7 квітня 2007 року виповнюється 15 років створення (відродження) Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Ми, українці, пишємося тим, що Україна – морська держава. Алеж Флот України, який після розпаду СРСР одержав одну із найбільших за протяжністю берегову смугу в Чорному морі, має на сьогодні ще безліч проблем. Напередодні цієї річниці своїми спогадами і коментарями поділився перший Командувач ВМС України, народний депутат України двох скликань, член Центрального проводу УНП, віце-адмірал Борис КОЖИН.

1. Як все починалося у 1992 році
Аналізуючи стратегію розвитку України та її майбутнього, було зрозумілим, що для забезпечення стабільності в Криму, Кримському регіоні та Севастополі необхідно створити власні Військово-Морські Сили України, повторюю: як фактор стабільності та незалежності.
5 квітня 1992 року я дав згоду очолити ВМС України, як планувалося на базі Чорноморського флоту.
7 квітня 1992 року я, контр-адмірал Борис Кожин, командир Кримської військово-морської бази, інкогніто, без дозволу командувача ЧФ, залишив КП ВМБ та переїхав із смт.Новоозерне (Донузлав) до м. Севастополя.
Під час переїзду з Донузлава до Севастополя (понад 3 години) я помітив, що біля військових частин, військових містечок, корабельних об’єднань стоїть військова техніка, БТРи, танки, озброєні військові, на кораблях та частинах помітна активність. Мені стало зрозуміло, що пройшла на ЧФ інформація, що мене на КП немає, і що до Севастополя приїхала авторитетна державна комісія, яку очолив В.Дурдинець, для здійснення передачі ЧФ під юрисдикцію України. Чорноморський Флот на ситуацію, що склалася, відреагував бойовою тривогою.
Момент переведення флоту під юрисдикцію України був упущений і оперативно-стратегічне об’єднання ЧФ у повну силу працювало і працює на національні інтереси Російської Федерації.
Мирослав Мамчак, «Флотоводці України»:
«Пізно вночі 7 квітня 1992 року командувач Чорноморського флоту адмірал Ігор Касатонов особисто зателефонував і віддав наказ командиру чергової по Чорноморському флоту корабельної ракетної ударної групи капітану 2 рангу Захарову: „У Кримській військово-морській базі повстали націоналісти і штурмують штаб бази в Новоозерному. Вам озброїти екіпажі стрілковою зброєю і дивізіоном зайняти оборону штабу ВМБ з боку озера Донузлав."
Посеред ночі два ракетні катери по бойовій тривозі вискочили з бухти Вузька (м.Чорноморськ) і повним ходом направилися до озера Донузлав. Під час переходу помічник командира з роботи з особовим складом, капітан 3 рангу В. Новосьолов по рації передавав у штаб флоту: «Ми, моряки-ракетчики, вірні прапору СНД, готові виконати будь-який наказ командувача». На радіотелеграми Донузлавського рейдового посту катери КУГу не відповіли...
Години через дві в Донузлав з червоними клотиковими вогнями увійшла чергова по флоту протичовнова корабельна група. Озеро Донузлав освітилося червоними вогнями, а штаб бази й селище Новоозерне оточили з бухти кораблі, а з берега – танки і бронетранспортери із озброєними "до зубів" десантами Євпаторійського полку берегової оборони. Для остраху "непослушного" СНД гарнізону і мешканців за ніч навколо селища було вкопано в землю три танки і вирито окопи. БТРи з десантом роз'їжджали вулицями як таксі. У повітря ще планувалося підняти бойові вертольоти, та командир Мирнівського авіаполку протичовнової авіації без письмового наказу відмовився піднімати у повітря свої бойові машини. Селищні пошта і магазини були закриті, працювала лише школа, та й ті всього кілька годин. Бравий євпаторійський комбриг ще намагався «взяти під охорону» Євпаторійську міську Раду, але керівнику міста Андрію Даниленку ранок 8 квітня все ж таки вдалося вмовити його не творити дурниць.
У ту ніч, за розпорядженням командувача ЧФ, на флоті було оголошено бойову тривогу, наказано прибрати трапи на борт кораблів, установити на кормі кулеметні гнізда; а штаб флоту взяли під охорону морські піхотинці з бронетехнікою.
Так істерично Чорноморський флот колишнього Союзу РСР відреагував на народження Військово-Морських сил України і призначення командира Кримської військово-морської бази контр-адмірала Кожина Бориса Борисовича їхнім першим командувачем».

