|
“Громадське радіо”, 30 серпня 2004 р.
Ігор СЛІСАРЕНКО: В ефірі інформаційно-суб’єктивна, але вельми розважлива програма “Вражіння” Громадського радіо. У програмі ми зазвичай говоримо про події, що вразили нас на тижні й про людей, яким ми за це завдячуємо. Першого вересня, ні, не до школи, а українськими каналом Дунай-Чорне море пройде перше судно. 26-го серпня особисто відкрив першу чергу каналу Дунай-Чорне море, гирлом Бистре, Президент Леонід Кучма. Судноплавний шлях проклали через територію Дунайського біосферного заповідника. Це спричинило не просто шквал критики на адресу українського уряду з боку вітчизняних та міжнародних екологічних організацій, а й різкі заяви Сполучених Штатів, Європейського Союзу, Німеччини, Румунії. Отож, сьогодні будемо з’ясовувати доцільність цього каналу і наслідки такого будівництва. Не лише для екології, а й для зовнішньополітичних позицій України в Європі, у відносинах зі своїми сусідами. І я представляю гостей студії. Це - Сергій Курикін, екс-міністр екології та природних ресурсів України, заступник голови Партії зелених. Я добре пам’ятаю, як пан Сергій, коли був депутатом Верховної Ради і членом делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи, робив доповідь саме про екологічну ситуацію в цьому регіоні після відомої Натівської військової кампанії проти Югославії. І не для компліменту, я просто констатую факт, що ця доповідь була високо оцінена саме своєю змістовністю, фактажем, аналітикою і мала дуже широкий резонанс.
Наш гість Антон Бутейко - колишній посол України в Румунії, Надзвичайний і повноважний посол України, заступник голови Української народної партії. З огляду на події, що нас вражають, і зокрема 27-го серпня, слухачі Громадського радіо знають із повідомлень нашої служби новин про затримання осіб, оголошених причетними до організації вибухів на київському ринку “Троєщина”. І міліція повідомила, що крім роздруківок із Інтернету, інструкцій, як робити вибухові пристрої, політичної літератури, у двох знайшли посвідчення Української Народної Партії. І на цьому факті (чи на цьому повідомленні) практично всі загострюють увагу. Отже, Антоне Денисовичу, можливо ви поясните, що це може бути, які ваші враження від такого повідомлення?
Антон БУТЕЙКО: Я хотів би подякувати, пане Ігорю, за запрошення взяти участь у цій передачі. Її я шаную дуже високо. Зараз (ввечері 27-го серпня), дійсно, я можу нашим слухачам сказати таке. Згадайте, як починався цей рік у нас у державі. Глава держави сказав, що він буде покритий однозначно грубими технологіями, що це буде брудна кампанія і так далі. От ми маємо зараз підтвердження. Бо коли говорять слідчі, що вони вилучили у когось там документи, які показують, що вони є членами якоїсь партії, то це виглядає досить цікаво. Ви коли-небудь чули (адже порушуються кримінальні справи сотні кожного дня), щоб якийсь слідчий сказав, які документи у якогось там підозрюваного було вилучено? А тут зразу говорять про посвідчення Української народної партії. Як на мене, то звичайно, всі ці речі мають розглядатися відповідно до Закону і суд має зробити висновок. Але коли слідчі такі речі роблять, то я хотів би сказати: шановні, в тому числі й керівники слідчих органів у Києві, запам’ятайте, що Кримінальний Кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за перевищення службових обов’язків, службових повноважень. А також за те, що робиться і зловживання службовими повноваженнями. Є таємниця слідства. А тут якимось дивним чином усі ці речі виплескуються на загал! Уся публіка вже знає про це. І чому це робиться? Тому що, як відомо, в минулому році відбулась перереєстрація партій. І Українська народна партія виявилася найчисельнішою, найпотужнішою за осередками на політичному крилі, яке входить до блоку Ющенка. І тому сконцентрувався цей вогонь провокацій проти Української народної партії. І це вже не вперше. Ви пам’ятаєте, скільки всі засоби масової інформації говорили про нібито затримання одного з журналістів у центральному офісі Української народної партії....
Ігор СЛІСАРЕНКО: Так, так....насильницьке затримання......
