Виступ щодо тиску на місцеве самоврядування на Харківщині мав намір оприлюднити на сесії Верховної Ради 6 червня 2003 р. України Сергій ОЛЕКСІЮК. Оскільки виступити бажаючих більше, ніж це дозволяє час, а проблеми від цього не зникають, ми подаємо текст виступу.

“Нещодавно у цій залі відбулися парламентські слухання щодо стану та перспектив розвитку в Україні місцевого самоврядування. І з цієї трибуни говорилося багато правильних слів про необхідність зміцнення місцевого самоврядування, захисту його прав, які гарантовані нашою Конституцією, і тому подібне. Але, на жаль, усе це залишилося на папері.

Сьогодні я можу навести десятки прикладів, які свідчать про те, що тиск на місцеве самоврядування та його окремих представників не тільки не припинився, а ще більше посилився, і ключову роль у цьому ганебному явищі, як і раніше, відіграють місцеві державні адміністрації та інші органи виконавчої влади.

Кілька днів тому я повернувся з Харківщини, де проходила презентація Української Народної Партії, і мав змогу спілкуватися з виборцями кількох районів. У Чугуєві до мене звернулася група депутатів міської ради, які розповіли про свавілля місцевої райдержадміністрації, яка ось уже більше року свідомо чинить тиск і на депутатів міської ради, і на міського голову Галину Мінаєву. До речі, на Харківщині вона єдина жінка, яка очолює міську раду, але сьогодні місцева виконавча влада практично не дає їй працювати на благо своїх виборців. З вини райдержадміністрації досі не затверджені межі Чугуєва, робляться спроби позбавити місто статусу міста обласного значення і повністю підпорядкувати його району. Крім того, з боку місцевої райдержадміністрації у Чугуєві триває переслідування та підкуп тих депутатів, які підтримують Галину Мінаєву, і таким чином у міській раді штучно створюється підконтрольна більшість, яка блокує роботу органу місцевого самоврядування і дестабілізує у місті соціально-політичну ситуацію.

І, на жаль, на Харківщині таке ставлення виконавчої влади до місцевого самоврядування не є винятком. Особливо небезпечним є те, що для тиску на посадових осіб місцевого самоврядування все частіше залучаються правоохоронні органи – міліція, суди, прокуратура, а подекуди й Служба Безпеки.

Нещодавно працівники районного відділення СБУ за абсолютно надуманими матеріалами звинуватили в корупції Шевченківського селищного голову Харківської області Ігоря Братуся. Адмінпротокол проти нього був складений тільки тому, що очолюваний п. Братусем виконком селищної ради відмовився надавати районному управлінню статистики інформацію про ведення на території ради будівництва. Хоча ці повноваження відносяться до компетенції органів державної виконавчої влади. То що, Службі Безпеки України більше немає чим займатися, як переслідувати селищних голів?

Як член депутатського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності я вимагатиму від голови СБУ розслідування цього факту і притягнення винних до відповідальності, до речі, так само, як і по Чугуєву, де правоохоронні органи чинять тиск на місцевих депутатів та міського голову. Уже доходить до абсурду. Не встиг я поїхати з Чугуєва, як обласна адміністрація і обласне УМВС почали з’ясовувати, хто мене запрошував на сесію міської ради, хто допомагав організовувати зустрічі з виборцями і таке інше. Я ще раз запитую: невже в Харківській області влада більше не має проблем, як займатися подібними нісенітницями? Тоді я рекомендую чиновникам з облдержадміністрації поїхати у село Федорівка Шевченківського району і поцікавитися, чим діти з цього села добираються до школи у с. Сподобівку і чи ходять вони взагалі до школи, чи організоване тут підвезення дітей. Від мешканців цього села я отримав інформацію, що влада цими проблемами абсолютно не займається. Та й коли було займатися, якщо всі свої зусилля вона спрямувала на обговорення запропонованого президентом проекту політичної реформи, забувши і про проблеми місцевого самоврядування, і про дітей?

Тому я звертаюся з цієї трибуни до Президента, до голови Харківської облдержадміністрації і закликаю їх нарешті повернутися до людських проблем, а не до вирішення власних.”