2. Чому було прийнято рішення розташувати організаційну групу штабу ВМС України як Головної бази ВМС в Севастополі, а не в Новоозерному або в Одесі?
З початку створення ВМС України до мене надходило багато пропозицій від представників ЧФ, офіцерів, ЗМІ щодо формування штабу, КП, інфраструктури ВМС в Донузлаві, де діють підрозділи, які склали присягу українському народові.
До речі, з Міністерства Оборони України надходили пропозиції розглянути варіанти формування ВМСУ поза межами Севастополя, в тому числі й в Балаклаві.
Я багато радився з офіцерами, зокрема Є.Лупаковим, А.Даніловим, Ю.Шалитом щодо розташування КП ВМСУ, і ми були переконані, що Головна база ВМС України, штаб, командний Пункт повинні знаходитися тільки в Севастополі, бо іншого шляху немає.
Мирослав Мамчак, «Флотоводці України»:
«Лише наявність у Севастополі орггрупи, затим штабу і реальних сил Українського флоту не дозволили розпочати територіальне розчленування України, а за ним і знищення незалежності нашого народу. Борис Кожин, ще зовсім не знаючи про історичні події минулого, не повторив помилки 1918 року, коли штаб Українського флоту вивели з Севастополя до Одеси. В 1919 році це призвело до втрати Україною контролю над чорноморським узбережжям, і як наслідок, до загибелі Української Народної Республіки. Командувач ВМС повторити сценарій 1918 року не дозволив і це, напевно, є його головною заслугою перед українським народом».

3. Приклади патріотизму українських моряків
Коли всі зрозуміли, що на базі ЧФ не буде ВМС України, бо весь ЧФ був під озброєною охороною, стало питання, що робити зі мною. Бо з одного боку я вже не був потрібен як командир ВМБ для ЧФ, з другого – я не був потрібен Україні, тому що зміна керівництва ЧФ не відбулась. Під час телефонної розмови з В.Дурдинцем Президент України прийняв рішення про створення (відродження) Українського флоту з нуля, а мене було призначено Командувачем тоді не існуючих ВМС України.
Наступного дня, 8 квітня 1992 року, на прес-конференції я виступив з промовою і закликав всіх, хто має волю, патріотизм, любов і відданість до України, приїхати до Севастополя, до ВМСУ, щоб разом відроджувати флот.
Я можу констатувати, що щоденно приходили, приїздили офіцери, мічмани, прапорщики, цивільні люди з бажанням створити флот. Було дуже приємно, коли до мого кабінету прийшов старший офіцер і доповів: «Пане Командувач! Капітан 1 рангу Москаленко, 43 роки, прибув із Далекого Сходу, залишив службу, оселю, родину, майно, прибув до Вас, щоб для України створити флот. Свої знання, досвід, професіоналізм я покладу на вівтар Української держави». Таких прикладів можна навести безліч. З такими військовослужбовцями була служба в радість.
Анатолій Данилов, «Український флот: біля джерел відродження»:
«Близько 10-ї години ранку 21 липня 1992 року оперативна інформація про несподіваний перехід сторожового корабля СКР-112 в п. Одеса надходить командувачу Військово-Морськими Силами України контр-адміралу Борису Кожину.
Він негайно телефонує начальнику штабу Чорноморського флоту віце-адміралу Г.Гурінову і пропонує: «Якщо є воля людей, то хай корабель іде в Одесу».
Віце-адмірал Г.Гурінов відповідає: «Если потребуется, мы будем по нему применять оружие».
Командувач ВМС України контр-адмірал Б.Кожин на автомобілі відбуває на севастопольське радіо. Звертається до головного редактора місцевого радіо Ірини Котвалюк з проханням надати йому прямий ефір для термінового звернення до севастопольців у зв'язку з імовірним застосуванням зброї командуванням ЧФ проти СКР-112.
Бориса Кожина пропускають до оперативного залу для передачі звернення. Ірина Котвалюк припиняє планову радіопередачу і надає радіо ефір командувачу ВМС України контр-адміралу Кожину. Ось ті слова, з якими він звернувся до радіослухачів:
«Уважаемые севастопольцы! К вам обращается командующий Военно-Морскими Силами Украины контр-адмирал Кожин. 20 минут назад мне стало известно, что экипаж сторожевого корабля СКР-112, дислоцирующегося в Донузлаве, поднял Государственный флаг Украины, вышел в море и сейчас направляется в порт Одесса. Ранее личный состав этого корабля во главе со своим командиром капитан-лейтенантом Сергеем Настенко принял военную присягу на верность народу Украины. Корабль с мирными целями вышел в море, поднял Государственный флаг Украины, идет в её территориальных водах и направляется в украинский порт Одесса. Когда я обратился к начальнику штаба Черноморского флота вице-адмиралу Гуринову не противодействовать сторожевому кораблю СКР-112, то получил ответ, что по кораблю будет применено оружие, а это может повлечь за собой человеческие жертвы. В составе экипажа этого корабля служат и представители города Севастополя, ваши дети и внуки.
Поэтому, дорогие севастопольцы, не теряя времени, звоните по всем телефонам на командный пункт Черноморского флота и требуйте от его командования ни в коем случае не применять против сторожевого корабля СКР-112 оружия.
С прибытием корабля в Одессу компетентной комиссией будут оперативно и всесторонне изучены мотивы такого отчаянного шага экипажа, о чём вы будете своевременно проинформированы через все средства массовой информации».