Антон БУТЕЙКО: ....все затихло, правда. Зараз отакі речі використовуються саме у контексті того, що говорив Президент. І це роблять люди, які належать до правлячої команди в Україні. І я думаю, щодо цих методів треба проводити аналогії, як це робилось із підкиданням гранати, коли основним конкурентом влади був Мороз... Це абсолютно прояв тієї політичної культури, а вірніше - безкультур’я. І це є прояв того порушення принципу верховенства права, яке чиниться у нас у державі. І звичайно, що нова команда, яка прийде до влади, має змінити кардинально цю ситуацію. Тому я, користуючись нагодою, хочу звернутись до державних службовців. Шановні, багато із вас (дуже багато, більшість із вас) виконуєте свої обов’язки чесно і є патріотами української держави. А ті, хто хоче порушувати Закон, пам’ятайте, що за програмними документами Коаліції, до якої і входить Українська народна партія, як один із найпотужніших елементів, ми будемо притягувати до відповідальності тих, хто сьогодні творить безчинства і порушує Закон.
Ігор СЛІСАРЕНКО: Ми повертаємося до теми нашої розмови: канал Дунай - Чорне море, доцільність будівництва і його наслідки. Серед численних докорів чи навіть звинувачень, є таке – Міністерство транспорту України не прислухалося до висновків, до експертиз екологів і збудувало канал Дунай-Чорне море гирлом Бистре. Захисники природи наполягають на тому, що це завдасть непоправної шкоди екології та заповіднику. Про це - Дмитро ДРАБИК:
Дмитро ДРАБИК: Внаслідок будівництва судноплавного каналу Дунай-Чорне-море почнеться деградація рослин, птахи не зможуть гніздитися, зникнуть численні коси, риба вимре або покине цей район. Таку картину окреслили деякі екологи, протестуючи проти поглиблення гирла „Бистре”, що проходить через територію Дунайського біосферного заповідника. Говорить лідер Партії зелених України Віталій КОНОНОВ: “Що значить “екологічно безпечне”? По відношенню до кого? Якщо до птахів, то воно не те що екологічно безпечне чи небезпечне, воно просто вбивче. В принципі, гирло перерізає заповідник”.
Міністерство транспорту, яке є ініціатором будівництва судноплавного каналу через Дунайський біосферний заповідник, відкидає всі звинувачення. Проект спорудження судноплавного ходу гирлом Бистре є і екологічно, і морально чистим, запевняє міністр транспорту України Георгія КИРПА: “Проект розроблений науковцями, перевірений. Пройшло багато конференцій, міжнародних до речі конференцій. Які засвідчили екологічну чистоту цього проекту. Ми працюємо за одним життєвим принципом: ”Собака лає, а караван іде”.
Дунайський біосферний заповідник внесено до світової спадщини ЮНЕСКО. У цій дельті Європи живуть рідкісні й зникаючі представники світової флори та фауни. Це, зокрема, понад 100 видів тварин і стільки ж видів риб, включених до Європейського Червоного списку”.
Ігор СЛІСАРЕНКО: В мене перед очима один із відкритих листів Президентові Кучмі, датований ще сьомим червня минулого року. З вимогою “припинити дії міністра транспорту України, який гальмує розробку альтернативного варіанту, що запропонувала Національна Академія Наук України”. Тут є багато знаків оклику. Тобто є вимога припинити беззаконня, припинити завдавати шкоду і таке подібне. А не перебільшують захисники природи, екологи, громадська організація можливу шкоду від цього будівництва?
Cергій КУРИКІН: Попри емоційність викладу, я думаю, що по суті, вони мають рацію. Ця емоційність пов’язана насамперед з тим, що скоріше такі звернення вже є жестом відчаю. Є ж ратифікація Україною конвенції, яка змушує дослухатися до думки громадськості при прийнятті екологічно вагомих рішень. Ця конвенція не працює на сьогоднішній день. Що стосується шкідливості, то якщо говорити без емоцій, я поділяю повністю всі аргументи, які наводять представники громадських організацій. Мені доводилось займатись цією проблемою в 2001-2002 роках, коли я обіймав посаду міністра, і тоді за моїм підписом, на ім’я тодішнього прем’єр-міністра пана КІНАХА було направлено достатньо розлогого листа, з аргументацією екологічної шкідливості, невідповідності міжнародно-правовим зобов’язанням України. Той склад уряду дослухався до цієї позиції. Було створено робочу групу, яка мала обрати екологічно найбезпечніший шлях, бо могло бути кілька варіантів будівництва каналу. Але після зміни уряду, я так розумію, що ця робоча група припинила своє існування, а рішення було прийняте те, яке є на сьогоднішній день.
