Ми вистояли і відстояли своє право бути європейською державою, бути українським народом. У цій перемозі – воля і життя багатьох поколінь українських патріотів. У цій перемозі багаторічна діяльність Української народної партії, витоки якої починаються із визвольних рухів кінця 80-тих років минулого століття.

Згадаймо лише деякі ключові етапи поступу до Помаранчевої перемоги та особистий внесок у цю велику справу наших однопартійців.

Січень 1990 року. Людський ланцюг від Києва до Львова ознаменував початок національного піднесення. Організатор – перший голова РУХу Іван Драч.

Жовтень-листопад 1990 року. Студентське голодування, яке спричинило політичні страйки та першу в історії України відставку комуністичного Уряду. Серед організаторів – молодорухівці В’ячеслав Кириленко, Юрій Зубко.

Липень 1991 року. Підняття над Київрадою Національного стягу. Рішення Ради забезпечив Олександр Мосіюк, на той час виконувач обов’язків голови Ради.

1990 – 1994 рр. Народною Радою – першою демократичною опозицією у Верховній Раді України – керували академік Ігор Юхновський та Іван Заєць. Саме під несамовитим тиском Народної Ради комуністична більшість ухвалювала Декларацію про державний суверенітет та Акт про незалежність України.

1992 – 1994 рр. Дмитро Павличко, Володимир Черняк, Володимир Василенко, Павло Мовчан очолили розробку Концепції державотворення – стратегічного плану побудови Української демократичної держави, більшість положень якої залишаються актуальними і сьогодні.

Грудень 1999 року. Наша партія висунула на посаду Прем’єр-міністра України Віктора Ющенка.

1999 – 2000 рік. Підписанням угоди з “Батьківщиною” партія започаткувала формування першої нелівої більшості в українському парламенті, яка підтримувала діяльність Уряду Ющенка.

Січень 2000 року. Започатковано “Українську правицю” яка після поразок 94-99р., знову об’єднала національно-демократичні сили.

Травень 2001 року. Партія з Народним Рухом України стала ініціатором формування виборчого блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”.

Липень 2004 року. УНП активно сприяє створенню коаліції “Сила народу”, без якої перемога на президентських виборах була б неможливою.

Шановні колеги!

За браком часу я не можу персонально перерахувати десятки тисяч членів партії, які в умовах шаленого протистояння режиму, часто із загрозою для особистого благополуччя, а то й життя, самовіддано боролися за перемогу нашого кандидата під час президентської кампанії та Помаранчевої революції. Ось лише окремі дані нашого партійного внеску у перемогу.

Більш ніж 120-ти тисячний партійний актив практично повністю був задіяний у виборчій роботі.

33 тисячі виборчих дільниць працювало на президентських виборах, і в них було задіяно 25 тисяч наших партійців. Ще 17 тисяч партійних активістів у якості спостерігачів протистояли спробам масових фальсифікацій влади на найбільш важких виборчих округах на Сході України. До цієї роботи, через міжпартійні контакти було залучено більше 2-х тисяч міжнародних спостерігачів. Користуючись нагодою, я хочу від імені партії подякувати нашим колегам в Польщі, Канаді, Федеративній Республіці Німеччині, Великобританії та Північній Ірландії, Австрії, за їхній вклад у підтримку демократії в Україні. Особлива подяка делегації польської партії “Право і Справедливість”, котра надала найбільшу кількість своїх активістів для протидії фальшуванням на виборах і які сьогодні є гостями нашого з’їзду. Давайте щиро привітаємо усіх.

Ще одним суттєвим внеском в перемогу Віктора Ющенка стала агітаційна робота партії. Щотижневі випуски партійних газет – центральної та регіональних давали мільйонам виборців можливість почути слово правди про нашого кандидата в умовах найбруднішої інформаційної війни, яку вів правлячий режим під час президентської кампанії. Силами Української народної партії, а це більше 10 тисяч учасників, вівся агітаційний проект “Центральна Україна” в рамках якого в 13 областях центру та півдня України було проведено тисячі акцій – зустрічі з виборцями, демонстрація фільму про родину Віктора Ющенка, концерти. Інший партійний проект “Від серця до серця” під керівництвом академіка О. Шалімова – через надання фахової медичної допомоги тисячам пацієнтів в українській глибинці дозволив не лише зруйнувати образ “нашиста Ющенка” яким залякувала влада людей впродовж останніх років, а й зробив виборців активними борцями за демократію. В багатьох селах Херсонської, Миколаївської чи Полтавської областей, де побувала наша медична команда, майже 100 відсотків громадян голосувало за Ющенка.

