2 квітня 2001 року у м. Стамбулі (Туреччина) Україною було підписано Угоду про створення Чорноморської військово-морської групи оперативної взаємодії.

Угода має на меті зміцнення взаємодії, довіри між причорноморськими країнами, покращання ситуації із безпекою в реґіоні.

Однак, на сьогоднішній день Україна практично не в змозі виконувати свої обов’язки, передбачені цією Угодою, у пунктах, що стосуються забезпечення безпеки мореплавства в своїх територіальних водах та особливій (морській) економічній зоні.

Україна в особі Міністерства транспорту і досі не має доступу до належних Україні маяків та засобів навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства в районі від мису Тарханкут до мису Аюдаг.

На даний час Чорноморський флот Російської Федерації незаконно експлуатує понад 4590 споруд та будинків і займає понад 18 200 гектарів української землі.

Понад 1500 об’єктів не ввійшли в офіційну угоду, але повністю використовуються ЧФ Російської Федерації. Але вже чимало років ніяких угод про оренду об’єктів та української землі з Російської федерацією не укладалось. Як наслідок, щорічно державний бюджет України недоотримує понад 1 мільярд доларів США.

Понад 120 найменувань українських гідрографічних об’єктів і досі перебувають у розпорядженні військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації.

Цілеспрямовано дезінформуючи світову громадськість у 1996 році, та у 1998 повторно, Головне управління навігації і океанографії Міністерства оборони Росії від імені Уряду РФ офіційно заявило, що всі гідрографічні об’єкти передано Україні, і Росія за забезпечення безпеки мореплавства в територіальних водах України відповідальності не несе і нести не може. Іншими словами, залишаючи об’єкти, що забезпечують безпеку мореплавства у своєму повному розпорядженні, відповідальність за цю безпеку перекладається на Україну.

Враховуючи ці обставини, Україна фізично не в змозі виконувати відповідні вимоги Угоди про створення Чорноморської військово-морської групи оперативної взаємодії, оскільки діями Росії позбавлена технічних засобів для їх реалізації. У свою чергу, невиконання цих вимог Угоди може призвести до підриву міжнародного авторитету України.

Вихід з небезпечної ситуації я вбачаю у зверненні до Міжнародного Суду в Гаазі з стосовно негайної передачі згаданих засобів навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства Міністерству транспорту України.

Прошу вважати мій виступ депутатським запитом.

Квітень, 2001 р.