Proua.com

Президент України Леонід Кучма назвав рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення “неконституційним”. У відповідь - заступник голови Нацради Віталій Шевченко написав відкритого листа до президента. Для чого, навіщо потрібна українізація електронних ЗМІ та як за її невиконання каратимуть – в інтерв’ю Віталія Шевченка.

- Ви написали відкритого листа до президента. Чого ви від нього сподіваєтеся?

Мене дуже прикро вразив цей виступ президента. І мені здаєтеся, що в чергове ведмежу послугу йому зробило оточення. Як це часто бувало раніше, коли через відповідну подачу його служб або навпаки - у зв’язку з не- доопрацюванням прес-служб, президент коментує якусь річ, яка потім викликає гостру реакцію.

Я передбачав, що реакція звідусіль може бути гострою. Але такої реакції від президента я не чекав. І це питання дуже принципове. Коли президент не просто критикує, а вказує на невідповідність Конституції, тут є вже про що говорити.

Перше, що я зробив: ще раз перечитав знайомі статті Конституції. Що ж тут не те? Не знайшов. Друге - кинувся шукати офіційних підтверджень того, що ж саме сказав Леонід Данилович, і так само не знайшов. Знайшов лише переповідання його реакції у ЗМІ, але без відповідних документальних підтверджень.

Зрештою, третє, що я знайшов, і на чому хотів би наголосити, – це коментар першого президента України Леоніда Макаровича, який обурюється неприйняттям Держдумою Росії наших рішень і каже: “ми так діємо відповідно до Конституції”. То де ж тоді істина, коли два президенти по- різному дивляться на одні й ті ж норми про державність мови і потребу її захисту?

-У листі ви нагадуєте президентові, що 67,5 відсотків населення, для яких українська є рідною, слухають і дивляться лише 32,5 відсотка телерадіопрограм своєю мовою. Звідки ця цифра 32,5 відсотка?

Думаю, що ця цифра – це міф. Міф без негативного чи позитивного забарвлення. Звідки він пішов? За переписом 67,5 відсотків населення вважає для себе рідною українську, відповідно 32,5 відсотка – не рідною. Взагалі в електронних ЗМІ неможливо встановити конкретну цифру. Але однозначно на дві третини український ринок заполонений російськомовною продукцією, – це показують вибіркові перевірки і будь-які середньостатистичні моніторинги виходять на цю цифру. Тому округлено можемо казати, що український сегмент інформаційного ринку становить не більше однієї третини, і більше того, весь час скорочується. Тенденції свідчать про те, що у шістнадцяти регіонах із двадцяти семи сфера вжитку української мови весь час звужується. Третина – це цифра, яку я фігурально використав у листі, притому наголошуючи, що навіть беручи грубо, то годилося б подбати про мовні інтереси отих 67,5 відсотків українців.

-У відкритому листі ви посилаєтеся на Державний комітет телебачення і радіомовлення, який оголосив про “звуження сфери застосування української мови”. У той же час голова Держкому Іван Чиж назвав постанову Нацради “сумнівною і непродуманою”.

Мені дивує позиція цього комітету, який декларує одне, а підкріпити декларації не може. Це стосується його наміру захищати пресу. І ми не пам’ятаємо жодного випадку, коли б він виступив на захист, коли когось карають, закривають, забирають антени чи відкривають судові справи. Я не знаю журналістів, яких би захистив комітет, я не бачу їхньої позиції у справі Гонгадзе чи справі “Континенту” – таке ж ми спостерігаємо щодо питань мовної політики. Хоча, я знаю, що комітет Чижа постійно добивався створення спеціальної структури в своєму складі на рівні департаменту, щоб займатися мовою. Зрештою я читаю листи з комітету до нас. У них ситуацію називають поганою, такою що загрожує національній безпеці, а також вказують, що нехтування українською мовою є причиною соціальної напруги – тому комітет просить нас вжити заходів. Як тоді розуміти несприйнятливу реакцію на наші рішення? Мені здається, що цей комітет після такої своєї позиції мусив би першим заявити, що він обома руками підтримує наше рішення. Якщо він цього не встиг зробити до появи критики, то він повинен виступити з різким осудом усіх критик і з однозначним захистом нашої позиції. Бо хто ж іще тоді?

