Лідер УНП не схильний вбачати вину Володимира Литвина у блокуванні законопроектів щодо СОТ. На думку пана Костенка, головна провина все-таки лежить на урядовій команді, яка допустила чимало помилок. Про це він розповів у розмові з журналістом “Газети” під час свого візиту до Львова.

– Які реальні причини конфлікту, що стався в останні дні сесії ВР між урядом і парламентом, побачили ви?

– Це була спроба Кабміну перекласти політичні помилки на плечі парламенту. Насамперед такою помилкою була відсутність ініціативи прем’єр-міністра щодо формування нової більшості у ВР, без якої уряд висить у повітрі. Тому тут Юлії Володимирівні треба брати на себе мужність визнати як помилку те, що вона жодного разу не закликала Президента і спікера допомогти створити більшість. Іншою проблемою є незавершеність кадрових призначень після того, як із ВР пішло багато депутатів, і перш за все це стосується голів профільних комітетів і віце-спікера. В умовах нової політичної стратегії, за якої Україна дуже швидко має стати членом СОТ і ЄС (і йдеться радше не про юридичний, а фактичний аспект), багато чого потрібно зробити в адаптації національного законодавства до європейських вимог. Відсутність серед керівництва парламенту заступника голови, який опікувався б саме цим питанням, і призвела до такого конфлікту. Треба не проголошувати заяви, а шукати той компроміс, на основі якого до завершення повноважень ВР цього скликання відбувалася б плідна співпраця.

– Тобто звинувачення уряду аж ніяк не є спробою кинути тінь на спільну передвиборну перспективу НПУ, БЮТ тощо?

– Та її ще немає, цієї передвиборної коаліції. Багато політиків заявляють про ті чи інші речі, які далекі від реалій. Питання виборчих коаліцій вирішуватимуть восени.

– Ваш однопартієць В’ячеслав Кириленко, який є міністром праці, разом з іншими політиками підтримав думку, що у ВР існує така собі група інтересу на чолі з Литвином, в якої чітко простежується кучмівський хвіст. Це справді так?

– Я не можу бути звинуваченим у тому, що маю якийсь хвіст. Деякі закони, які вносив уряд щодо СОТ і бюджету, дуже сильно били по інтересах національного виробника. Ми, як пропрезидентська політична сила, як учасник урядової коаліції, дуже жорстко критикували уряд за це. Навіть більше, шукали такий варіант компромісу, який під час ухвалення закону завдавав би мінімальних збитків інтересам виробника в Україні. Була надзвичайно гостра дискусія щодо завезення м’яса в нашу державу. Той компроміс, на який ми вийшли в остаточному варіанті – 1, 5 євро за кілограм, – дозволяє вітчизняному виробникові працювати та завозити м’ясну продукцію, а не її відходи.

Зважаючи на цю позицію, я хочу через вас запитати Кабмін: чи можна, з одного боку, погіршувати умови для вітчизняного виробника, а з іншого – ухвалювати рішення, які також спричиняють погіршення умов праці того ж виробника. Простий приклад – зменшення митних обмежень щодо ввезення пива, а з іншого боку – уряд підписує постанову, якою підвищує ціну за спецводокористування до розмірів, яких у світі не існує. Ми підтримуємо євроінтеграцію та вступ до СОТ. Наша фракція, до речі, першою сказала про європейський вибір як стратегічний, у програмі партії ще 1992 року (тоді ще ми були в рамках єдиного Руху). Однак не можна заплющити очі на стратегічні помилки Кабміну, які призводять до згортання українського виробництва. Отож, не Литвин із хвостом, а УНП зі своєю позицією також не сприймає багатьох законопроектів уряду. Ось у чому суть конфлікту.

– Володимир Литвин розповідав про тиск на депутатів із-поза меж парламенту…

– На мене тиснути неможливо, бо за 16 років перебування в політиці ще ніхто нічого з мене не витиснув. Зверталася Юлія Тимошенко з проханням підтримати ті чи інші законопроекти, і ми обговорили в контексті, який я вже окреслив, систему підходів, як ухвалити потрібні закони для вступу в СОТ і не погіршити виробничої діяльності українських підприємств. Це завдання кожного уряду: погіршуючи ситуацію в одній сфері, водночас покращувати її в іншій, аби було дотримано балансу. Світовий приклад: в Аргентині уряд виробнику курячого м’яса пропонує місце для будівництва птахофабрики, де вже є вся інфраструктура (каналізація, дорога тощо). Одне з відомих наших підприємств у цій галузі будує нові потужності за власний кошт, що згодом впливає на кінцеву вартість продукту, адже це багатомільйонні витрати, яких не має бути, якщо держава зацікавлена в підтримці вітчизняного товару.

– Чому все-таки не створили більшості? Це непослідовність нової влади чи вдалий хід зацікавлених у парламентському хаосі?

