Учора відзначив 75-річчя знаменитий український поет, перекладач і громадський діяч.

“Дню” вдалося додзвонитися до ювіляра й привітати Дмитра Васильовича з днем народження та присвоєнням йому звання Герой України. Цю найвищу нагороду нашої країни особисто вручив поету Президент України. Приколюючи орден до лацкана піджака Д. Павличка, Президент зазначив, що не може довірити таку важливу справу комусь іншому: “Я колись говорив, що тільки за вірш (Президент процитував рядки з “Двох кольорів”, які були покладені на музику й стали справжнім хітом — повідомляє Інтерфакс-Україна) уже можна без сумнівів присвоювати звання Героя”. Кучма процитував свій Указ про нагородження: “За значний особистий внесок у розвиток української літератури та створення вершинних зразків поетичного слова”. У свою чергу Д. Павличко подарував главі держави дві свої останні збірки. “Я не чекав цієї високої нагороди. Я сприйняв її не як нагороду особисто мені, а як нагороду української поезії, літературі взагалі і як знак високої культури”, — сказав поет.

Увечері, напередодні дня народження, Дмитро Васильович провів творчий вечір у Національній опері України, на якому прозвучали не лише найвідоміші вірші поета, а і його нові твори. До речі, сонети, що ввійшли до однієї з двох нових збірок Павличка, вперше були опубліковані в нашій газеті. Ювіляра буквально розривали на частини: дзвінки у двері, постійні трелі по телефону. Поспішаючи на прямий радіоефір, поет все ж розказав читачам “Дня” про те, що його сьогодні особливо хвилює і як він святкує свій день народження.

— Іменини і ювілей — чудовий привід зібратися в колі рідних і друзів, — сказав Дмитро Васильович. — Можна посидіти, поговорити відверто. Розказати про те, що хвилює, чому болить душа. Я сьогодні дуже занепокоєний тим, як пройдуть президентські вибори у нас. Адже нині Україна ніби розкололася на два табори. Фактично є два фланги — Захід і Схід. Немає примирення ні в кандидатів, які борються за високу посаду голови нашої держави, ні в людей, яким належить зробити свій вибір. Не можна допустити, щоб Україна розкололася. Ми всі сьогодні стоїмо на порозі змін і важливо гідно вийти з наявної політичної кризи. Ви послухайте новини по радіо або ТБ — вони нагадують зведення про бойові дії.

У літературі й нашій культурі також безліч проблем. Немає в нас чіткої програми розвитку української культури. Це стосується підтримки і майстрів, і молодих талантів. Кошти знаходяться для “попси”, що заполонила все й усюди. Мене засмучує низький рівень української естради: в текстах, музиці й самі виконавці. Хіба це нормально, що за 13 років незалежності, видавши 10 книжок, я постійно, наче жебрак, ходив з простягнутою рукою, просячи у багатих людей грошей, аби випустити збірки віршів. Лише дві книжки — “Вибрані твори” й “Сонети” мали державну підтримку. Сьогодні нам говорять, що зростає валовий продукт і для людей важлива лише робота й хліб. Але без розвитку культури хліб стане гноєм. Не можна, думаючи про матеріальне, забувати про духовні цінності.

Довідка “Дня” Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів Івано-Франківської області. Закінчив Львівський університет. Працював головним редактором журналу “Всесвіт”, секретарем правління Національної спілки письменників України. Один iз фундаторів Народного Руху України. Народний депутат України 12 скликання. Автор збірок “Любов і ненависть”, “Моя земля”, “Днина”, “Рубаї”. Багато його віршів покладено на музику. Написав сценарії до фільмів “Сон”, “Захар Беркут”; літературно-критичні статті, перекладав твори англійських, іспанських і польських авторів.

Дмитро Васильович нагороджений орденами Трудового червоного прапора, Дружби народів, “Знаком пошани”, орденами “За заслуги” третього ступеня та князя Ярослава Мудрого п’ятого ступеня. Герой України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, має дипломатичний ранг посла України (був послом у Польщі та Словаччині).

“День”, 29 вересня 2004 р., http://www.day.kiev.ua/124556/