- Опоненти рішення Нацради кажуть, що воно невчасне. Саме ухвалення його у виборний рік, за їхніми словами, може призвести до утисків ЗМІ. Чому ви прийняли його саме зараз?

Фактично останній раз українську мову захищали ще за існування Радянського Союзу, коли при єдиній Комуністичній партії та за сприяння її тодішніх вождів прийняли Закон “Про мови в УРСР”. У ньому були виписані норми, як треба поширювати сферу вжитку української мови як державної, як її треба захищати. Ті норми ми повинні були уже кільканадцять разів виконати і перевиконати. І тому виникає питання: ми робимо поспішно чи надто пізно? Ми просто довго були ліберальними і дозволяли не реагували на факти, коли телерадіоорганізації на свій розсуд виконували приписи ліцензій щодо мовлення і вели цю політику довільно, як їм хотілося. А щодо побоювань, чи не може це стати предметом переслідування ЗМІ у гарячий період виборів? Однозначно не може, через те, що Національна Рада ще минулого року першою з інституцій, що займаються перевіркою ЗМІ, ще до ініціативи парламентського комітету не перевіряти медіа, ці перевірки скасувала. Ми маємо ще прийнятий у грудні план перевірок, де чітко визначено білу смугу починаючи з початку літа і до завершення виборів, де ми нікого перевіряти не будемо.

- Більшість загальнонаціональних телеканалів отримали ліцензії, в яких було вказано квоту української мови у 50 – 75 відсотків. Яким чином це узгоджується з вимогою Нацради стовідсотково українізувати продукцію?

Тут буде проблема для місцевих телерадіомовників. А для загальнодержавних каналів у нас давно була вимога щодо мовлення українською. Тут питання не дискусійне. Вони повинні на неї перейти.

- Але в ліцензіях у них вказано квоти?

Була подібна квота вказана в ліцензії Нового каналу. Але навіть у день прийняття нашого рішення, Новий канал отримував нову ліцензію, в нас виникла коротка дискусія, яка закінчилася тим, що зрештою погодилися, що в цій ліцензії треба писати мовлення “українське”. Незважаючи на те, що це ліцензія не на мовлення окремо в якомусь місці, а це було елементом мережі Нового каналу. З місцевими мовниками складніша ситуація, бо ми не ставимо вимогу всім переоформитися, щоб не завдавати клопотів та не змушувати до витрат, бо самі не маємо коштів для переліцензіювання. Ми вноситимемо поправки лише у тих, хто сам змінює ліцензію. І тому у регіональних ТРК якийсь час протриває мовлення з необумовленим відсотком української в ефірі. Але все-одно для будь-кого цей відсоток має бути не меншим п’ятдесяти, зважаючи на дев’яту статтю Закону “Про телебачення і радіомовлення”, де написано, що мовлення ведеться українською. Інша річ, у когось написано “50 на 50”, що є неправильним. Очевидно, що ситуація якийсь час буде врегульовуватися. Основне, щоб було бажання виконувати.

- Чи всі загальнонаціональні телеканали мають мати стовідсоткове мовлення українською?

Ні, ми розуміємо, воно ніколи не може бути на сто відсотків.

- Звідки ж тоді взялася цифра “100 відсотків”?

Я не знаю, може кимсь було сказано для красивого слівця. Принаймні я собі не дозволяв такого висловлювання, розуміючи, що це нереально.

- Наскільки ж тоді потрібно?

Ми самі загнали цю ситуацію в глухий кут. Раніше був запис – графа “мова передач”: “мова мовлення відповідно до чинного законодавства”. Але ми потім зіткнулися з тим, що деякі компанії як хочуть, так і розуміють це законодавство й ведуть мовлення майже повністю російською. Друковані ЗМІ цього ніколи не робили. Ті органи, що ліцензували друковані ЗМІ писали: “мова мовлення українська”. Це зовсім не означало, що українська газета не надрукує російськомовний документ. Є багато ситуацій, коли нерозумно і недоцільно перекладати. Ясна річ, що коли на нашому телебаченні звучать пісні, їх ніхто не перекладатиме. Можуть відтворюватися документи, інтерв’ю відомих людей. Що ж до фільмів, то тут має бути двоякий підхід. Є російськомовна кіно класика, відоме великій аудиторії українських глядачів, які дивлячись, насолоджуються і мовою відповідно. Інша річ, коли з’являється новий фільм, то тут вже треба вирішувати у кожному конкретному випадку. Наприклад, телеканал “Інтер” без жодної рекомендації Нацради почав титрувати такі фільми.

