Радіо “Ера”, 2 червня 2005 р.

Олексій АНАНОВ: В студії – Олексій Ананов і Юлія Дилова, і, власне, сьогоднішній екзаменований, сьогоднішній наш гість, Ігор Григорович Тарасюк, керівник Державного управління справами при Адміністрації президента України.

Юлія ДИЛОВА: (...) Навіщо 5 років тому Леонід Кучма створив Державне управління справами. Чому у цьому була необхідність?

Ігор ТАРАСЮК: (...) Дуже часто саме державне управління плутають з Державним управлінням справами Президента. Насправді, ця орґанізація називається простіше: Державне управління справами, управління справами Президента в указі президента не було. (...) Ідея створення цього управління полягала в тому, щоб усю сферу обслуговування, яка зв’язана з вищими посадовими особами держави, з однієї сторони, з іншої сторони, людей, які мають право на пільги після виходу на пенсію, людей, які мають право на пільгове обслуговування медичне, людей, які мають право на санаторно-курортне звести в один центр і надавати їм якісні послуги як санаторного лікування, так і надання колишнього Четвертого управління, ви пам’ятаєте, медичного лікування.

І це було основним лейтмотивом створення Державного управління справами. Тобто, тоді кожні, Верховна Рада, наприклад, мала свій апарат, і мала своє управління справами, Кабінет міністрів мав також свій апарат, і мав також своє управління справами. Це все було зведено в одну структуру, яка займалася обслуговуванням усіх вищих посадових осіб.

Олексій АНАНОВ: Ну а, в решті решт, для чого цю окрему структуру треба було створювати? Неефективно працювала попередня система?

Ігор ТАРАСЮК: Я не знаю, яка тоді працювала система, тому що (...) 5 років тому я був дуже далекий від Державного управління справами і взагалі від цієї системи. (...) Якби мені півроку тому хтось сказав, що я буду працювати на цій посаді, я, напевне, здивувався б. (...) І я не знаю, як тоді працювала система, (...) але ідея, напевне, була непогана. (...) Вона полягала в тому, щоб зекономити бюджетні кошти, звести всі видатки, які зв’язані з трьома управлінськими структурами в одну, зменшити кількість чиновників. (...)

Олексій АНАНОВ: А якщо ідея була непогана, на підставі чого тоді виникали претензії взагалі до конституційності появи такого органу?

Ігор ТАРАСЮК: (...) Найбільша (...) проблема з неконституційністю цього органу - те, що 144 указ президента Кучми, це вже не було тоді Дагаєва, це вже працював тоді Бакай, який був виданий, який говорив про те, до Державне управління справами має право, як виняток, займатися відчуженням майна. І це було найбільшою проблемою. (...) Минуючи Фонд державного майна, минуючи всю законодавчу базу України, можна було передати в Державне управління справами якийсь об’єкт або цілісний майновий комплекс, і потім, користуючись цим указом, його на свій розсуд продати або поміняти, або ще щось з ним зробити. (...)

Ми відмінили цей указ Президента, він був відмінений указом вже Віктора Ющенка (...) два тижні тому. (...) На сьогоднішній день Державне управління справами є звичайний орган, без спеціальних функцій, який не має права відчужувати майно. (...)

Юлія ДИЛОВА: А що робити з тими підприємствами, які вже у віданні Державного управління справами, які за Ігоря Бакая були відчужені?

Ігор ТАРАСЮК: (...) Частину підприємств ми (...) вже ми повернули. (...) Свіжий приклад – це готель “Дніпро”. Ви знаєте, що, фактично, за місяць через суди ми повернули його до державної власності, на сьогоднішній день це (...) державна структура, яка працює і приносить доходи державі.

Юлія ДИЛОВА: А скільки зараз підприємств на балансі вашого відомства?

Ігор ТАРАСЮК: На сьогоднішній день – 78 підприємств. (...) Є різнопрофільні підприємства, які виконують специфічні завдання, так і які не мають ніякого відношення, наприклад, до Управління справами. Ну, наприклад, такі підприємства, як Житомирський горілчаний завод або Дібрівський кінний завод. Фактично, вони не є і не виконують якоїсь там спеціальної ролі, яку б можна було для Управління справами вмотивувати. Це санаторії.

Олексій АНАНОВ: Ну а в документах з приводу цих підприємств якось формулювалися причини, чому вони належать до відання Управління справами?