– Це помилка нової команди, і нею скористалася опозиція. Хоча, з іншого боку, через ситуативну більшість було вигідно ухвалювати деякі дуже важливі рішення. Згадайте, як затверджували голову уряду з рекордною кількістю підтримки. Це ж стосується бюджету, за який голосували навіть комуністи. Але коли треба підтримати закони щодо СОТ, то отримуємо провал, адже в залі сидять водночас і депутати, і підприємці, яким часто не вигідно затверджувати нові правила, які вдарять конкретно по них. Отже, луснула надія на те, що ситуативною більшістю можна робити все.

– А, може, восени більшість таки з’явиться? Які фракції увійдуть до неї?

– У вересні треба спробувати її створити. Але чи вдасться це… Я як політик із великим досвідом висловлюю сумнів, що результат буде позитивним, але як керівник пропрезидентської фракції робитиму все, щоб таку більшість сформувати.

– Відставки Романа Безсмертного так і не відбулося. На вашу думку, крок віце-прем’єра з адміністративно-територіальної реформи міг бути вдалою маніпуляцією?

– Роман Петрович – надто досвідчений політик, щоб аж так реагувати на якусь проблему. Це був політичний крок, але відповідь на запитання, чи прийме Президент цю відставку, пан Безсмертний знав заздалегідь.

– Конфлікт на Рівенщині між УНП і “НСНУ” дедалі загострюється, про що свідчить звернення першого з’їзду “НСНУ” до глави держави з проханням звільнити губернатора Червонія. Ви намагались втрутитися, вирішити проблему?

– Немає ніякого конфлікту. Є небажання мешканців цього регіону вступати до лав “НСНУ”, тому що це надзвичайно патріотична громада. Якщо хтось не поважає історії, пам’яті загиблих за незалежність, то там його не вважають політиком. А як можна змусити виборців Рівенщини любити “НСНУ”, якщо в декларації цієї партії сказано, що вона не є ні правою, ні лівою, а політичною силою “любові до Президента”. Роман Петрович так заявив під час презентації партійної програми. Це конфлікт “НСНУ” з патріотичною громадою. А Червоній не є лідером партійного осередку УНП, а лише членом. Відтак висловлювати претензії до нього – це нонсенс.

Багато голів обласних адміністрацій і водночас голів осередків “НСНУ” таки використовують адміністративний ресурс, залучаючи нових членів. Червоній не має таких партійних важелів впливу. А звернення щодо його відставки виглядає політично незрілим, адже якщо йти за цією логікою, то УНП може надати Президентові чималий список губернаторів, які не демонструють тієї політики, про яку говорить В. Ющенко.

Ми готові проводити нормальний діалог із “НСНУ”, але завжди будемо дуже гостро реагувати на спроби зазначеної партії стати центром української політики, не маючи на це ані моральних, ані політичних підстав. Це лише нова політична сила, яку сформували 2005 року. В УНП за плечима –16-річний досвід.

– Назвіть, будь ласка, області, в яких, як вам відомо, представники “НСНУ” використовують адмінресурс?

– Херсонська область. Там губернатор надто ретельно почав боротися з УНП, а ми так просто цього не залишимо. Є й інші приклади.

– Як народилася заява УНП-НРУ-ПРП і Батьківщини, озвучена 9 липня, і які наслідки вона може мати в майбутньому?

– Це наслідок тієї політики, яку намагається проводити “НСНУ”: поставити себе в центрі та давати всім оцінки й виділяти відсотки. Це смішно. Це була спільна ініціатива тих, хто формував “Нашу Україну”, “Силу народу” і хто тепер працює над реалізацією програми Президента Ющенка. Це не заявка на вибори, не праобраз виборчої коаліції, а моральний аспект того, що ми робимо спільно в інтересах України.

– Однак ви часто критикуєте представників ПРП, НРУ тощо, які працюють міністрами в уряді чи обіймають інші високі посади. Чи не завадить це в майбутньому створювати блок на вибори?

– Я критикую дії посадових осіб, а не партій, наприклад, діяльність міністра фінансів чи міністра економіки щодо тих помилкових рішень, які призводять до погіршення економічної ситуації. Не потрібно будь-яке критичне зауваження по суті перетворювати на пошук відьом у радянському стилі. Це атавізми тоталітарного менталітету. В демократичних країнах членам коаліції дозволено висловлювати свою позицію. Я говорю конкретно про спецводокористування, митні тарифи, валютний курс – це все елементи тих помилок, яких припустився конкретно Іван, Петро й інші. Не кажу про курс ПРП чи іншої партії або того, що не шаную їхніх представників як політиків.

Розмовляв Ярема ГОРОДЧУК

“Львівська газета”, 26 липня 2005 р.

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/07/26/7289/