- Ви вважаєте це виходом із ситуації?

Це не вихід. Але, як для фільму, - чому ні? Ми маємо одне й друге: глядача, який би хотів послухати фільм в оригіналі, і людей, які не знаючи російської мови (наприклад, нове покоління) читають титри. Думаю, що це якоюсь мірою вихід, навіть в економічному плані, тому що не всі телекомпанії можуть забезпечити нормальний переклад.

- Тобто, чи я правильно розумію, Нацрада не вимагатиме українізувати продукт стовідсотково?

Логічно. Одна справа казати на словах, інша – вживати заходів, бо ми є контролюючим органом. Коли ми зіткнулися з фактом, що хтось порушив законодавство, він обов’язково має документуватися. Без документування, ми цей факт не розглядаємо. Стовідсоткового українського продукту не буде. Може бути близько цього, але він ніколи не буде стовідсотковим, через те що вищезгадані продукти потраплятимуть до ефіру. І ще один нюанс. Через мову ми не караємо тих, у кого є хороша тенденція. Коли ми бачимо, що відсоток мовлення стає кращим відповідно до моніторингу, це в основному стосується кримчан, ми не караємо.

- Що вважається порушенням мовного законодавства?

Останнім часом я взагалі не пам’ятаю, щоб ми навіть попереджали за це. Були випадки, коли мовні огріхи вносили на розгляд, разом з іншими порушеннями, але не окремо. З якими порушеннями ми стикалися? 10 відсотків, 15, 30 – це все доволі грубе порушення. Зрозуміло, коли в Криму 30 відсотків мовлення українською, при тому що півроку тому було 25, то це одне, зовсім інше, коли ми маємо 30 відсотків у Хмельницькій області.

- За які терміни ТРК, що вже мають ліцензії, після останньої постанови Нацради, повинні українізувати мовлення?

Усе, що ми поприймали, має рекомендаційний характер для компаній. Якщо спробувати вийти на очікування дисциплінарних реагувань за фактами порушень у частині мови, то треба тоді “танцювати” від терміну 15 травня. Бо ми зобов’язали регіональних представників провести відповідну перевірку до цього часу і дати нам узагальнюючу інформацію. Уже у випадку надходження інформації, на яку треба реагувати, будуть розглядатися певні питання і виноситися відповідні рішення. Тому для законослухняних телекомпаній мала б бути визначальною ця дата. Вони мають змогу до 15 травня “підтягнутися”.

- Які із загальнонаціональних телеканалів більш “підтягнуті”, а які менш?

Певна статистика є, але я би хотів казати не про неї, а про тенденції. Щодо тенденцій, то найпривабливіша ситуація за останній час в Інтеру. Якщо раніше хвалився 1+1, що він принципово український канал, і справді дуже багато для цього зробив, то в якийсь момент він зупинився. І навіть ті речі, які можна було б адаптувати українською, він зараз не робить. А от Інтер останнім часом дуже добре підтягнувся. Якби вони свій основний випуск новин перевели на українську, то багато хто зараз, якщо не помітив цього раніше, міг би констатувати, що ми маємо суто український канал.

- Чи повинна Національна Рада у зв’язку з останнім рішенням отримати право забирати ліцензії у порушників мовного законодавства?

Такі побажання з’явилися під час прес-конференції, коли ми оголошували рішення. Борис Іванович Холод легко за них вхопився, що було б добре і ми проситимемо законодавців надати нам таку можливість. Я вважаю, що було б непогано. Тому що це практикується у багатьох країнах, де сильно дбають про свій демократичний імідж і не вважають, що такий підхід дискримінує ЗМІ.