Ігор ТАРАСЮК: (...) Коли вони передавалися в Державне управління справами, було написано, у зв’язку з виробничою необхідністю передати в Державне управління справами, і Кабінет Міністрів приносив таке рішення і передавав в Державне управління справами. (...)

Олексій АНАНОВ: Скільки людей (...) і яких посад, так би мовити, ви обслуговуєте?

Ігор ТАРАСЮК: Ми обслуговуємо всіх бажаючих, причому, якщо це, наприклад, вищі посадові особи, там, голова ВР чи Президент, чи прем’єр-міністр, ми їх обслуговуємо за рахунок державних коштів. Також у нас є категорія людей, які ми обслуговуємо по договорам, також у нас є категорія людей, які мають право на часткову компенсацію.

Олексій АНАНОВ: За от, за договорами, це яка категорія людей?

Ігор ТАРАСЮК: Звичайні люди. (...) У нас є авіакомпанія державна, яка займається перевезеннями, там є близько 18 літаків, і кожен бажаючий може замовити собі літак. (...)

Юлія ДИЛОВА: Який мінімум необхідний для Державного управління справами?

Ігор ТАРАСЮК: Немає розуміння мінімуму чи немає розуміння максимуму. Є розуміння того, які завдання ми будемо ставити перед цією структурою. Президент сказав, що це повинна бути достатньо відкрита структура, (...) професійна (...), і вона повинна забезпечувати всю ту діяльність, яка необхідна для вищих посадових осіб. (...)

Зараз (...) розглядаємо декілька концепцій, і одна така концепція передбачає (...) перехід до монетизації цих пільг, які є на сьогоднішній день. (...) Є наприклад, пільгові категорії, колишні прем’єр-міністри, колишні віце-прем’єри, колишні, (...) депутати, які мають право на пільгове санітарно-курортне лікування. (...) Вони мають право, (...) хто на безоплатне, хто на 30%, хто на 70%, відшкодування, (...) санаторно-курортного лікування. Є два шляхи. Є шлях, який забрати всі санаторії до Державного управління справами і забезпечувати їх путівками, тому що таких людей на сьогоднішній день, близько 50 тис. людей (...) закріплені за Державним управлінням справами.

А інший шлях – це монетизувати ці пільги. Тобто, кожному виплатити компенсацію, віддати всі санаторії з Державного управління справами, щоб їх взагалі не було, і тоді вони мають право купити (...) путівку або відпочивати там, де вони бажають, і можуть взагалі ці гроші не витратити. Тобто, виходячи з можливостей бюджету, який буде на наступний рік, ми будемо виходити з цих концепції і говорити про те, що, якщо, наприклад, ми перейдемо до монетизації пільг, то зрозуміло, що нам санаторії для забезпечення потреб не потрібні, ми їх просто переведемо у Фонд майна. Фонд майна їх приватизує, вони будуть продавати свої путівки, а люди, які мають право на пільгове санітарно-курортне забезпечення, будуть просто купляти ці путівки собі і на них відпочивати за рахунок компенсацій.

Олексій АНАНОВ: Навіщо взагалі існувати цій структурі? (...) Чи не треба якось реформувати завгоспову частину і (...) зробити окремим управлінням (...) Адміністрації Президента? Чому це – окреме велике управління, і чому настільки велика увага до нього (...)

Ігор ТАРАСЮК: (...) Ми маємо випадок, наприклад, як з атомною енергією. (...) Як з розпадом атому. Коли вона використовується у мирних цілях, всі говорять, що це добре, коли вона використовується в атомній бомбі, весь світ із страхом на це дивиться. Тому, приблизно, тут така сама ситуація. Ми говоримо на сьогоднішній день про реформування в частині чого? В частині того, що не можна було робити? (...) Це не заважало людям порушувати закон.

Тобто, якщо ми говоримо про те, що ми будемо працювати в рамках законодавчого поля, що ми будемо ефективно виконувати ті доручення, які є, то я думаю, що інтерес до Державного управління справами пропаде рівно через 3-4 місяці. (...) Такі структури існують в усіх країнах світу, і ніхто з цього не робить ніякої проблеми, і ми до цього також йдемо. (...)

