“Вільне життя”, 29 грудня 2005 р.

Приїзд до Тернополя такої яскравої особистості в українській політиці, як Степан Хмара, викликав непідробний інтерес. У Палац культури “Березіль” послухати непересічного політика прийшли ті, хто жваво цікавиться розкладами сил на політичному олімпі держави, позицією донедавна члена фракції БЮТ, а тепер — Української народної партії. Одні захоплювалися безкомпромісністю Степана Ільковича, який, відчувши незгоду з політикою БЮТ, демонстративно покинув її лави. Інші шукали відповіді на непрості запитання у самого Хмари, який на зустрічі дав на них вичерпні пояснення.

- У чому полягає ваша розбіжність з Тимошенко?

- Після помаранчевої революції, після того, як Юлія Тимошенко стала прем’єр-міністром, тактика й стратегія партії “Батьківщина” та фракції БЮТ була докорінно змінена. У фракцію потоком “пішли” колишні кучмісти, представники олігархічних кланів. Під крилом БЮТ пригрілися такі люди, для яких не існує інтересів України й українців, окрім власних фінансових.

У ті часи, коли Юлія Володимирівна потерпала від свавілля кучмівської судової системи у в’язниці, я не покинув фракцію, ладен був сидіти за ґратами замість неї, захищав її, бо разом ми боролися проти спільного ворога - кучмівського режиму. Тепер я бачу, що для Тимошенко влада стала комерцією. Її мета - не покращення добробуту народу, а красиві слова й обіцянки, за якими стоїть єдина ціль - отримання повноти влади. Рік прем’єрства Юлії Володимирівни показав, що її робота - суцільний піар, який виливався у кризу з цукром, м’ясом, бензином.

Після проведення з’їзду свого блоку, Ю. Тимошенко не дарма не оприлюднила повний список, з яким вона йде на вибори, - тільки першу десятку. Вона веде до влади команду, яка у цілому буде стояти на антиукраїнських позиціях. У списку дві третини - неукраїнці, об’єднані у клани з космополітичним капіталом, ноги якого ростуть з-за кордону. Доказом цього є спостережницька позиція Тимошенко щодо загострення стосунків з Росією на тлі газових проблем, а ще той факт, що Москва зняла з Юлії Володимирівни всі свої претензії.

— Чому саме УНП стала партією вашого вибору?

— Це найбільш структурована українська патріотична партія. Знаєте, як Борис Олійник сказав про УНП? Це екологічно чиста партія! У її лавах немає олігархів з грошовими мішками, немає кримінального капіталу. Є тільки бажання служити Україні, українській національній ідеї. До Української народної партії ідуть люди за покликом душі, за ідейно-патріотичними переконаннями. Тут люди, які не у “кишені” з Україною, а з Україною у серці. Про це повинні пам’ятати тернополяни.

-Чи конче необхідно вступати Україні до НАТО? Яка позиція з цього приводу в Української народної партії?

-Ні від якої іншої партії, окрім як від УНП, тепер Українського народного блоку Костенка-Плюща, я не чув відвертої і чіткої позиції з цього питання. З народом заграють або спекулюють на його непоінформованості. Україна може стати повноправним суб’єктом міжнародного права тільки коли зробить європейський вибір й першочергове значення тут має набуття членства у НАТО. Коли це станеться, Росія остаточно зрозуміє, що ідею повернути Україну в своє лоно треба віддати в архів. Якби ми були в НАТО, не було б розмов про газову війну, провокацій навколо острова Тузла, проблем з розмежуванням економічної зони у північному Причорномор’ї. Ми мали б вихід на світові ринки технологій, озброєння. Словом, потрібна цілеспрямована державна програма роз’яснення з цього приводу.

-Як УНП ставиться до узаконення недоторканості депутатів місцевих рад?

-Однозначно проти. УНП ініціює проведення всеукраїнського референдуму щодо зняття такої недоторканості. Цей закон був прийнятий силами, які прагнуть реваншу. Голова Верховної Ради Володимир Литвин тут допустився помилки. Він не повинен був підписувати закон, що входить у суперечність з Конституцією України і не мав права відсилати його на підпис Президенту. Тепер є великі проблеми, адже на місцевому рівні є депутати, яких необхідно негайно притягнути до відповідальності.. Українська народна партія виступає проти того, щоб депутатством прикривати порушення законодавства. Для усіх громадян України закон повинен бути одним. Інакше яку демократію ми будуємо?

Ольга СТЕЦЮК