Якщо коротко, суть проблеми в тому, що біосферний заповідник умовно можна поділити на 3 зони. Це - ядро заповідника, це - зона абсолютно заповідна, зона, в яку втручання не дозволяється взагалі. Це - зона так званих антропогенних ландшафтів, де дозволена обмежена і чітко регламентована господарська діяльність. І нарешті, це - буферна зона, яка поділяє ці дві зони, з метою уникнення, скажімо так, випадкових впливів. Так от, гирло Бистре належало саме до ядра заповідника. І в Україні цю проблему вирішили достатньо своєрідно. От шановний Антон Денисович, торкаючись іншої теми, говорив про властивий українським деяким службовцям правовий нігілізм. Я думаю, що цей правовий нігілізм властивий нашій владі сьогодні, на жаль, на всіх рівнях і в різних проявах. Оскільки, замість того, щоб вибрати екологічно найбезпечніший шлях, просто указом Президента від 2-го лютого поточного року гирло Бистре було віднесено до зони антропогенних ландшафтів. На це не було жодних підстав, так би мовити, але що зроблено, те зроблено. Таким чином, формально, так би мовити, було узаконено будівництво каналу там, де будувати його неможливо. При цьому територію заповіднику збільшили, але змусити мігруючі види птахів гніздуватися десь в іншому місці не можна навіть указом Президента. Вони гніздуються там, де вони гніздуються. Або ж їм це заважають робити, вони гинуть чи покидають ці насиджені місця і так далі.
Ігор СЛІСАРЕНКО: Вже у поважній британській газеті “Independent” з’явилася стаття з конкретними фактами, якої вже саме будівництво шкоди завдало. Там наводять факти, що деякі види птахів залишили місця. І це означає, я буквально цитую, що вже принаймні одного покоління цього виду не буде. Знову ж таки - щодо риб і таке подібне. Хтось вже зараз констатує, збирає інформацію про вже втрачене?
Сергій КУРИКІН: Звичайно, констатують. Останні з ким я мав розмову на дану тему, це - представники “Грінпіс”. Вони теж тримають це питання на своєму контролі. Але я хотів би зазначити, що шкода не пов’язана лише із птахами, з рибою і так далі. Річ в тім, що ця територія Килійського гирла, до якого належить зокрема гирло Бистре, ця частина дельти Дунаю, на відміну від інших частин дельти, зокрема від румунської, є абсолютно неушкодженою. Це фактично той первісний ландшафт, де природа збереглася у вигляді, в якому вона була і 1000 і 2000 років тому. Як це не дивно в наш час. І зрозуміло йдеться не лише про те, що якийсь кораблик час від часу пропливатиме через цю протоку. А йдеться про те, що там на березі вибудовується інфраструктура забезпечення. Що на березі відчужується берегова смуга завширшки принаймні 200 метрів для створення інфраструктури, про яку я вже сказав, для забезпечення цілодобового освітлення і так далі і тому подібне. Таким чином, в міру експлуатації каналу, негативні наслідки для навколишнього середовища поглиблюватимуться.
Ігор СЛІСАРЕНКО: Такою є думка Сергія КУРИКІНА. А зараз ми послухаємо думку заступника начальника державної служби заповідної справи Міністерства Навколишнього середовища України, Сергія КОМАРЧУКА. Він говорить, що шкоди заповіднику і його мешканцям не завдали.
Сергій КОМАРЧУК. Виведення птахів має термін 45 днів. Із дня проведення птахи дійсно гніздувались. Пройшов період гніздування. І це абсолютно нормальний період, коли покидаються гнізда і вони прилітають в інший період і заселяється нове покоління. Тобто виведення нового потомства було абсолютно нормальне. Шкоди під час будівництва не було нічому. Тому що, треба уточнити, будівництво каналу було в баровій частині гирла Бистре, тобто в морській, а не в самому заповіднику. І роботи не проводилися в заповіднику, на глибині вони були. Ніякого шуму під час зняття намулу не було.