Тепер витяг із вахтового журналу СКР-112 за 21 липня 1992 року сприймається з не меншою стурбованістю, ніж оперативне донесення з району бойових дій. Але що було, те було.

Попереджувальний залп

ВЫПИСКА
из вахтенного журнала СКР-112
войсковой части 72001
Начат: 30 июня 1992 года. Озеро Донузлав.
21 июля 1992 г.

Часы Мин. СОБЫТИЯ

00 00 Корабль ошвартован правым бортом к причалу № 2-А.
С бака и юта заведены два капроновых конца. Плавсредства на борту. Вода и электроэнергия с берега. Дежурные технические средства: ДГ-200, НЦВ № 3. Готовность к выходу в море 2 ча­са. Старший на борту капитан-лейтенант Настенко.
01 00 Проведена покоечная проверка личного состава. Все налицо.
5 45 За ночь происшествий не случилось.
6 00 Произведен подъем личного состава.
7 20 Начали приготовление корабля к бою и походу.
8 05 Объявлена «Учебная тревога». Корабль к плаванью в узкости приготовить. На
аварийном управлении рулём стоят матрос Дивак, матрос Ничипорчук, матрос Суружну.
08 10 На борт прибыли капитан 2 ранга Жибарев, капитан 3 ранга Шитиков, капитан-
лейтенант Горобец.
08 15 На борт прибыл капитан 3 ранга Семенов.
08 25 Корабль снялся со швартовых, следует к выходу из озера Донузлав.
08 30 Корабль следует в порт Одесса с целью политического протеста против
произвола пророссийски настроенного командования 17 брк ОВР. Начальник штаба 307 диПЛК капитан 3 ранга Семенов отстранён от управления кораблём. В коман­дование на переходе вступил капитан 2 ранга Жибарев.
08 50 Капитан-лейтенант Настенко отказался выполнить мои указания и сдать
управление кораблем как старшему на борту. Си­ловым давлением отстранен от управления кораблем. От связи с берегом блокирован. Начальник штаба 307 диПЛК капитан 3 ранга Семенов.
09 03 Прошли боновые заграждения. Замечаний нет.
09 06 На корабле поднят Государственный флаг Украины.
10 10 КВП-505 опасно маневрирует с правого борта корабля.
10 15 КВП-505 опасно маневрирует прямо по курсу.
10 25 КВП-505 произвел предупредительный залп из орудия по курсу корабля.
10 44 КВП-505 опасно маневрирует по курсу в D-1 кбт.
10 47 КВП-505 опасно маневрирует, пересекая курс корабля на D-0,5 кбт.
10 50 КВП-505 произвел залп из орудия на пересечение курса корабля.
10 55 На КВП-505 передано радио: «Иду под Государственным флагом Украины.
Нахожусь в территориальных водах Украины. Вся ответственность за возможные
последствия ложится на Вас». В ответ получено радио: «Застопорить ход!».
12 00 Корабль следует на рейд п.Одесса. Вахтенный офицер лейтенант Деренский.
12 21 КВП-505 следует в Донузлав из-за нехватки топлива.
12 26 Объявлена «Учебная тревога».
13 30 С левого борта подошел и следует параллельным курсом пограничный катер № 626.
14 07 С МПК-062 сброшен швартовый конец при пересечении нашего курса.
14 45 РКА-969 занял позицию впереди корабля в D-14 кбт и поджёг дымовую шашку.
15 10 СКР-819 подошел к левому борту на D-100 метров.
15 30 Корабль лег в дрейф.
15 45 Подошла шлюпка с СКР-819.
15 47 От правого борта отошла шлюпка к СКР-819. На ней убыли капитан 2 ранга
Жибарев и капитан 3 ранга Семенов.
16 00 Корабль в дрейфе. Вахтенный офицер старший лейтенант Киржинов.
16 10 С нами вышел на связь корабль с позывными «Ода-18».
Через 40 минут подойдут к борту.
17 00 К правому борту подошел БГК-296. К левому борту подошел пограничный
катер 626.
Командир СКР-112
капитан-лейтенант С. НАСТЕНКО.

