Бурхливий виборчий процес-2002 скінчився. Результати проаналізовано, висновки зроблено. Попереду – 4 роки депутатства, велика кількість поки що нерозв’язаних питань і незламне прагнення змін. Яким чином це прагнення буде реалізовуватись? Які питання стануть головними для новообраних депутатів? На ці та інші питання ми попросили відповісти народного депутата України 4 та 3 скликань, члена блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”, члена Українського Народного Руху Валерія АСАДЧЕВА.
-- Валерію Михайловичу, які Ваші очікування від нового складу Верховної Ради?
-- Я дуже сподіваюсь, що робота у новому парламенті буде плідною. На мій погляд, всі передумови для цього існують.
По-перше, парламент IV скликання більш прагматичний. А по-друге, в ньому лише 6 політичних сил. А оскільки шістьом учасникам легше дійти до компромісу ніж 8 (як це було у минулому парламенті), то має спроститися і сама процедура прийняття рішень. До речі, з огляду на це важливо повернутися до старих норм регламенту, коли фракції формувались за наявністю мінімум 25 осіб. Такий крок дозволив би запобігти дробленню Верховної Ради на маленькі фракції.
-- Чи сприятиме прагматичність нової Верховної Ради прийняттю якісних економічних законів? Адже українське суспільство дуже цього потребує.
-- Деструктивізм у роботі парламенту зменшиться, я переконаний. Щоправда через те, що до складу Верховної Ради увійшло багато директорів підприємств та бізнесменів, вона може мати лобістське спрямування. Але якщо при владі опиняться люди, для яких доля власної держави є важливою, нормальні, дієві закони обов’язково будуть прийнятими.
-- Що Ви маєте на увазі, “опиняться при владі”? Займуть чільні посади? Утворять більшість?
-- І те, й інше. Парламентська більшість впливає на прийняття рішень. А високі посади в уряді гарантують виконання прийнятих Верховною Радою законів.
-- Щодо більшості. Це питання дуже актуальне зараз. Ви вважаєте, що Блок Віктора Ющенка “Наша Україна” увійде до її складу?
-- “Парламентська більшість” - термін досить умовний, адже його юридичного визначення не існує. Тож “більшість” може бути ситуативною. Тобто такою, яка утворилась для вирішення якогось конкретного питання (скажімо, кадрового). А може бути “політична більшість”. Саме вона і має реальний вплив на перебіг подій в парламенті, бо до такої більшості входять представники тих фракцій, що базуються на чітко визначених ідеологічних засадах. Вона утворюється з депутатів, які постійно працюють в парламенті і беруть участь у законотворчому процесі. Така “політична більшість” буде утворена саме з членів “Нашої України”. А “блукаючі форварди” (здебільшого мажоритарники, які пройшли шляхом самовисування і не мають за собою реальної політичної сили) до роботи в парламенті не звикли і після декількох засідань – просто не з’являться в сесійній залі.
-- Перед внесенням до сесійного залу всі законопроекти опрацьовуються у профільних комітетах. Яким чином формується склад комітетів?
-- Здебільшого він залишається таким же, як і у минулому скликанні. Я переконаний, що фундаментальні зміни працівників спричиняють лише хаос у законотворчій робот, адже передання закріплених за комітетом законопроектів із одного комітету в інший викликає певні ускладнення. Докорінні зміни складу комітету не мають сенсу ще й тому, що той, хто дійсно працював, стає фахівцем у вирішенні профільних питань свого комітету. Він вже має численні напрацювання, сталі традиції, зв’язки з іншими комітетами.
-- В минулому скликанні Ви працювали в Бюджетному комітеті, були Головою підкомітету з питань місцевих бюджетів. Які у Вас плани на майбутнє?
-- Найсерйозніша робота буде пов’язана із продовженням і поглибленням бюджетної реформи. Її мета - децентралізація і самостійність місцевих бюджетів. Важливим моментом стане вдосконалення системи формування місцевих бюджетів таким чином, щоб місцева влада мала мотивацію для їхнього наповнення. Зміни стосуватимуться також законодавчого закріплення контролю за витрачанням бюджетних коштів. Оскільки через те, що така система в Україні поки що не існує, дуже великі бюджетні суми витрачаються не за призначенням.
-- А в який спосіб Ви плануєте змінити таку тенденцію?
-- В мене є певні напрацювання ще з минулого року. І я думаю, вони знайдуть своє застосування у діяльності нового бюджетного комітету. Я особисто буду ініціювати прийняття бюджетного кодексу в новій редакції.
До речі, потреба у суттєвих змінах бюджетного кодексу обумовлена також і тим, що найближчим часом буде прийнятий податковий кодекс. А він має безпосередній вплив на формування дохідної частини бюджету.
