принципом жорсткої підпорядкованості, вести персоніфіковану політику управління.

Без цієї реформи, тобто поки в розвиткові економіки не будуть зацікавлені всі рівні влади, а не лише рівень уряду, серйозний економічний поступ неможливий — можуть бути тільки невеличкі стрибки.

— У березні має відбутися науково-практична конференція “Бюджетна реформа в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення”...

— Чим більше гальмується будь-яка реформа, тим більше можна проводити конференцій на тему “чому вона не проводиться?”. Я вважаю так: якщо є законопроект, і фахівці рекомендують його прийняти — на цьому конференцію можна закрити. Тільки тоді розпочнеться реальна реформа, а не розмови про неї. Потрібно лише одне — політична воля й розуміння того, що є інтереси суспільства, які повинні бути вищі від приватних інтересів вищих посадових осіб.

— Ваше бачення бюджету 2002 року?

— Фактично, вже зараз починається підготовка до бюджету 2002 року. Сподіваюся, цьогорічний бюджет вирішить проблеми виплат заборгованостей за всі минулі роки. А тому бюджет-2002 повинен бути присвячений не лише споживанню, але й розвитку. У більшості країн 50% бюджету йде на розвиток певного напрямку, визначеного урядом чи вищим керівництвом держави як пріоритетний. У нинішньому бюджеті на розвиток передбачено мізерну суму — 300-350 млн. із 41 млрд. грн., але вони є. Вірю, що в 2002 р. значну частину коштів буде спрямовано на розвиток. Якщо це відбудеться, можна буде говорити про більш-менш стале економічне зростання в Україні.

20.01.2000, "Українське слово"

---

Версія для друку

На першу сторінку