Копия верна:
Начальник штурманской службы
организационной группы ВМС Украины капитан 2 ранга Н. ГОДЛЕВСКИЙ.

Мирослав Мамчак, «Флотоводці України»:
«3 перших днів існування орггрупа ВМС перетворилася на основний центр українського державотворення в Севастополі. Навколо неї почали концентруватися всі, ще досить слабкі, державницькі сили Севастополя. Лише за перший місяць існування в орггрупу прийшло на прийом більше 600 чоловік, її відвідали представники 69 засобів масової інформації з 25 країн світу, в тому числі з США, Японії, Канади, Франції, Італії, Росії та інших держав. Борис Кожин набирався досвіду роботи з пресою і, незважаючи на протидію ідеологічних структур Чорноморського флоту, авторитет його й орггрупи швидко зростав. На осінь 1992 року орггрупа нараховувала більше 400 офіцерів і матросів, там був сформований навіть офіцерський батальйон.
26 липня сталася подія, яка сколихнула не лише Україну, а й світову громадськість. У цей день підняв Державний прапор України і вийшов з Донузлава до Одеси сторожовий корабель СКР-112 під командуванням капітан-лейтенанта Сергія Настенка. Старшим на борту був начальник штабу бригади каштан 2 рангу Микола Жибарев. Сторожовик, яким у молоді роки протягом п’яти літ командував Борис Кожин, став своєрідним „Потьомкіним" українського флоту і викликав справжню політичну й інформаційну бурю. Його наслідком стала Ялтинська зустріч президентів України і Росії. Похід стався не без відома Б.Кожина і Ю.Шалита. Перехід СКР-112 адмірал І. Касатонов намагався зупинити силою, напра­вив на його перехоплення корабельний загін і бойові літаки з дозволом застосувати зброю. Та ніщо – ні артилерійські атаки, ні спроби піти на абордаж, ні повітряні атаки не стали завадою українським морякам служити своєму народові. Б. Кожин намагався уникнути конфлікту, але позиція командувача ЧФ цього не дозволяла. І лише коли у конфлікт втрутилися міністр оборони України генерал-полковник К. Морозов та командувач Одеським військовим округом генерал-лейтенант В. Радецький, погоня і переслідування СКР-112 були припинені. СКР-112 став першим бойовим кораблем Українського флоту. Команда Сергія Настенка "йти вперед, не змінюючи курсу", стала гаслом молодого флоту».
Анатолій Данілов:
«У травні 1993 року в місті Севастополі на території Херсонеського музею було відкрито пам’ятник рівноапостольному князю Київському великому князю Володимиру. Пам’ятник зробив скульптор з Москви В.Кликов. На ритуал відкриття запросили і військових моряків України на чолі з першим командувачем ВМС віце-адміралом Б.Кожиним.
У назначений час представники владних структур Севастополя не прибули, і скульптор В. Кликов запропонував командуванню ВМС очолити відкриття і проведення урочистих заходів. Командувач ВМС України доручив це зробити своєму заступнику із соціально-психологічних питань капітану 1 рангу А. Данілову.
Коли ритуал вже закінчувався, прибули представники місцевої держадміністрації Севастополя. І були незадоволені, що захід пішов не за їх сценарієм. Бо всі, хто виступав, говорили українською мовою, наголошували на тому, що тризуб, як державний герб, бере свою історію від князя Володимира.
Щоби якимось чином принизити роль князя Володимира не тільки в український історії, а й як вагомого будівничого української державності, через декілька днів, таємно, пам’ятник князю Володимиру було з постаменту знято. Його довго ніде не могли знайти. Знадобилося декілька місяців, щоб на рішучі вимоги патріотів України міста Севастополя його нарешті встановили знову. Але відбулося це зовсім в іншому місці, далі від Херсонесу, біля відомого ресторану.
От так дехто в Севастополі на свій розсуд розставляв акценти в історії України».
…..
«4 липня 1993 року відбувся ритуал підйому Військово-Морського прапору України на фрегаті „Гетьман Сагайдачний” у місті Керчі. Цій даті передували штучно створені події, пов’язані з намаганням решти місцевих русофобів зірвати свято підйому нашого прапору. Лунали навіть погрози або підірвати, або підпалити корабель.
Щоб якось приборкати пристрасті навколо «Сагайдачного», до Керчі командувач ВМСУ направив свого заступника капітана 1 рангу А. Данілова. До речі, це було і прохання директора заводу «Затока» в Керчі М. Волкова.
За рахунок спільної роботи командування ВМС України та дирекції заводу все стало в нормальне русло. Свято пройшло з великим духовним піднесенням, в ньому взяли участь Святішій Патріарх УПЦ КП Філарет, командування Збройних Сил України, генерал-полковник І. Біжан та генерал-майор В.Мулява, шефи зі Львова та Запоріжжя».