Ігор СЛІСАРЕНКО: От така заява, то кому ж вірити? (...) Панове, говорили за громадські рухи, екологічні зокрема. Ви - також керівники політичних партій. Чому політичні партії недостатньо збурили громадськість, своїх представників у парламенті? Коли вже там державні чиновники не здатні чи не хочуть вирішити цю проблему, то принаймні поставити на порядок денний парламентського обговорення – є якісь відповіді, пояснення? (Пауза).
Антон БУТЕЙКО: Ви керуєте передачею. І я як дисциплінований учасник....
Ігор СЛІСАРЕНКО: Тоді я звертаюся до Антона БУТЕЙКА. Може, вибори заважають?
Антон БУТЕЙКО: Ні, нам, Українській народній партії, вибори не заважають. У нашій програмі передбачено, що Українська народна партія виступає саме за те, щоб у нас було здорове середовище. Щоб ми зберігали і духовну культуру, і культуру, яка торкається природного середовища. Ми маємо жити самі в здоровому природному середовищі та залишити для нащадків – щоб вони мали змогу милуватися природою і бачити тих птахів, тих тварин, які існують сьогодні. Але це вже питання чисто екологічного плану, а ви говорите про політику. З нашого боку такі кроки робилися у свій час. Ясна річ, що у цьому активніше мала б діяти і громадськість, але вона вся залякана. І у цій ситуації що ми бачимо? Ми бачимо непрофесіоналізм команди, яка сьогодні при владі, яка усунула громадські організації від прозорого процесу ухвалення рішень і так далі. Був період, коли громадські організації залучались і розглядались ці всі питання, а на останньому етапі - ні. Я був послом України в Румунії і я не отримував інформації, яка необхідна була для захисту наших інтересів. І в цьому зв’язку я можу сказати, що нова влада вестиме себе абсолютно по-іншому. І Українська народна партія саме на це націлена. І ми працюватимемо, якщо здобудемо перемогу, а ми працюємо на перемогу Віктора Ющенка. І безперечно громадськість буде набагато більше, так, як це робиться у демократичних державах, залучатися до розгляду будь-яких важливих проблем держави.
Ігор СЛІСАРЕНКО: (...) Ми продовжуємо обговорювати всі можливі наслідки будівництва каналу Дунай-Чорне море. Ми обговорили екологічні аспекти. Ті, хто обстоює, адепти цього каналу доводять, що мовляв, окрім того, що він начебто не має жодної екологічної шкоди, він ще й економічно доцільний, найдешевший. Більш того, руйнує монополію Румунії на судноплавство в цьому регіоні. Завдає їй - зрозуміло - певних економічних збитків, але водночас поповнить казну України, що мусить, так би мовити зігрівати серця працівників соціальної сфери. Пане Сергію, як ви оцінюєте саме такий, привабливий начебто, економічний аспект цього каналу?
Сергій КУРИКІН: Насамперед треба зазначити, що мене взагалі дивувало оскільки я бачив усю еволюцію цього проекту), починали танцювати від цифри 27 млн. гривень.
Ігор СЛІСАРЕНКО: Кошторис будівництва?
Сергій КУРИКІН: Так, це ще коли міністром транспорту був шановний пан ПУСТОВОЙТЕНКО. Це була цифра, яка фігурувала в урядових паперах, на рівні урядових комітетів, міністерств і так далі. На сьогоднішній день вона складає 210 млн. гривень. Можна по-різному пояснювати таку прогресію, але факт залишається фактом. Я думаю, що тут щось очевидно було від самого початку не в порядку з розрахунками. Далі я хотів би зазначити, що на зорі цієї епопеї незалежні експерти попереджали, вони не відмовляються від своєю думки, що гідрологічна ситуація в гирлі Бистрому така, що там відбувається постійне замулювання. Відповідно, для того, щоб підтримувати канал в працездатному стані, там треба проводити не разові, а постійні дно-поглиблюванні роботи. За орієнтованими оцінками, такі роботи мають коштувати десь порядку 6-ти млн. гривень на рік. При цьому вказувалося в попередніх обґрунтуваннях, що збитки України, що нам доводиться користуватися румунською частиною дельти складають 1 –1,5 млн. доларів на рік. Таким чином, відповідно до простої арифметики виходить, що ми заощадимо рівно стільки, скільки будемо змушені витратити на дно-поглиблюванні роботи. І у виграші залишається тільки компанія “Дельта – Лоцман”, яка має опікуватися цим каналом і підтримувати його працездатність, бо гроші, очевидно будуть надходити з державного бюджету.
