“Партнери”, жовтень, 2004 р.

Відповідно до Бюджетного кодексу (п.3 ст.41), проект бюджету на наступний рік до 20 жовтня має бути представлений на перше читання у парламент. З проханням охарактеризувати особливості Бюджету-2005 “Партнери” звернулись до заступника голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету Валерія АСАДЧЕВА.

– Які ваші перші враження від поданого Урядом проекту?

– На мою думку, він “не доживе” до першого читання. І головна причина цього – розбалансування. Сьогодні бюджет – це викривлене дзеркало з абсолютними диспропорціями між макроекономікою і дохідною частиною. Якщо відбувається зростання ВВП, то чому воно ніяк не позначається на цифрах бюджету? Як все це корелюється з інфляцією?

У деяких моментах відбулося повернення до негрошових розрахунків. Я маю на увазі намагання Уряду “розрахуватися” із вкладниками Ощадбанку СРСР через реструктуризацію їхнього боргу перед комунальними підприємствами. Такий крок – антиконституційний у стосунку до цих ошуканих людей (бо їхніми грішми розпоряджаються не вони). А, крім того, цей крок нищівний для самих комунальників, бо фактичне погашення боргів на практиці не дає їм жодної копійки.

– А що відбувається з місцевими бюджетами? Наскільки бюджет-2005 відповідатиме їхнім інтересам?

– Як і відомий кіногерой Попандопуло, Державний бюджет передає кошти місцевим бюджетам за принципом “Я себе не обділив?”. Всупереч Бюджетному кодексові, який надає місцевим бюджетам самостійність, проект бюджету-2005 сформований від консолідованого балансу. Тобто уряд обчислює консолідований бюджет, а потім від цієї суми визначає суми трансфертів. При цьому, звісно, враховуються далеко не всі потреби місцевих бюджетів. Навіть навпаки – у 2005 році на баланс місцевих бюджетів планується передати утримання місцевої міліції. Певні кошти для цієї мети передаються з Держбюджету. Але ця сума явно недостатня.

Взагалі, зараз деякі місцеві бюджети майже стовідсотково витрачаються на виконання загальнодержавних функцій. Найпотужніші місцеві бюджети витрачають на це 70-80 %, тож додаткове навантаження є нищівним для них.

– Але ж більшість цих проблем виникла вже давно…

– На жаль. В принципі, більшість місцевих бюджетів вже якимось чином прилаштувалася до вирішення своїх поточних проблем. Так чи інакше, але зарплати виплачуються, пільги надаються. Але ж існують так звані проблеми розвитку. До речі, при розгляді цього проекту бюджету саме вони і були найболючішими для представників місцевих бюджетів, які приїхали до комітету. Це будівництво різноманітних об’єктів комунального господарства, ремонт об’єктів культури, технічне переоснащення низових закладів охорони здоров’я. Все це зараз перебуває у дуже запущеному стані і потребує великих коштів.

– І що ж робити?

– Фактично, треба переробити бюджет. На жаль, комітет не має достатніх технічних можливостей для цього. Але бюджетна історія України знає багато нестандартних і несподіваних варіантів розвитку подій. Поживемо – побачимо.

Тетяна ЦИБА.

“Партнери”, жовтень, 2004 р.