Попередня влада йшла (...) шляхом замовчування. Їй простіше було продати 2-3 санаторії і покрити ці видатки непрозоро, чим, наприклад, відкрито прийти до парламенту і сказати, що цього бюджету, який ви даєте на відрядження Президенту чи прем’єр-міністру, чи голові Верховної Ради, недостатньо. І в цьому немає ніякої проблеми. (...)

Юлія ДИЛОВА: (...) Пане Ігоре, вже визначено, де буде працювати, жити, відпочивати Президент? (...)

Ігор ТАРАСЮК: (...) Скоріше це питання стосується, напевне, Маріїнського палацу чи Маріїнського комплексу. Усі питають, чи це буде резиденція Президента. (...) На сьогоднішній день Маріїнський палац має статус державної резиденції. (...) Є програма відродження пам’ятників архітектури і пам’ятників історії. Туди входить і Маріїнський палац, який є пам’ятником архітектури. Ми хочемо відновити його в тих історичних рамках, які були і які закладалися в концепції цього пам’ятника. (...) А що ми будемо далі робити, чи це буде резиденцією Президента, чи це буде кабінетом Президента, (...) це буде залежати від того, яка концепція буде прийнята.

Олексій АНАНОВ: А концептуально є відмінність, резиденція Президента, кабінет президента, державна резиденція? (...)

Ігор ТАРАСЮК: (...) Таких понять немає. Вони всі є державними резиденціями, але постає питання тільки їх функціонального призначення, чи там працює президент, чи проживає, чи він веде офіційні прийоми. Наприклад, на сьогоднішній день є 13 державних резиденцій, які були прийняті раніше, і ми зараз дали будинку Городецького статус також державної резиденції, де можна приймати і проводити заходи протокольного характеру. Тобто, ми говоримо про те, що Маріїнський палац також є державною резиденцією, він буде використовуватися, як державна резиденція. (...)

Тому (...) все буде впиратися і в бюджетні кошти, які ми для цього знайдемо, і скільки коштів це буде, і взагалі, складність ремонту, який буде проводитися в Маріїнському комплексі, тому що основні кошти, які йдуть, йдуть на укріплення схилу, тому що Маріїнський палац дає тріщини, починає сповзати, і взагалі через декілька років, як говорять геологи і геодезисти, що ми можемо його втратити. (...)

Юлія ДИЛОВА: А щодо Масандрівського палацу в Криму? Анатолій Матвієнко, прем’єр Криму, запропонував, аби це була літня резиденція президента. (...)

Ігор ТАРАСЮК: (...) Це була пропозиція кримчан. Насправді (...) Крим не має можливості утримувати таку кількість резиденцій, таку кількість палаців і всього іншого, які є на території Криму. Раніше це робилося через державний бюджет, (...) або через Міністерство культури давати кошті, тому що це є музей, і його підтримувати, або використовувати його, або давати статус йому, наприклад, як державної резиденції, де може використовуватися для зустрічей, для прийомів. (...)

Олексій АНАНОВ: А на ваш погляд, (...) вони не можуть існувати і фінансуватися, як музеї, а не як державні резиденції? Тому що (...) з боку споживацького, передусім йдеться, якщо це державна резиденція, це або повне, або частково, але досить значне вилучення із, ну, такого, всезагальної доступності, із обігу мистецького, обігу естетичного цієї споруди, Масандрівського палацу, приміром.

Ігор ТАРАСЮК: (...) Мені важко сказати. Основна ідея, яка, наприклад, по Масандрівському палацу була, це те, що Масандрівський палац не повинен закритися для доступу людей, це перша ідея, яка при цьому виникає. Трошки вище від Масандрівського палацу знаходиться резиденція, яка на сьогоднішній день існує у нас. Називається вона резиденція “Шатер”. Колись, це сталінський будинок, його ще називають, і він знаходиться, фактично, на одній території з Масандрівським палацом.

Тобто, на сьогоднішній день виникає досить дивна ситуація. Уся територія резиденції цього шатра охороняється Державною службою охорони. Ми проводимо зверху на цьому шатрі заходи, пов’язані з приїздом іноземних делеґацій, проводимо заходи іноземних президентів, і тут же ми говоримо про Масандрівський палац, який знаходиться на цій же території, і ніхто не припинив до нього доступу на сьогоднішній день. Ви ж бачите, що він вільний для доступу і для всього іншого.