Ігор СЛІСАРЕНКО: Це компанія - державна чи приватна?
Сергій КУРИКІН: Це державна компанія. І останнє зауваження, тут мені теж не все зрозуміло. Наскільки мені відомо, взагалі за останнє десятиріччя Румунія вклала загалом у свої частину ,так би мовити, каналу порядку 1,5 млрд. доларів. Лише за останні роки Євросоюзом тільки на модернізацію цієї системи було виділено 40 млн. євро. Приблизно. Це тільки на модернізацію, підкреслюю. Мені дуже важко собі уявити ситуацію, коли Україна з таким поспіхом побудованим каналом по Бистрому зможе конкурувати з Румунією. Тим паче, що Євросоюз, країни якого в основному здійснюють свої перевезення по Дунаю, він очевидно більше зацікавлений підтримувати Румунію, яка є кандидатом на вступ до Євросоюзу. І в мене виникає відповідно дуже великий сумнів у тому, що принаймні повернути ті 210 млн. гривень, які витрачаються на будівництво, вдасться в найближче десятиліття. Таким чином ми просто очевидно реалізуємо черговий абсурдний збитковий проект, який максимум тішить чиєсь марнославство.
Ігор СЛІСАРЕНКО: Такою є думка Сергія КУРИКІНА. Румунія зробить усе, щоб зупинити українське будівництво Дунай-Чорне море. Про це йдеться в оприлюдненій заяві прем’єр-міністра цієї країни Адріана Настасе. 26-го серпня глядачі могли бачити ці кадри – десь півтисячі людей біля української амбасади в Бухаресті вигукували “Ганьба, ганьба” і викладали слово “Україна” з мертвої риби. Перший можливий крок Румунії - звернення до міжнародного суду в Гаазі. Антоне Денисовичу, чому така активна Румунія? Пам’ятаємо всі, що в неї самої досить-таки печальний спадок поводження з тим же Дунаєм. Згадаємо, два роки тому був такий величезний викид ціаніду, а тут прямо таке гаряче опікування українською частиною, заповідником. Можливо тут суто економічний інтерес стоїть за цим? Дійсно, зберегти монополію на судноплавство, потенційного конкурента усунути...
Антон БУТЕЙКО: Моє бачення є таким - однозначно, проблема має вирішуватися комплексно. Тут не можна розглядати лише екологічний аспект, чи економічний аспект, чи міжнародний аспект, пов’язаний із тим, що заповідник в дельті Дунаю є феноменом, який уже освячено ЮНЕСКО та іншими міжнародними структурами. Я був там, у Дельті Дунаю, і з нашого боку і з румунського. І той занепад економічний, який я спостерігав, однозначно в мене викликав жаль і бажання допомогти цим людям. І тому цей момент має завжди пам’ятатися. І що стосується економічних аспектів, безперечно, потрібно зробити так, щоб цей регіон не став зоною соціального лиха. Треба зробити так, щоб були робочі місця для людей, які проживають в цьому регіоні, і звичайно треба зробити так, щоб зберегти природне середовище як заповідник. І на мою думку, найбільш комплексний і грамотний підхід пропонувала Академія Наук України. Коли я знайомився з тими документами, то мої симпатії були повністю на боці саме такого зваженого підходу. Вони пропонували, щоби все робилось обов’язково із дотриманням норм Національного права, дотриманням норм міжнародного права, і всі ці екологічні, економічні аспекти мали би бути дотримані і звичайно все це мало робитись із залученням громадськості, щоб це було прозоро. На жаль, цього не зробили. Тепер щодо аспекту румунського і поведінки. Безперечно, тут вони працюють у тому, що бачать появу альтернативи для проходження суден у даному регіоні. І вони можуть втратити певні кошти, які б отримували як монополісти. Де будувати такий канал, мені важко зараз сказати, я не є чисто професіоналом-екологом, але, те, що ситуація була якраз обумовлена поведінкою румунів. Люди дивляться на карти дельти Дунаю великого масштабу. Але коли подивитись на карту, яку дають там туристам, коли їдеш у дельту Дунаю, то можна побачити, що вся частина - румунська дельти Дунаю - перерита каналами. І румуни активно відводили води Дунаю, і таким чином наша частина Дунаю замулювалась. І цьому вони сприяли, це робили вони десятиліттями, в тому числі і під час існування Радянського Союзу. І Радянський Союз не зумів протистояти цьому з різних причин.