-- Ваша виборча програма торкалась проблем підвищення зарплати. Як Ви працюватимете над їх вирішенням?
-- Я завжди наголошував на тому, що для кардинального збільшення зарплати необхідно провести цілий комплекс заходів. Це і пенсійна реформа, і медична, і податкова. Все це дозволить максимально вивести економіку з тіні, а отже - збільшити зарплату, принаймні до 200 доларів на місяць. І це головна запорука розбудови України як демократичної держави. Людина в злиднях не може побудувати щось цивілізоване, бо вона просто хоче їсти.
-- Як депутат-киянин Ви багато працювали для втілення програм по розбудові столиці ще в минулому скликанні. Ви продовжуватиме роботу в цьому напрямі?
-- Безумовно. Зараз допрацьовуються фінансові механізми кількох цікавих цільових програм, які можуть бути реалізованими найближчим часом. Наприклад, програма реформування комунального господарства, яка передбачає відмову від монопольної системи ЖЕКів і побудову конкурентної системи надання комунальних послуг мешканцям міста. Розробляється також механізм вирішення проблеми перебудови п’ятиповерхових будинків.
-- А які заходи Ви плануєте проводити, як депутат - мажоритарник?
-- Я обіцяв надавати правову допомогу своїм виборцям і маю намір виконувати обіцянки. Тим більше, що ще під час виборчої кампанії я переконався у величезній потребі у такій допомозі. Переконливий доказ цьому - численні звернення з найрізноманітніших питань. І, завдяки роботі з цими зверненнями, протягом 1-2 місяців було виграно близько 10 судових справ, вирішено декілька “непорозумінь” з місцевою владою. При тому, що все це було стихійно, оскільки тривала виборча кампанія і всі здебільшого займалися агітаційною роботою. Тепер, після перемоги, я вважаю своїм обов’язком – і офіційним, і моральним – всіляко підтримувати тих, хто виказав мені свою довіру. Якраз зараз ми шукаємо приміщення для того, щоб зробити там постійнодіючу приймальню, в якій буде проводитися офіційний прийом громадян. Також там працюватимуть юристи, до яких завжди можна буде звернутися і отримати фахову консультацію.
Звісно, моя робота на окрузі не обмежиться лише прийомами. Приміром, я обов’язково побуваю у шкільних та дошкільних закладах – зазвичай там багато проблем, вирішення яких потребує депутатського втручання.
--Округ, на якому Ви перемогли досить віддалений від центру столиці. Чи плануєте Ви якісь заходи, щоб мешканці “околиць” також відчували себе киянами?
-- Так. Мікрорайони дуже віддалені, тож їхня інфраструктура потребує серйозної розбудови. Це і медичне обслуговування, і транспорт, і торгівельна мережа. І я дуже хочу, щоб така розбудова розпочалась якомога швидше. На мою думку, поштовхом до неї стане запуск нових станцій метро. А потім, через певні інвестиційні програми, через фонди соціального розвитку, через бюджетне фінансування, можна буде говорити і про реалізацію якихось фундаментальних програм.
Наприклад, для мене важливо, щоб реалізувалась програма «боротьби з наркоманією». Ця страшна хвороба, на жаль, є гострою проблемою мешканців Святошина. Окремі представники релігійних організацій запропонували нам зробити центр по лікуванню хворих наркоманів, але для цього необхідно підшукати приміщення. До того ж, оскільки подібні програми необхідно узгоджувати з місцевою владою, ми очікуємо остаточного встановлення керівництва Святошинського району. Впевнений, що разом ми зможемо завадити розповсюдженню цієї біди. Переговори з цього приводу вже ведуться. Сподіваюсь, що найближчим часом можна буде повідомити про якісь конкретні результати.
Також я маю бажання ініціювати у Святошинському районі реформу комунального господарства, на зразок такої, що була мною проведена у Московському районі. Така реформа передбачає створення конкурентних структур по наданню комунальних послуг, по прибиранню сміття, по створенню кондомініумів (об’єднань співвласників багатоповерхових будинків). А ще – це серйозна робота, пов’язана із встановленням лічильників води, газу, опалення тощо. З цього питання існують непогані економічні розробки, згідно з якими це можна зробити “в умовний кредит”. Тобто, таким чином, щоб гроші за надання та встановлення лічильників не забирались одночасно, а виплачувались за рахунок здешевлення тарифів протягом декількох місяців. Тобто з тих грошей, які людина сплачує за надання послуг, частина відраховується на оплату лічильників. Коли вся сума буде сплачена, почнуть платити по лічильнику.
Існує ще декілька проектів. І якщо місцева влада у цьому зацікавиться, ми зможемо це зробити.
23 квітня 2002 р.
|