Як наслідок цієї роботи, в областях центральної України за які політично відповідала Українська народна партія, приріст голосів за Віктора Ющенка у 2004 р. був набагато більшим в порівнянні з виборами 2002 року, ніж, скажімо, в сусідніх Дніпропетровській чи Запорізькій областях, де політичну відповідальність за результати виборів несли інші партії Коаліції “Сила Народу”.

Завершуючи цей короткий підсумок нашої виборчої роботи, впевнено скажу: УНП зробила вирішальний внесок у перемогу на президентських виборах, ставши надійною опорою і Віктора Ющенка і української демократії, за що Вам, шановні колеги-партійці, земний уклін і щира подяка.

Шановні колеги! Щойно минули дні святкування перемоги Помаранчевої революції та інавгурації нового Президента, а вже є нарікання на зразок: за що боролися? Не подобається команда, яку Віктор Андрійович призначив в Уряді, голови адміністрацій, вже є сумніви щодо перших кроків нової влади, розчарування тим, що ми, як найбільша політична сила, недостатньо представлені у виконавчій владі. Шановні друзі, по-перше, не можна арифметичними підрахунками кількості посад оцінити те, що відбулося в Україні під час президентських виборів. А, по-друге, давайте згадаємо лише деякі події, що передували президентській кампанії 2004 року.

Україна стрімко поверталася у сферу інтересів Росії.

Йшла “прихватизація” російським тіньовим капіталом українських підприємств.

Економіка України знову стала повністю залежати від постачання енергоносіїв з Росії. А без енергетичного забезпечення незалежна держава існувати не може. Я особисто був причетним до розробки перших енергетичних проектів незалежної України – це і створення власного виробництва ядерного палива, і диверсифікація джерел постачання енергоносіїв в Україну, мається на увазі новий трансконтинентальний нафтогін із Близького Сходу в Європу. Ці проекти було започатковано українськими патріотами у Верховній Раді ще в 92-му році, але потім все успішно було завалено тодішньою владою. Я можу назвати багато інших прикладів того, як крок за кроком Україна втягувалась у сферу російських інтересів. Згадайте ініціативи “Разом із Росією в НАТО та ЄС”, чи проект “Єдиного економічного простору”. Все це – дуже небезпечні кроки згортання Української державності. Так, – юридична незалежність зберігалась би, але те, що Україну поступово спрямовували на виключне обслуговування інтересів сусідньої держави: політичне, економічне, військове – це є факт.

А тепер давайте подивимось, як складались останні роки відносини України з демократичною Європою. Я є членом Парламентської Асамблеї Ради Європи вже п’ятий рік поспіль. Кожного року ПАРЄ розглядала ситуацію в Україні: згортання демократичних завоювань, які закріплені в українській Конституції, проблеми із свободою слова – вільно висловлювати думку в цій державі стало небезпечно, обмеження наших виборчих прав – і головне – права обирати владу. Згадайте, що хотів владний режим показати нам в Мукачевому. За кого б ми не голосували – влада призначить свого. До всього цього нас почали привчати напередодні президентських перегонів. Фактично, й сам сценарій проведення президентських виборів 2004 планувався російськими політехнологами як акт передачі влади, а не як результат вільного волевиявлення громадян. Другий тур – у листопаді 2004 – став лише віддзеркаленням того, що відбулося в Мукачевому у квітні. Під загрозу було поставлено і демократію, і саму Українську державу. Помаранчева революція зробила головне – повернула нам право обирати владу. І якщо влада, призначена Президентом Ющенком, не справиться зі своїми завданнями, – то вже через рік відбудуться нові вибори і, згідно із принципом народовладдя, сам виборець матиме можливість обрати кращу владу на всіх рівнях. Оце і є демократія. І саме за це боролася Українська народна партія. Ющенко – не наш партійний кандидат. Ющенко – лідер демократичних сил, обрання якого відкриває Україні шлях до подальшого демократичного розвитку. І саме цього – виключного права народу формувати владу ми не мали усі тринадцять з половиною років незалежності. Бо після 91 року при владі залишалася стара партноменклатура, яка укріпила себе олігархічним режимом, забезпечила повний контроль ЗМІ, економіки та фінансів і за певні соціальні подачки могла знов і знов купувати собі владу. І такий режим міг існувати у центрі Європи багато десятиліть, – подивіться на сусідню Бєларусь.

Тому ми, шановні друзі, воювали не за посади – а за право бути демократичною державою. І Помаранчева революція – це є головний підсумок нашої 16-ти річної політичної боротьби і за незалежність України, і за демократію в нашій країні. І я вітаю усіх Вас з цією знаменною перемогою.

Дозвольте представити Вам основні завдання, які ставить перед собою партія після перемоги на президентських виборах.