Ігор СЛІСАРЕНКО: Геній Карпат Чаушеску не допускав втручання...
Антон БУТЕЙКО: Так. І крім того я тут бачу і на що я хочу звернути увагу, що Міністерство закордонних справ, тут мова йшла про комплексний підхід, воно мало би зібрати всі оцінки і звичайно і Міністерства транспорту, міністерство, яке опікується захистом навколишнього середовища, і реагувати. Вони цього не зробили. Я подавав інформацію як посол, ще , якщо мене пам’ять не зраджує в квітні – травні минулого року, про те, що румуни поглиблюють свою частину дельти, свою частину Дунаю, і вивозять на спеціальних суднах і викидають цю землю на нашу частину. Але реакція була, як бачите тільки зараз, кажуть, що дали ноту. Це скільки часу треба було пройти, тобто реакція була непрофесійною команди, яка є сьогодні при владі. І економічні аспекти. Пан міністр уже говорив про деякі з них, і це цікавий момент. А я хотів би ще привернути увагу до того, що дійсно мали б взятись до уваги ті моменти, що у свій час, ще до розвалу Радянського Союзу Дунайське пароплавство українське воно мало, перевезення вантажів здійснювало фактично 50 % від всіх перевезень, які здійснювались на Дунаї. Зараз уже ця частка зменшилася уже менш ніж до т ретини. І дві третини, це перевезення, які здійснюють країни члени Європейського Союзу, і тому тут ми вступаємо у боротьбу абсолютно із суб’єктом, який знаходиться у різній, який знаходиться в іншій , більш високій ваговій категорії. І це треба абсолютно чітко усвідомлювати. Тому що вони ж зацікавлені також в економічних справах, пов’язаних саме з своїми союзниками. Україна, поведінка влади, керівництва України, такого анти-європейського, коли порушуються права людини, коли не дотримуються ті критерії, необхідні для одержання членства в Європейському Союзі, вони обумовлюють те, що ми стали паріями. Не ми - українці, а влада, яка сьогодні є. І таким чином політично ми програли. І знову я повертаюсь - пропрацювали як? Адже вся ця схема була відома давно - вирішення проблеми. І як на мене, і я це пропонував у свій час, варто було провести виключно грамотну інформаційну кампанію. Треба було і тоді розказати....
Ігор СЛІСАРЕНКО: З українського боку?
Антон БУТЕЙКО: З українського боку, що румуни так от себе ведуть, некоректно, порушують парила нормального співжиття сусідів. Поінформувати належним чином і громадськість країн Європейського Союзу. І тих же американців, які є домінуючою державою в цьому світі. Очевидно по їх реакції цього не було зроблено. І звичайно, що це має бути змінено, коли буде змінена влада. І безперечно, що румунський фактор впливає. Румуни дуже активно опрацьовували, адже вони мають зараз як кандидати до вступу в Європейський Союз доступ до всіх структур, які існують в рамках бюрократії ЄС. А ми стоїмо на узбіччі, й наші можливості різні. Тому, я сказав би, що нормальні національні інтереси зараз як би ми не хотіли втекти, ми не можемо, від того вибору – чи Україна йтиме в Європейський Союз, чи вона буде дотримуватися тих правил і норм поведінки, які є в ЄС, чи ні. Якщо ні (а нинішня команда сказала "ні") ми повертаємо в ЄЕП, а себе тривалий час готуватимемо до європейських стандартів, то це означає, що цей політичний фактор буде вирішальним для подальшого ставлення до України. Які національні інтереси, як вони будуть захищені.
