„Це вже не перший прецедент порушення Конституції місцевими радами”, - прокоментував рішення сесії Харківської міськради про надання російській мові статусу „регіональної”, народний депутат, голова „Просвіти”, кандидат у депутати від Українського Народного Блоку Костенка і Плюща Павло МОВЧАН. „Я вкотре дивуюся, що чиниться беззаконня – порушення Конституції, а ми спокійно спостерігаємо за цим”, - зауважив народний депутат.

Як зазначив Павло МОВЧАН, „Просвіта” раніше вже зверталася до прокуратури, Президента і до всіх виконавчих структур, щоб припинити це беззаконня. „Є державні механізми для того, щоб захищати конституційний лад, бо це є зазіхання на Конституцію”, - наголосив він. Він звернув увагу, що ст. 10 Конституції, відповідно до рішення Конституційного суду від 14 грудня 1999 року, не підлягає перегляду , скасуванню, ревізії на всій території України. „Тож українська мова є державною, і жодних регіональних мов не може бути в природі , і навіть немає таких дефініцій”, - зазначив народний депутат.

Що ж до посилання на Європейську Хартію мовних меншин, то, як пояснив Павло МОВЧАН, воно взагалі є безпідставним. „Хартія мовних меншин покликана захищати мови тих меншин, яким загрожує повне знищення. Але ніхто і ніщо не загрожує російській мові, бо вона має сферу поширення і за межами України, тобто є Російська Федерація, є російський народ – носій цієї мови”, - зазначив він. „Тож, Хартія не захищає ні російської, ні польської, ні угорської, ні болгарської, жодної із мов, де є свої державні утворення, а створена лише для того, щоб захищати мови, яким загрожує повне зникнення”, - наголосив Павло МОВЧАН. Тож, зазначає він, посилання на Хартію щодо регіональної мови, в даному випадку є безглуздим.

„Прокуратура мала б негайно вжити усіх заходів, а суд мав би вже розглядати цю кримінальну справу проти ШУМІЛКІНА і йому подібних, яких слід притягувати до криміналу за порушення Конституції і розглядати це як черговий етап сепаратизму, розпочатого КУШНАРЬОВИМ", - зауважив Павло МОВЧАН. На його переконання, цей інцидент у Харкові мав місце тому, що „не була дана відповідна оцінка у правовому полі діям тих, хто порушував Конституцію у Сєвєродонецьку, - ні Верховною Радою, ні виконавчою владою, ні прокуратурою”.