Розглядаючи наведені приклади, я переконаний у тому, що настане час, коли наші нащадки будуть виховувати українську молодь на яскравих прикладах життя своїх батьків та дідів.

4. Проблемні питання щодо угод ЧФ
До мене звернулися представники громадських організацій, політичних партій, офіцери-військовослужбовці, представники організаційної групи ВМС України з проханням висловити думки щодо проблемних питань і недосконалості трьох базових угод від 28.05.1997 р. відносно тимчасового перебування ЧФ на території України, а саме:
1. Немає план-графіку виведення оперативно-стратегічних об’єднань ЧФ з території України. Українська громадськість вважає, що 01.01.2017 року процес виведення ЧФ з території України повинен закінчитися.
2. 97,75 млн. доларів – це є погашення віртуального боргу України перед Російською Федерацією. Фактичних грошей в бюджет України за перебування ЧФ на території України не надходить. Віртуальні (умовні) 97,75 млн. доларів, названі як взаєморозрахунок за перебування ЧФ в Україні.
3. Розташування на території України носіїв ядерної зброї ЧФ (бази, кораблі, літаки СУ-29 (носії ядерної зброї)) – це загроза національним інтересам України, вважають політичні партії.
4. Розташування розвідки оперативно-стратегічного об’єднання ЧФ на території України. Розташування спецпідрозділів, ДРГ – діверсійно-розвідувальних груп, спецназу тощо. Розташування судів, прокуратури, тюрем тощо. Це все є загрозою національним інтересам України, вважають громадські організації України.
5. Загалом ЧФ використовує 20 тис. га землі, 4590 об’єктів, 2000 об’єктів не враховано взагалі, приблизно 200 ділянок Навігаційної системи України.
6. ЗМІ наводять такі цифри:
· Вартість ЧФ на 1992 р. – 80 млрд. доларів.
· Вартість оренди землі (20 тис. га) – 2,5 млрд. доларів на рік.
· Вартість оренди об’єктів (4590) – 4,0 млрд. доларів на рік.
· Вартість оренди НГЗ – 3,5 млрд. доларів на рік.
· Всього вартість оренди - 10 млрд. доларів на рік.
Українська громадськість вважає, що вартість оренди Чорноморським Флотом зазначеної частини української території за 15 років склала 230 млрд. доларів (150+80 млрд. доларів), які мають надійти до бюджету України.
7. У січні 1998 року ГуМіО МО РФ повідомило на весь світ про те, що відповідальності Російська Федерація в територіальних водах колишніх республік СССР не несе. Тому громадськість питає, чому вся система НГЗ – навігаційно-гідрографічного забезпечення не належить Україні.
8. Згідно з конвенцією міжнародної морської організації, Україна несе повну відповідальність за безпеку мореплавства. Громадськість питає, чому майже всі навігаційно-гідрографічні об’єкти в руках ЧФ?
9. Не проводяться інвентаризації земель, об’єктів, майна, інфраструктури, баз, складів тощо. Громадяни України занепокоєні ліберальною позицією влади.
10. Немає інформації про склад ЧФ на території України, рівень його озброєності. На території України, яку орендує ЧФ, не виконуються закони України.
11. Необхідно впорядкувати використання державного прапору, символіку РФ в місцях базування ЧФ на території України, особливо в Севастополі, згідно із законами України.
12. Українська громадськість стурбована фактами подвійного громадянства в Севастополі, отриманням через 5 років служби громадянства України, українських пенсій, квартир. Викликає занепокоєння те, що ці громадяни демонструють повну зневагу до всього українського у Севастополі і Криму. Громадськість вважає, що це є загрозою національним інтересам України.
13. Конгрес Громадянського Суспільства України (КГСУ) стурбований загрозою національній безпеці України в питаннях прикордонного та митного контролю за діяльністю ЧФ, розташованого на території України. Існує можливість провезення в Україну незаконних товарів, в т.ч. наркотиків, зброї, ядерної зброї, ДРГ та ін.