Ігор СЛІСАРЕНКО: Дякую, Антоне Денисовичу, мене вразило ваше порівняння з боєм із важковаговиком. Звертаюся до пана Сергія, пригадуючи знову вашу доповідь у Парламентській Асамблеї Ради Європи. От не щастить Дунаю якось, величезної шкоди завдала Натівська кампанія проти Югославії. Не лише там в економічному спектрі для судноплавства, а й для екології. Ми вже говорили за те, як Румунія поводиться з Дунаєм. Знову ж таки – оцей весь резонанс, чи шквал критики на Україну, що це – Захід, ну разом з Румунією, вирішили почати все з чистого листа і дійсно переймаються екологією. Чи знову ж таки тут - суто економічні особисті, меркантильні інтереси?
Сергій КУРИКІН: Знаєте, тут однозначно не відповіси, тому, що суто екологічних проблем не буває. Вони завжди зв’язані в тісний вузол із економічними, політичними проблемами, і я звичайно не збираюся когось виправдовувати, румунів, скажімо, або вважати, що Євросоюз ставиться до України завжди об’єктивно, але при цьому я не можу не зазначити що Україна сама підставилась. Підставилася абсолютно безглуздо, цього не треба було робити, цього можна було уникнути. Якщо нас цікавить доля депресивного регіону, там скажімо Рені, Кілія, Вілково і так далі, то виправляти становище можна й іншим способом, можна розвивати рекреацію. Там дійсно величезний рекреаційний потенціал, розвивати екологічну так би мовити, прийнятні види туризму, і за рахунок цього створювати робочі місця і все інше. А що стосується виходу до Чорного Моря, то було проігноровано пропозицію Академії Наук, вже згадуваної тут, яка пропонувала будувати канал через материкову частину, в обхід заповідної зони. Інша річ, що цей варіант був дещо дорожчий, якщо , скажімо, чинний варіант коштує близько 40 млн. доларів, той мав коштувати десь 60- 65, але це був шлюзований хід, завдяки цьому можна було уникати замулювання, і головне, що Україна таким чином не порушувала ані міжнародних правових зобов’язань, ані цілісності біосферного заповіднику, і тоді звичайно, ми б сьогодні могли критикувати тих таки румунів. Ми б сьогодні виступали з позиції звинувачувача, і не були б змушені ні перед ким виправдовуватися. А сьогодні румуни, які дійсно поводяться на Дунаї нічим не краще за нас, вони цілком обґрунтовано критикують Україну. А відповідати румунам тим самим, і уподібнюватися до них, я не думаю, що це є політична позиція прийнятна для великої і все таки поважної, шанованої Європейської держави, громадянами якої ми всі є. Мені дуже прикро, що країна поставила себе в черговий раз в таке незручне становище, і що на українців, яких вже і без того затаврували різними негарними епітетами, ще й лягатиме тепер тавро руйнівників природи. І це після того, як буквально минулого року в Україні відбулася п’ята міжнародна європейська конференція міністрів довкілля.
Ігор СЛІСАРЕНКО: Що ж ще можна зробити?
Сергій КУРИКІН: Що ще можна зробити? Я думаю, що попри ставлення до екології, у чинних політиків (як у тих, що є в парламенті, так і в тих, що тимчасово поза парламентом) має бути принаймні повага до правових норм. І почуття здорового глузду. І я хотів би, користуючись нагодою, звернутись до всіх причетних до політики людей, людей, які мають доступ до важелів влади, попросити їх буквально. Подивитися на цю проблему неупереджено, не через кліше, скажімо, прес-служби МЗС, і не через заяви Міністерства транспорту, спробувати виробити власну думку і допомогти країні вийти з цієї ганебної ситуації, в якій вона опинилася.
Антон БУТЕЙКО: Пан Сергій говорив, що Україна підставилася. Ні, шановні радіослухачі, підставилася чинна влада. Тому єдиний кардинальний рецепт, щоб змінити ситуацію, полягає у зміні цієї влади. Змінити людей, і це можна зробити найближчим часом під час виборів нового президента України. І я закликаю вас це зробити.
“Громадське радіо”, 30 серпня 2004 року, 15:03, http://radio.org.ua/reports/?id_numb=21022.
|