Усі рекламні носії України – від вагонів “підземки” до шпальт поважних газет – рясніють оголошеннями про проведення конкурсу на кращу наукову роботу, присвячену дослідженню “Зеленої книги”, що вийшла з-під пера лівійського лідера Муаммара КАДДАФІ. На переможців конкурсу, які найглибше висвітлять своєрідні соціально-економічні погляди прихильника “народних конгресів”, очікують солідні грошові премії. Серед спонсорів інтелектуального змагання – Народне бюро (себто посольство) Лівії в Україні.

Народний депутат України Євген ЖОВТЯК стверджує, що реклама вже вдається взнаки – “Зелена книга” перестає бути предметом дискусій у вузьких колах, її обговорюють вже не лише на наукових симпозіумах, але й у дружніх компаніях, у поїздках громадським транспортом, чергах та парламентських курилках. Особливо резонансно звучать думки лівійського чільника про роль парламентів у політичному устрої держав світу, адже ці тези напевне мають своїх палких прихильників на київській Банковій вулиці: “парламенти – фальсифікація демократії”, “партії розколюють суспільство” і т.д.

Словом, підсумовує Євген ЖОВТЯК, українська популяризація настільного бестселеру лівійських громадян поки що вдається на славу. Природно, постає питання: чому чиновники українського Міністерства закордонних справ не поспішають переймати досвід своїх лівійських колег? Чому вони не доручають вітчизняним амбасадам за кордоном організовувати та проводити аналогічні конкурси з метою ширше ознайомити іноземний загал із книжкою “Україна – не Росія”? Мало хто заперечуватиме, переконаний Євген ЖОВТЯК, що за умови професійного маркетингу та грамотного перекладу вона користувалася б популярністю не лише в державах, згаданих в її назві, але й у ширшому колі країн. Невідкладно вона має бути розміщена в Інтернеті – на сайті президентської канцелярії і на веб-сторінках українських представництв за кордоном. Окрім просування книги на тамтешні ринки, такий захід сприяв би й активізації діяльності українських посольств, зокрема, і в цілому підвищенню останнім часом підупалого з відомих причин іміджу України по той бік кордонів.

Щодо фінансування зазначених маркетингових заходів, Євген ЖОВТЯК як член Бюджетного комітету висловив готовність запропонувати зміни до бюджету, згідно з якими частина коштів, виручених за вчинення консульських дій (код бюджетної класифікації 15030000, сума – 274 мільйони гривень) частково спрямовувалася б цільовим методом на програму за №0832 “Фінансова підтримка пропаганди за кордоном українського надбання” (головний розпорядник – МЗС). Відповідно, має бути перейменовано і назву програми, долучивши слова “та книги Леоніда КУЧМИ “Україна – не Росія”.