5. Що робити
Задля забезпечення порядку на Українських землях слід:
1. Провести тотальну інвентаризацію землі, майна, споруд, баз, складів, містечок тощо на яких розташовано ЧФ РФ.
2. По кожному пункту питань та проблем прийняти відповідний закон України, що захищав би національні інтереси України.
3. Скласти план-графік виведення сил ЧФ з території України і узгодити (підписати) його Президентами обох країн. Захищаючи свої національні інтереси, РФ не складе даного графіку.
4. Спрямувати підрозділи всіх силових структур України до Севастополя на захист національної безпеки України, відкрити їх представництво в Севастополі.
5. Силовими структурами активно вести попереджувальну роботу в Севастополі.
6. Організувати прикордонну, митну служби держави на рівні організації її роботи на західних кордонах.
7. Підняття зарплатні державних службовців, силових структур на 15-20% за особливі умови праці в Севастополі та за умов використання ними української мови.
8. Виконувати основне гасло влади: «Патріотів на ключові посади!».
9. Звернутись до громадських організацій Севастополя для здійснення ними цивільного демократичного контролю над воєнною організацією та силовими структурами, в тому числі Чорноморського Флоту.

6. Завдання, роль, склад ВМС України
Головними завданнями Військово-Морських Сил є: сприяння об’єднанням Сухопутних військ, що діють на приморському напрямку; забезпечення оперативного режиму в акваторії Чорного моря у смузі своєї відповідальності; забезпечення безпеки морських перевезень; готовність діяти у складі багатонаціональних корабельних угрупувань та участі в міжнародних миротворчих організаціях.
ВМС складаються з надводних сил, підводних сил, морської авіації і морської піхоти, військових частин зв’язку, розвідки і РЕБ, інженерних, РХБ захисту, логістики.

