“За нормами цього Проекту можна – практично без жодних проблем – за розсудом слідчого або іншого працівника правоохоронних органів позбавити особу волі без рішення суду (ордеру) за вчинення “суспільно небезпечного діяння” (стаття 118 Проекту). На відміну від “злочину”, визначеного Кримінальним кодексом, визначення суспільно небезпечного діяння законодавчо не встановлено, а тому допускає широке поле тлумачень. За такої безмежної влади правоохоронні органи, крім того, можуть позбавити людину свободи таємно та довгий час про це нікому не повідомляти. Право на захист, особливо на досудовому слідстві, значно обмежене навіть порівняно з існуючим законодавством. Усунене право на побачення із захисником до першого допиту, що ставить підозрюваного в повну залежність від працівника правоохоронного органу та створює можливості для застосування ним незаконних методів ведення слідства. Таємниця слідства превалює над усіма іншими засадами кримінального судочинства. Навіть на завершенні розслідування обвинувачений не має права знати, на яких доказах ґрунтується обвинувачення проти нього (стаття 299 Проекту). Практично усунено контроль за діяльністю оперативних підрозділів, оскільки стаття 76 Проекту забороняє допитувати осіб, які здійснюють оперативну діяльність стосовно методів і обставин цієї діяльності. Це перетворює суспільство в заручника необмеженого та безкарного свавілля оперативних підрозділів.
Окремо слід зазначити, що Проект значною мірою погіршує становище захисника у кримінальних справах. Його права зведено до такого мінімуму, який не дозволить йому виконувати свої професійні обов’язки. Занадто спрощена процедура усунення захисника, оскільки недостатньо визначені умови та процедура такого удосконалення, що не відповідає значенню права на захист від обвинувачення у демократичному суспільстві і створює можливості для усунення захисників, які не догодили обвинуваченню. Це створює більш ніж серйозну загрозу засудження невинуватих осіб.
Проект Кодексу в багатьох статтях прямо порушує конституційні права громадян, зокрема, вимоги статті 29 Конституції України.
За оцінками багатьох українських та міжнародних експертів цей Проект Кримінально-процесуального кодексу не відповідає Міжнародному Пакту про громадянські та політичні права, Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод та багатьом іншим міжнародним документам, що втілюють фундаментальні засади кримінального судочинства для демократичних країн. Я вважаю, що прийняття цього проекту стане черговим муром між Україною та демократією, що, безумовно, негативно позначиться на інтеграції України до європейської спільноти”.
"Волинь", №39 (639).
|