Ми є Українською патріотичною силою, тому головним пріоритетом нашої діяльності у владі є наповнення українським змістом державної політики. За всі роки незалежності ми так і не побачили українського обличчя т.з. “української влади”. Більше того, попередній режим за своїм змістом був не лише антидемократичним, але й глибоко антиукраїнським. Як не парадоксально це виглядає, але після проголошення незалежності найбільшої шкоди владою завдано стратегічним національним інтересам України. Зокрема це:

- згортання усіх проектів, які забезпечували енергетичну безпеку держави, мається на увазі власне виробництво ядерного палива для АЕС та нафтотранспортний коридор до Європи;

- зупинка високотехнологічних проектів, з якими Україна могла прорватися на світові ринки, наприклад новий військово-транспортний літак АН-70;

- втрата за безцінь українського інтелекту та “НОУ-ХАУ”, коли за копійчані заробітки із українських науковців викачували знання на мільйони доларів, а через рік-два повертали такого “викачаного” кандидата чи доктора наук в Україну торгувати на базарі.

Чиновницька братія, яку успадкувала незалежна Україна від комуністичного режиму, відчуваючи відсутність потягу та реальних проявів вищого державного керівництва будувати українську державність – заходилася на всіх рівнях відтворювати “Совєтский Союз”. Нищівних ударів зазнала українська мова. Адже бацилу другої державної мови запущено “совєцьким” чиновником, який за майже 14 років незалежності так і не спромігся вивчити мову тієї держави, якій він має служити і як того вимагає закон “Про державного службовця”. В незалежній державі занепав український кінематограф, майже зникла українська книжка, українські національні святині все частіше ставали предметом брудних політичних торгів, а не обєктами державної опіки. Києво-Печерський національний заповідник тому є показовим прикладом. Цей сумний перелік нищення українського в незалежній Україні можна продовжувати безкінечно. Але найбільш цинічно і зухвало попередня влада себе поводила з тими громадянами, які не приховували свою українськість. Такі люди, як правило, першими попадали під адмінскорочення, влада створювала їм перешкоди у політичній, науковій чи бізнесовій діяльності. Показовий приклад. Чим Віктор Ющенко найбільше не подобався режиму? Своєю українською позицією. Через це влада його затаврувала: “Це – нашист”.

Шановні колеги!

Сьогодні з цієї найвищої партійної трибуни ми заявляємо, що у новій владі УНП стане головним провідником і захисником українських інтересів. Ми будемо домагатися, щоб кожен, хто обіймає будь-яку державну посаду у будь-якому регіоні України, незалежно від своєї національності, релігійних поглядів чи політичної належності, керувався у своїй державній роботі виключно національними інтересами.

УНП буде боротися усіма доступними політичними методами проти усіх посадовців, незалежно від їхнього рангу, хто своїми діями буде принижувати національну гідність держави чи українського народу.

Ми заявляємо – так, як Помаранчева революція обєднала усіх громадян і за три тижні постала Українська політична нація, так і нова влада має докласти усіх зусиль аби в – став гордим від того, що він є українець. Як почувається француз, поляк чи американець у своїй країні.

Шановні друзі!

За браком часу, я не буду викладати детально усі пріоритети нашої роботи в українській владі – це успішно зроблять у своїх співдоповідях наші колеги-партійці. Зупинюся лише на деяких принципових питаннях.

Своїм стратегічним завданням партія бачить швидке зростання соціальних стандартів в Україні до середньоєвропейських показників. Як це зробити у найкоротший термін, Вам доповість заступник голови партії – міністр соціальної політики та праці В’ячеслав Кириленко. Я лише зазначу, що жодна країна світу не вирішила цієї проблеми без економічного зростання. Тому ми будемо домагатися принципової зміни ролі держави в організації виробництва. Не нові дозволи, квоти, ліцензії та перевірки нова влада має пропонувати виробнику, а рівні можливості для всіх без винятку громадян у їхньому прагненні працювати та створювати нові робочі місця. Усі адміністративні перешкоди, які заважають підприємству чи підприємцю працювати та розвиватися, мають бути скасовані новим Урядом у першочерговому порядку. Потрібно запровадити нову практику, аби на всіх рівнях влади державний чиновник спочатку звітував кількістю нових робочих місць, а не традиційними відсотками, тонами, гектарами та штуками яєць. Лише за таких умов чиновник перестане у підприємця вимагати хабар та почне не гальмувати, а сприяти виробничій діяльності.

Швидке економічне зростання держави у третьому тисячолітті неможливе без новітніх технологій. Традиційна структура українського виробництва, а отже й експорту товарів, не витримує жодної критики. Здебільшого це продукція матеріало- та енергомістких, а отже екологічно збиткових галузей, експортний потенціал яких вже давно вичерпано. Натомість, політика державної підтримки розвитку інформаційних технологій може забезпечити Україні стратегію прориву на світові ринки новітньої продукції. Розрахунки показують, що за своїм потенціалом вже через 5 років Україна може увійти у сімку країн-експортерів послуг щодо створення інформаційних технологій на суму понад 5 млрд. дол. США на рік, що складає майже 10 відсотків загальноукраїнського експорту товарів.

