proua.com, 30 листопада 2005 р. Напередодні парламентських виборів в Україні знову згадують приказку «Старий віл борозни не псує». Живе підтвердження цього – Іван Плющ, якого готують на друге місце у виборчих списках Українського народного блоку Юрія Костенка. В інтерв’ю нашому виданню Іван Степанович поділився своїм баченням подій року, що минає, і прогнозами на парламентські вибори-2006. І хоча певні думки екс-спікера Верховної Ради видаються архаїчними, його колосальний досвід – застава того, що до цих думок варто прислухатися.

- Іване Степановичу, ми побачимо вас в першій трійці списку Українського народного блоку?

- Ви знаєте, що ми тільки-но почали формування Українського народного блоку. Пройшов з’їзд Української народної партії, на якому я був гостем. На цьому з’їзді йшлося про першу п’ятірку списку. Першим номером списку називалося прізвище Юрія Костенка, Івана Плюща і т.д.

Тут треба зазначити, що Партія вільних селян і промисловців України (один з потенційних учасників блоку – ProUA) звернулася до мене з проханням, щоб я її очолив. Я дав згоду на те, щоб бути почесним головою цієї партії, і вони уже провели з’їзд і там уже вирішили це питання. Здається, на цьому тижні буде другий етап з’їзду і вони мене туди запрошують.

- Наскільки я зрозумів, Український народний блок все ж таки буде іменним?

- Швидше за все іменним. При цьому я вважаю, що Юрій Іванович Костенко вистраждав перше місце в списку, і для мене неетично сьогодні говорити про те, хто буде першим. Але річ у тім, що це позиція УНП як одного із суб’єктів Українського народного блоку. А коли там буде 5-6 суб’єктів, вони теж матимуть право на свою думку. І я гадаю, що тоді буде створена Координаційна рада – і суб’єкти коаліції розглядатимуть пропозицію щодо списків.

- Виборцю, який на президентських виборах голосував за Ющенка, навесні наступного року доведеться сушити голову над тим, який з «помаранчевих» блоків підтримати. Чи думали ви рік тому, що команда, яка привела Віктора Андрійовича до влади, до осені розвалиться, та ще й на кілька частин?

- У мене щодо цього не було жодних сумнівів. Не дивлячись на те, що я був одним з тих, хто ініціював, підштовхував і переконував Віктора Андрійовича Ющенка в тому, що на парламентські вибори треба йти коаліцією «Сила народу», а не блоком «Наша Україна». Але коли Віктор Андрійович був всенародно обраний, я побачив, як в коаліції «Сила народу» жоден із суб’єктів політичної коаліції «Наша Україна» на виборах 2002 року не ухвалив рішення розпустити свою політичну силу. Всі зберегли свої кишенькові, диванні партійки, плюс за принципом адміністративного ресурсу створили ще одну - так звану НСНУ.

Я від самого початку знав, що вони скоро заплутаються, де «Наша Україна», а де – «не наша» Україна. Так і вийшло, чекати довелося недовго.

По-друге, ще в квітні, відповідаючи в інтерв’ю на питання про новий уряд, я сказав, що розглядаю його як замішане тісто, з якого хороший пекар може випекти пристойний хліб. Але чомусь ніхто над цим не працював – і тісто скисло. Після цього у пекаря залишився єдиний вихід – зробити те, що трапилося у вересні. Для мене це не стало несподіванкою. Я бачив не тільки їхній непрофесіоналізм, але й велике бажання керувати, не знаючи при цьому – ким і як. Щоб не бути голослівним, наведу кілька прикладів. Та ж Юлія Тимошенко відродила інститут уповноважених – по посіву, по заправках, фермах і т.д. Це ж смішно! А як не нагадати слова відомого політика Миколи Томенка, який говорив, що він не визнає розділення обов’язків між віце-прем’єрами, що кожен віце-прем’єр може займатися будь-якими питаннями. От на перевірку і вийшло, що сам Томенко був віце-прем’єром по коментарях. Бо в гуманітарній сфері я за ним не можу пригадати нічого, крім «Гринджол».

- Про вас свого часу говорили як про людину, яка має на Віктора Ющенка серйозний вплив. Як часто ви бачитеся з президентом? Багато політиків (зокрема з «помаранчевого» табору) нарікають, що зустрітися з Віктором Ющенком надзвичайно складно…

- Я вам скажу, що мої особисті зустрічі з Віктором Андрійовичем припинилися ще в лютому цього року. (Телефонні розмови продовжувалися, вони були і в вересні). Я не звинувачую тут Президента Віктора Ющенка, тому що я не ініціював ці зустрічі.

- Чому?

- Тому що ми принципово розійшлися в поглядах на будівництво політичної сили – того, що назвали НСНУ. Я відстоював ту політичну позицію, що Віктор Андрійович – всенародний президент, і за Конституцією, на якій він присягався, і за Біблією він повинен бути гарантом в суспільстві. А якщо він стає одним з політичних суб’єктів, то він з гаранта перетворюється на учасника цього процесу і не може бути над процесом - тільки в процесі. У Віктора Андрійовича були такі «світлі плями» - коли він говорив, що він президент не «Нашої України», а цілої України. Але цих «плям» вистачало на місяць-другий. Віктор Андрійович продемонстрував небажання вчитися на чужих помилках – він вирішив вчитися на власних помилках. У мене була одна надія – що він здібний учень і навчиться. Але з часом зникає і вона.

