газета «Народне слово», 10 листопада 2005 р.

«Крим рано чи пізно повернеться до складу Росії. Поки не буде вирішено кримське питання, неможливо говорити про повноцінне існування держави Російської», – такі висловлювання у кримській пресі дозволив собі колишній командувач Чорноморського флоту Ігор Касатонов. Він запевняє, що ЧФ Росії базуватиметься у Севастополі й після 2017 року. Таким чином шанований адмірал, як папуга, повторив слова, сказані раніше відомим українофобом Костянтином Затуліним, чим засвідчив, що російська сторона веде масовану й системну пропаганду.

“Простежується чітка тенденція: Росія цілеспрямовано, продумано-агресивно діє практично по всіх векторах стосунків з Україною, по-імперськи. Вона просто не рахується з думкою суверенної Української держави”, – прокоментував ці заяви депутат фракції Української Народної Партії Георгій Манчуленко, секретар парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони.

– Георгію Манолійовичу, чим ви поясните такі нетолерантні заяви Касатонова?

– Екс-командувач Чорноморським флотом Ігор Касатонов не справляє враження недалекоглядного політика. Це адмірал досить високого фаху, котрий нині займається політикою Росії, в тому числі зовнішніми питаннями. Зокрема, проблемою російського флоту і його тимчасового перебування на території України.

Однак Чорноморський флот Росії, хоч і перебуває тимчасово на території України, поводиться так, ніби це українська сторона в Севастополі є гостем Росії. Україні не віддали навігаційно-гідрографічне забезпечення, хоча за міжнародним морським правом саме наша держава несе повну відповідальність за безпеку мореплавства у своїх територіальних водах. Патрулі російського Чорноморського флоту вільно гуляють територією України, хоч ніде у світовій практиці такого немає: якщо на «чужій» території розташована база, вона чітко обмежена причалами чи кораблями.

Ми не маємо повної інформації про те, що собою являє нинішній Чорноморський флот Росії. Хоча згідно з базовими російсько-українськими угодами від 1997 року російська сторона мала б нас інформувати про це щороку. Ми також не маємо точної інформації, які види озброєння і військової техніки є у ЧФ Росії. А проте, є інформація, що, наприклад, їхня авіація здатна нести ядерну зброю, що категорично заборонено згаданими вище базовими угодами.

– Виникали питання і щодо навчань російських піхотинців у Криму...

– Справді, навчання морської піхоти Росії проводяться коли й де їм заманеться. Українську владу про це не повідомляють. А перетин українсько-російського кордону кораблем Чорноморського флоту Росії з морськими піхотинцями на борту, які висадилися на суверенну українську територію і проводили там навчання, взагалі можна назвати віроломством.

– Ви, як кадровий військовий, вбачаєте у цьому продуману стратегію?

– Звичайно. Адже так само цинічно-агресивно російська сторона діє на інших векторах міждержавних стосунків з Україною. Це, передусім, так звані газові та нафтові питання. Відчувається, що тут задіяні дуже серйозні сили, які прагнуть чинити серйозний тиск.

Російські спецслужби діють в Україні надто нахабно. Я вже не кажу, що в Севастополі діє відділення ФСБ Росії, яке займається контррозвідувальним забезпеченням діяльності флоту. Має власне розвідуправління й сам флот Росії. При цьому не слід забувати, що основною характеристикою діяльності будь-якої спецслужби є вербування агентури!

– Хто і як мав би відреагувати на такі недружні дії з боку Росії та агресивні заяви російських політиків?

– Щодо заяв Касатонова та йому подібних уже мало б відреагувати Міністерство закордонних справ України. З інших питань – наприклад, щодо майнових відносин України й Росії навколо флоту – відповідним чином має діяти Фонд держмайна та Кабмін. На українське ж періодичне видання, яке дозволяє собі поширювати антиукраїнську пропаганду й цитувати прямі зазіхання на національний суверенітет, мають звернути увагу передусім Генпрокуратура та СБУ. Відповідальність за це прямо передбачає Кримінальний кодекс України.

Я вважаю, що таким політикам, як Касатонов і йому подібні (котрі роблять такі заяви), не місце в Україні. Офіційний Київ має зробити все для того, аби заборонити їм в’їзд на територію країни. Я не уявляю ситуації, щоб українські політики під час перебування у Москві повчали Росію, що їм робити, скажімо, з Курилами чи Калінінградською областю. Українські політики подібних речей собі ніколи не дозволяли.

Росія ж діє нахабно, з позицій «старшого брата». Цьому час ставити крапку. Україна – повноцінний суб’єкт міжнародного права, суверенна держава і має діяти відповідно до норм і вимог цього права, захищаючи власні національні інтереси. Проте відповідні українські інституції їх не захищають. Українські чиновники не дають адекватної відповіді всьому тому безчинству, яке діється на території України передовсім з боку російського Чорноморського флоту. Не бачу належної реакції ні Служби безпеки, ні Генеральної прокуратури України. Якщо так триватиме й надалі, скоро в Україні важко буде говорити про суверенітет своєї території.

Записала

Зінаїда КУЦЕНКО