|
Заступник голови Бюджетного комітету — про те, чому недобирає податків бюджет-2004, про реальні наслідки підвищених соціальних виплат і про способи збереження грошей на «після виборів»
“Україна молода”, 11.11.2004
Народний депутат Валерій Асадчев, заступник голови парламентського Комітету з питань бюджету, належить не лише до послідовних критиків уряду, а й до числа фахівців, економічні прогнози яких, як правило, справджуються. Торік, після прийняття бюджету-2004, в інтерв'ю «УМ» він стверджував, що Кабінет Міністрів навмисне приховав частину доходів і при цьому не зможе виконати заплановані надходження по податках. Наша нещодавня розмова не лише підтвердила минулорічні припущення, а й визначила майбутні «больові точки» фінансової системи держави.
«Виконання бюджету свідчить, що урядові заяви про зростання економіки на 13 відсотків — міф»
— Останнім часом уряд помітно підняв зарплати бюджетникам і підвищив соціальні виплати, пояснюючи це зростанням економіки. Чому ви, навпаки, говорите про невиконання бюджету і проблеми з податковими надходженнями? Хіба так може бути?
— Факт залишається фактом: поточний бюджет уряд виконує з великим напруженням. Так, за даними Державного казначейства України, станом на 1 листопада 2004 року план з податкових надходжень до держбюджету був виконаний лише на 77,6 відсотка. За деякими показниками, зокрема з надходження ПДВ, недовиконання складало близько 3 мільярдів. Тобто, якщо податки й надалі збиратимуть такими темпами, то на кінець року бюджет виконають трохи більш ніж на 90 відсотків.
— Чому з'явилося відставання?
— На це є багато причин. Але найголовніша — Кабінет Міністрів дозволив фактично «розкрадати» кошти через надання пільг, якими користуються окремі суб'єкти господарювання. По-перше, вони не сплачують податки, працюючи через різноманітні вільні економічні зони. Туди зникають мільярди. По-друге, при уряді Януковича з'явилися окремі суб'єкти, які мають право просто не платити податки в бюджет. По-третє, подаються просто неправдиві цифри: реальне зростання ВВП значно менше, ніж декларує уряд. При цьому недовиконання бюджету-2004 відбувається за тими показниками, які були затверджені раніше. Тобто з розрахунку, що ВВП за 2004 рік складатиме 286 мільярдів гривень, а економіка зростатиме на 8 відсотків.
Але ж уряд зараз каже про зростання на 13 відсотків і стверджує, що валовий внутрішній продукт збільшиться ще на 50 мільярдів — до 332,7 мільярда гривень. За таких умов бюджет мав би тріщати від доходів, а все навпаки. З цього можна зробити єдиний висновок: уряд просто відверто бреше, коли говорить про таке зростання.
— Ви хочете сказати, що зростання ВВП саме по собі мало б призвести до зростання доходів бюджету-2004?
— Звичайно. Адже третина ВВП — це доходи держбюджету. Якби уряд оперував правдивими цифрами, доходи мали б бути на 15 мільярдів більшими. Але їх просто немає. Бюджет — це дзеркало економічного стану країни, яке показує економічну реальність. Сьогодні він свідчить, що урядові слова — це міф. Зрозуміло, економічне зростання є, але зовсім не таке велике, про яке розказує уряд, а планове — на рівні 8-9 відсотків. Це підтверджують і висновки Рахункової палати. Щоправда, інфляція буде значно вищою, ніж планували. До речі, варто звернути увагу на ще один важливий момент: сьогодні інфляція вже більша, ніж очікувалася. Навіть за твердженнями Нацбанку, вона складає 9 відсотків. Номінально інфляція також має наповнювати бюджет, але цього не відбувається. Чому?
— Якщо податки не надходять, а уряд різко збільшує соціальні виплати, то звідки беруться кошти?
— За рахунок перевиконання доходів від приватизації. Замість планових 2,5 мільярда гривень уряд продав державного майна на 11 мільярдів гривень. Але витрачати кошти від приватизації на покриття соціальних виплат неприпустимо. Зазвичай такі кошти ідуть на державні інвестиції та капітальні вкладення. Бо соціальні виплати є поточними, джерела для їх покриття мають бути постійними і регулярними, це злочинно покривати їх за рахунок разових джерел. Саме це ставить під ризик можливість нинішніх соціальних виплат у майбутньому.
— Хіба не існує закону, який би виключав можливість використовувати непостійні надходження на виплату постійних видатків?
— У новому бюджетному кодексі статті, які передбачають фінансування поточних видатків з поточних доходів, є. Як є і заборона спрямовувати разові надходження на поточні видатки. Але в старому кодексі це не регламентувалося, адже це питання розуміння економічних процесів. На жаль, у діючому уряді їх не розуміють. Перед виборами там готові на все, аби виграти, і вважають, що мета виправдовує засоби.