Розвиток такого виду послуг дозволяє створити в найближчі роки додатково 1 млн. робочих місць, підвищити та розвивати освітній потенціал держави. І ще – чи не найголовніше. Для цієї продукції не потрібно виснажувати природні ресурси та забруднювати довкілля – працює і продукує сучасний товар – інтелект нації.

Ще один величезний потенціал для економічного зростання України, який попередня влада майже не використовувала – транзитні можливості держави. Щодо стану наших транзитних комунікацій, то новому міністру транспорту мабуть буде цікаво знати, що для подолання відстані у 300 кілометрів потягом від Києва до Рівного потрібно витратити 21 годину і 24 хвилини. Для порівняння. Потяги в Європі таку віддаль долають за 1,5-2 години.

Тому український транзитний потенціал, перш ніж збільшити доходи бюджету, сам потребує суттєвої модернізації.

Для європейських стандартів нам потрібно капітально відремонтувати біля 150 тис.км існуючих доріг та побудувати 300 тис.км швидкісних автомагістралей. Забезпечити українську залізницю новими локомотивами й вагонами, змінити ширину колії, розвинути сучасну придорожну інфраструктуру. Те ж саме стосується й інших транзитних шляхів, які пролягають Україною – повітряні, енергетичні, інформаційні. Для всієї цієї роботи Україна потребує багатомільярдних інвестицій. І міжнародні фінансові інститути готові надати нам такі кошти. Про це свідчить практика багатьох посткомуністичних європейських країн – їхнє економічне відродження розпочалося саме з будівництва доріг. Але Уряд України зможе отримати необхідну фінансову допомогу за двох умов – створити в державі привабливий інвестиційний клімат і унеможливити розкрадання грошей.

Наші розрахунки стверджують, що реалізація Урядом лише вище означених напрямків економічного зростання дозволить у перші 3-4 роки діяльності нової влади додатково створити 2-2,5 млн. нових робочих місць, втричі збільшити доходи бюджету, а відтак забезпечити життя пенсіонеру, вчителю, лікарю і студенту на рівні Прибалтійських держав, які вже є членами Європейського Союзу. Оце й буде демонстрація Україною своїх реальних кроків до Європи.

Шановні колеги!

25 січня цього року через, 2 дні після своєї інавгурації, Президент України Ющенко представив Парламентській Асамблеї Ради Європи амбіційний план щодо європейської інтеграції. На запитання одного з парламентарів: “Коли, на думку Президента, Брюссель прийме Україну до Євросоюзу?” Віктор Ющенко спокійно відповів: “у мене інше бачення цього процесу. У нас є величезний потенціал, ми знаємо що і як робити аби скоро Україна стала взірцем для Європи. І тоді не ми, а ви до нас будете стукати у київські двері і запитувати, а чого це Ви такі багаті, розумні та гарні ще не у Європі?!

Шановні друзі, у цій відповіді більше реалій, ніж дехто собі думає. Подивімося лишень на потенціал нашої партії. Чудодійні рецепти швидкого набуття європейського рівня сільськогосподарського виробництва в Україні Вам можуть не лише фахово викласти, але й продемонструвати члени партії фермер Дмитро Лисун, який обробляє біля 10 тис. га земель на Черкащині, або ж підприємець Ігор Тарасюк – найбільший в Україні виробник курячого мяса.

Ми знаємо не лише як повернути Україні історію нашої державності та культури народу, коріння якого сягає древнього Трипілля, Скіфії та Київської Русі, але і як зробити аби все наше історичне надбання працювало на Європейську Україну. Як наприклад, древня культура інків слугує сьогоднішній країні Перу, даючи можливість наповнювати за рахунок туризму місцеві бюджети. Таку програму дій можуть запропонувати члени партії директор Києво-Печерського історико-культурного заповідника Сергій Кролевець та директор Національного музею Анатолій Мельник.

Шановні друзі!

Я не можу перерахувати увесь потенціал нашого партійного активу, який може сформувати європейське обличчя нової влади, бо для цього потрібно дуже багато часу. Скажу лише, що УНП має і бачення і фахівців, аби підняти будь-яку галузь в Україні до європейського рівня, і таку програму дій ми розробили ще на початку 90-тих. Але тоді РУХ відкинув пропозицію щойно обраного Президента Леоніда Кравчука йти у владу, і ми програли європейську перспективу незалежної України. Сьогодні Українська народна партія протягує свою руку, руку надійного політичного партнера новообраному Президенту Ющенку для спільної праці в імя європейської України, в імя щасливого життя в нашій чудовій країні. І на цей раз ми виграємо – бо виграє Україна!