7. Перспективи ВМС України
Україна є і залишиться морською державою. Геополітичні умови, наявність великих морських кордонів вимагають мати Військово-Морські Сили ЗСУ, спроможні до дій щодо стримування, локалізації та нейтралізації збройного конфлікту на приморському напрямку. Військово-Морські Сили ЗСУ у своєму складі повинні мати: Командування ВМС, командування операцій, штаб ескадри різнорідних сил, дві бригади надводних кораблів, бригаду морської піхоти, морську авіаційну бригаду, дві військово-морські бази, а також військові частини підтримки та забезпечення.
ВМС складатимуться з надводних сил, підводних сил, морської авіації та морської піхоти. До складу ВМС також входитимуть військові частини зв'язку, розвідки і РЕБ, інженерні, РХБ захисту, логістики. Головними завданнями ВМС будуть: сприяння об'єднанням СВ, що діють на приморському напрямку; забезпечення оперативного режиму в акваторії Чорного моря у смузі своєї відповідальності; забезпечення безпеки морських перевезень. Водночас вони повинні бути готовими до застосування не тільки в прибережній зоні, але й на значній відстані, у тому числі до дій у складі багатонаціональних корабельних угруповань та участі в міжнародних миротворчих операціях. Для цього у їх складі повинні мати ескадру різнорідних сил.
Для безпосереднього керівництва силами, організації всебічного їх забезпечення в
Криму, треба сформувати командування операцій (оперативне керівництво) та командування забезпечення (логістика, інженерно-морське забезпечення тощо). Можливості щодо контролю землі з моря визначають багатоцільовий обрис сучасного корабля, який повинен стати основою корабельного складу перспективної моделі ВМС ЗСУ зразка 2015 року. 3 метою забезпечення виконання ВМС завдань за призначенням планується оснастити їх універсальними багатофункціональними кораблями класів "фрегат", "корвет" та ракетними катерами. Вони будуть оснащені командною системою висвітлення обстановки та управління, мати малу помітність та високу захищеність від засобів повітряного, надводного та підводного нападу. На їх озброєнні будуть комплекси ударного ракетного, протичовнового та зенітно-артилерійського озброєння модульного типу, що призначені для знищення надводних кораблів, катерів і підводних човнів, а також для ураження берегових об’єктів.
Планується модернізація та будівництво серії сучасних високоефективних мінно-тральних кораблів. Визначальним у розвитку корабельного складу буде забезпечення його здатності ефективно виконувати спільні завдання в рамках багатонаціональних формувань, у тому числі зі складу сил НАТО.
Борис КОЖИН,
перший Командувач ВМС України,
народний депутат України двох скликань,
член Центрального проводу УНП,
віце-адмірал.
***
Кожин Борис Борисович
Коротко про себе
1944 р. 25 вересня, народився у м. Псков (Росія).
1961 р. Переїзд на Волинь
1963 р. Чемпіон Волині з велоспорту.
ІІ місце на Спартакіаді народів СРСР.
Курсант Вищого Морського Училища у м. Ленінграді.
1968 р. Лейтенант ВМФ, Україна, м. Севастополь.
Помічник командира корабля.
1969 р. Лейтенант. Командир корабля, м. Севастополь.
1971 р. Старший лейтенант. Вищі офіцерські класи, м. Ленінград.
1972 р. Капітан-лейтенант. Командир корабля, Донузлав.
1976 р. Капітан-лейтенант. Начальник Штабу бригади ТЩ, м. Севастополь.
1978 р. Капітан 3-го рангу (достроково). Слухач Військово-Морської Академії, м. Ленінград.
1981 р. Капітан 2-го рангу. Командир бригади ОВР, м. Севастополь.
1986 р. Капітан 1-го рангу. Начальник Штабу Воєнно-Морської Бази.
1987 р. Депутат Кримської обласної ради.
1989 р. Контр-адмірал.
1992 р. Контр-адмірал. Командир КВМ Бази.
1992 р. Контр-адмірал. Командувач ВМС України.
1993 р. Віце-адмірал.
1994 р. Народний депутат України 2-го скликання.
1998 р. Народний депутат України 3-го скликання.
2002-07 рр. Віце-адмірал запасу. Перехід до нового цивільного життя.
Мій здобутий важкими роками праці статус:
· Перший Командувач Військово-Морських Сил України.
· Народний депутат України 2-х скликань.
· Голова Конгресу Громадянського Суспільства України.
· Член Центрального проводу Української народної партії (УНП).
· Член Спілки Офіцерів України.
· Член Української Всесвітньої Координаційної Ради.
· Голова Правління Благодійного Фонду «Український Орден Морський Хрест».
· Віце-адмірал.
Із повагою до Вас, Ваш Борис Кожин