Тобто, ми говоримо про те, що, в принципі, ніхто не збирається його закривати для загального доступу, будь ласка, ми навпаки хочемо відкрити зараз резиденцію “Залісся”. Відкриваємо всі інші резиденції, які в нас є. Ми даємо можливість простим громадянам, наприклад, скористатися, якщо потрібно, нашими резиденціями для прийому своїх делеґацій, для бізнесменів. Тобто, ми не проводимо на сьогоднішній день політику закритості, ми говоримо, що ми хочемо відкрити це все. (...)

Олексій АНАНОВ: (...) Ви вже згадували про готель “Дніпро”, і от, інші справи, коли йдеться про продаж, про те, що вже не йде державною власністю, що не є власністю ДУСі, але було, і, от, через цей механізм Державного управління справами перейшло до чиїхось рук. Ви запускаєте механізми цієї реприватизації чи судового розслідування і вирішення цих справ?

Ігор ТАРАСЮК: (...) На сьогоднішній день ми не говоримо про механізм реприватизації, ми говоримо про чисто кримінальні справи, тому що було просто вкрадено державне майно, і не можна говорити про це, що це, хтось законно приватизував, а ми його реприватизовуємо. На сьогоднішній день у нас по всім об’єктам, які знаходяться в Державному управлінні справами, заведено 52 кримінальні справи.

Це стосується і санаторіїв, які були незаконно відчужені, це стосується інших об’єктів, які були, це стосується дуже багатьох речей, які не пов’язані, наприклад, з майном, а з коштами, це стосується з вексельним обігом, коли виписувалися векселя, які нам тепер пред’являють до оплати незрозуміло, за що і яким чином. Тобто, по сьогоднішньому стану це 52 кримінальні справи.

Юлія ДИЛОВА: Пане Ігорю, а, як ви вважаєте, чому саме вас призначили керівником Державного управління справами?

Ігор ТАРАСЮК: (...) Напевне, тому, що потрібна була людина, яка має досвід господарської діяльності, (...) людина, яка є до деякої міри політиком, тому що Державне управління справами – це досить таки політична структура. Потрібна була людина, яка змогла б навести в цьому якийсь елементарний порядок і зрозуміти, що з цим робити. (...)

Олексій АНАНОВ: Чи вважаєте ви, що цей запис десь там у послужному списку вам додаватиме балів?

Ігор ТАРАСЮК: (...) Завжди приходить момент, коли державі щось потрібно віддавати. У зв’язку з тим, що я вже вийшов з віку, коли потрібно служити в армії, я кажу, що це якраз буде цією службою в армії, якій повинен віддати оцей свій соціальний обов’язок для того, щоби підняти імідж України. Підняти імідж і дати можливість (...) віддати те, що є. Буде ця орґанізація, чи прийметься рішення, що воно буде, як Управління справами президента господарське, чи воно буде розвиватися і збільшувати свої можливості, це вже питання на вирішення Президента і на вирішення прем’єр-міністра, і уряду, і Верховної Ради.

Олексій АНАНОВ: Ви порівняли з армією, це означає, що більше двох років не збираєтеся залишатися на цій посаді?

Ігор ТАРАСЮК: (...) Є і срочники, як ми кажемо, які йдуть по контракту. Я буду залишатися стільки, скільки я буду потрібен і Президенту, і скільки я буду вважати за потрібне, що я можу ще щось зробити для цієї орґанізації.

Юлія ДИЛОВА: А чому ви не поспішаєте розлучатися з парламентом? Вже два місяці ви, фактично, порушуєте закон, є сумісником.

Ігор ТАРАСЮК: (...) Не два місяці, а місяць, тому що я два місяці, як тільки призначений, а місяць я маю законне право. Я обирався на Тернопільщині, і я маю дуже і дуже багато зобов’язань перед тернополянами. У мене є один борг, який я хочу виконати, а потім, в принципі, я можу знімати з себе, або давати заяву про депутатські повноваження. Є один великий газопровід, який йде до нашого духовного центру Зарваниця. Я, коли балотувався, сказав, що це є основною моєю передвиборною обіцянкою. Фактично, за 4 місяці цю обіцянку, ну, вона буде завершена, і Зарваниця буде газифікована. От, коли вона буде газифікована, тоді я можу сказати, що я виконав свої зобов’язання перед людьми, і я тоді напишу заяву про те, щоб стягнути з себе депутатські повноваження. (...)