Питання остаточної цифри, до якої має бути скорочено числельність Збройних Сил України та її обгрунтування експертами та представниками військової науки, поставив у виступі при обговоренні Закону про чисельність Збройних Сил України народний депутат України, предствник фракції Української народної партії, секретар парламентського Комітету з питань національної безпеки та оборони Георгій МАНЧУЛЕНКО. Далі – фрагмент цього виступу:

“Коли буде визначена кінцева мета скорочення чисельності Збройних Сил, до якої цифри ми маємо довести чисельність Збройних Сил, щоб вона вже нарешті зупинилась на якійсь константі?

До цього часу я не можу отримати належної відповіді ні від військових експертів, ні від воєнного відомства, ні від воєнної науки. Яка ж кінцева чисельність Збройних сил?

Стратегічний оборонний бюлетень, про який так дуже багато говорять, дає цифру 200 тисяч, уявіть собі, не надаючи жодного серйозного аргументу, чому це цифра саме такою повинна бути. Так хіба ж ми таки підходи маємо сповідувати? Такий настрій підходу до реформування Збройних Сил мене наводить на певні історичні паралелі часів Української Народної Республіки і Винниченка – армії не треба, буде народна міліція. До чого це привело, всі ми чудово знаємо. Звичайно, зараз інша історична ситуація. Але певні загрози, небезпеки і виклики є. Це Ірак, це Балкани, це Північний Кавказ, це асиметричні загрози, це боротьба з тероризмом.

Які акценти ми робимо у будівництві Збройних Сил, які роди і види Збройних Сил повинні у першу чергу максимально фінансуватися? Відповіді на ці питання, на жаль, немає.

Наводять приклади, що за чисельністю ми одна з найбільших армій в Європі. Але ніхто не каже про те, що ті країни, які називають – це Британія, Франція, - мають ядерний щит, інші країни, та ж Німеччина, це члени НАТО. Вони є членами системи колективної безпеки, про що ми тільки декларуємо наміри, і невідомо, чи ми будемо членом цієї системи колективної безпеки.

Тепер інше. Співвідношення бойового компоненту і забезпечуючого. Ви ж подивіться, що пропонується на кінець року, – 180 тисяч військових і 65 тисяч цивільних. Так хто ж тоді в армії буде забезпечувати недоторканість наших кордонів, територіальну цілісність? Цивільні люди? Це питання, на яке немає відповіді”.