- Багато опонентів Президента вважають, що з набранням сили політичною реформою Віктор Ющенко, не маючи сил конкурувати з «підсиленими» прем’єром і спікером, поступово зійде з політичної арени України…

- Я не сприймаю такого тлумачення. Тому що навіть в разі запровадження політичної реформи (у що я вірю) Президент залишається достатньо впливовою політичною фігурою, державним гарантом. І у нього вистачатиме справ, займаючись якими він не піде в тінь. Але ви подивіться на голосування у Верховній Раді. Здавалося б, після всенародного обрання Президента Віктора Ющенка в парламенті повинна була з’явитися так звана пропрезидентська більшість. На жаль, у Президента на сьогодні в парламенті дуже часто буває лише трохи більше сотні голосів (а трапляється, і менше сотні). Це говорить про те, що Президент, на жаль, не зумів консолідувати політичні сили в парламенті для реалізації свого курсу. Тепер доведеться чекати наступного парламенту.

- В Україні зараз є 4-5 політичних блоків, які будуть визначати майбутнє країни після парламентських виборів. Який з цих блоків, на вашу думку, може похвалитися найсильнішою командою політиків?

- Мені здається, більшість з цих блоків надумана. Вони в якійсь мірі відбивають ту політичну структурованість в суспільстві, яка вимальовувалася на парламентських виборах 2002 року. Але, на жаль, результати виборів 2002 року були проігноровані, волюнтаристськими методами була створена так звана більшість, і в такому стані ми дійшли до виборів 2006 року.

Тому зараз політичні сили перебувають лише на стадії формування. Це стосується і розкрученої Партії регіонів. Коли «засвітилася» ця партія? Тоді, коли висувався на президентських виборах Янукович. Але ж зараз зовсім інші вибори! Одна справа, коли Янукович балотувався в президенти від провладних сил. І зовсім інша, коли зараз його політична сила самостійно буде йти на парламентські вибори.

Інша політична сила – «Народний Союз «Наша Україна». Я вважаю, що такої політичної сили немає. Вона тримається на іміджі Віктора Ющенка. Можна сказати, що учасники НСНУ зайняли поїзд, облаштували вагони – є і м’які місця, і спальні вагони, все в кращому вигляді – чекають тільки, коли подадуть локомотив, який би ввіз їх у парламент 2006 року. А з цим локомотивом щось коїться: сьогодні він розігрітий, згоден везти - а завтра уже охолов. Тому я не знаю, де тепер вони знайдуть цей локомотив…

- Ви забули про БЮТ…

- Буває така ситуація: людина може прозріти або осліпнути. Так от мені здається, що у випадку з БЮТ ми маємо другий випадок. Ця політична сила, скільки себе не пробувала – чи «Громадою», чи «Батьківщиною» - більше 7% не набирала. Тому я б не спішив говорити, що тільки тому, що разом коаліція «Сила народу» набрала на президентських виборах більше 50% голосів, їх сьогодні можна поділити по 20% на кожного. Це «підганяють» цифри соціологи – підганяють наскільки навмисне, настільки й успішно. А якщо показати реальний рейтинг «миротворця» Литвина – 2-3% - хто це зрозуміє? Тому натягують і йому – до 5-7%. Адже якщо вся «Єда» взяла 11%, то звідки ви візьмете більше у НСНУ? Поділіть навпіл – і це буде чудовий успіх.

- Тоді поговоримо про політичну силу, яка зараз вам найближче – про Український народний блок…

- Він мені не тільки близький – для мене він безальтернативний. Тому що ми не можемо іти на вибори-2006 без проукраїнської, національно свідомої, патріотичної сили. Такою силою є вагомий уламок колишнього Руху – Українська народна партія – і ті, хто хоче з нею блокуватися. Це сила, яка довела свою ідейну стабільність з 1989-90 рр. Цю силу поки що просто не зрозуміли, тому що одні вважають патріотичною проукраїнською силою блок Віктора Ющенка, інші – блок Юлі. Але коли ми творили Україну, то в основі всього поступу був Рух. Я коли на роковинах Майдану почув, як Віктор Андрійович говорить, що незалежність України практично почалася з Майдану…ось, хочу звернутися до нього через пресу: треба думати, що говорити! Тому що коли ми приймали Декларацію про незалежність України, ніхто з нас не знав ні Віктора Андрійовича, ні Юлі. Коли проголошували Акт про незалежність України, ні Юлі, ні Віктора Андрійовича теж не знали. І коли український народ проголосував на референдумі і 92% голосів закріпив ці акти і визначив Україну суверенною державою, ми теж не знали ні Юлі, ні «помаранчевої» революції.

Тому затуляти помаранчевим прапором національну ідею – це щонайменше нетолерантно, неетично. А ми ще проводимо «помаранчеві читання»…Які «помаранчеві читання»?! Це так: зберуться і почнуть: - «Ой, мамо, нас хвалять!» - «А хто?» - «Та, ви - мене, а я – вас!»

- До слова, про роковини Майдану. Вас запросили «постояти на сцені»?

- Ні, ніхто мене не запросив.

- Ви не образилися?

- Ви знаєте, взагалі я емоційна людина. Але образи – і це теж важливий фактор – у мене нема.

- Чому?

- Ну ось не знаю чому – але образи нема. І думаю, те, що я не пішов, – для мене краще. Ось якби прислали запрошення, я б почувався ніяково - бо у мене не було бажання туди йти і оспівувати те, що не заслуговує оспівування. А так я почуваюся краще…

Євген КУЗЬМЕНКО