«Силова дія з боку держави спотворює економіку господарювання і робить її непрогнозованою»
— Ви кажете, що причиною недоотримання надходжень є непродумана податкова політика. Але я як платник, навпаки, нею задоволена — після запровадження 13-відсоткового податку для фізичних осіб більшість людей почали отримувати більше. Чому ви критикуєте уряд у цьому випадку?
— Люди справді почали отримувати більше. Але ефект податку полягає не тільки в тому, щоб його платник отримував більше, а й у тому, щоб детінізувати доходи громадян. Ініціатор цього податку, перший віце-прем'єр Микола Азаров, запевняв, що в 2004 році багато підприємців вийдуть із тіні, але цього не сталося.
— Чому, адже в Росії схема спрацювала?
— Коли в Росії ввели 13-відсотковий податок на доходи фізичних осіб, то одночасно запровадили 3-відсоткове відрахування на соціальне медичне страхування з фонду оплати праці безпосередньо робітнику. Тобто людину зацікавили показувати всю зарплату, адже інакше вона отримувала менше грошей на свій медичний соцрахунок. У нас такого немає, тому людям досі вигідно отримувати гроші «в конвертах».
— Таким чином вдалий крок «підкосила» непродумана податкова політика?
— Податкової політики як такої в державі взагалі немає. На сьогоднішній день її суть зводиться лише до фіскальних заходів, пов'язаних із вибиванням грошей силовими методами. Але вже й вони не допомагають.
Податки завжди треба запроваджувати в комплексі. Натомість Азаров робить абсолютно непродумані речі. Наприклад, ввівши 13-відсотковий податок з доходів громадян, він одночасно запровадив податок на депозит. Невеличкий. Але сам факт його введення відштовхнув людей від банківської системи. Тобто гроші знову залишилися в скляних банках. При нинішній нестабільності тінь, навпаки, збільшується.
— Ви раніше заявляли, що зараз є випадки, коли податки збирають наперед. Як це можливо?
— Скажімо, вам потрібно повернути податок на додану вартість внаслідок вашої експортної операції. Вам кажуть: «Ми не будемо повертати ПДВ, бо в бюджеті немає грошей, але в наступному періоді ви не сплатите на відповідну суму ПДВ у бюджет». Наскільки мені відомо, це досить розповсюджене явище, яке загрожує дисбалансом в економічній системі.
Це — ненормальна, силова дія з боку держави, яка спотворює економіку суб'єктів господарювання і робить її непрогнозованою. Бо платник податків залежить не від об'єктивних економічних факторів, а від суб'єктивних рішень представників влади, які будуть у майбутньому. Він, наприклад, спрогнозував і спланував свій бюджет відповідно до закону, а реально змушений виконувати ту чи іншу вказівку від органів влади, яка не завжди відповідає законам. Ви потрапляєте в якийсь ірреальний економічний світ, де ніхто не знає, що завтра спаде на думку чиновнику і яку нову вказівку дадуть. Саме це зараз відбувається в економіці.
— Чим загрожує недонадходження податків і невиконання бюджету? Адже поточні платежі уряд фінансує непогано...
— Ви знаєте, що, наприклад, видатки на охорону здоров'я профінансовані на 58 відсотків від плану, на Міністерство освіти та науки — на 63 відсотки, Мінагрополітики — на 48? Цікаві й такі цифри: на гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах виділили 48 відсотків від запланованих коштів — замість 157 мільйонів гривень області отримали 75 млн., а заходи з підвищення безпеки видобутку вугілля взагалі поки що не фінансували, хоча в бюджеті передбачено 130 мільйонів гривень.
До речі, вадою цьогорічного бюджету є й те, що більшість виплат, за планом, припадають на четвертий квартал. Можна прогнозувати, що до кінця року «зекономлять» на техногенних видатках, може бути не профінансованою й частина соціальних виплат тощо.
— Які є засоби, щоб наповнити бюджет чи принаймні зупинити його недовиконання?
— Це важко буде зробити зараз — до кінця року залишилося дуже мало часу. Думаю, все відбудеться традиційно: значну частину видатків перенесуть на четвертий квартал, а потім їх просто не виконають. Тобто в бюджеті цифра буде записана, а гроші не дадуть. Отже, цьогорічні проблеми можуть позначитися на бюджеті 2005 року, бо частину майбутніх видатків доведеться спрямовувати на погашення «гарячої» кредиторської заборгованості за 2004 рік.
«Коли в уряді вживають слово «спекулянти», це свідчить про те, що люди абсолютно не володіють механізмами ринкової економіки»
— Як економіст ви погоджуєтеся з думкою, що уряд сам спровокував зростання цін?
— На зростання цін на пально-мастильні матеріали головним чином впливає світове зростання цін на нафту. А інфляційні процеси певною мірою були спровоковані урядом, який викинув дуже багато готівки, що «тисне» на ринок. Зокрема, внаслідок того, що Кабмін різко підняв мінімальні стандарти. Інша причина — пенсійні доплати. Більшість пенсіонерів витрачають гроші на придбання харчів і плату за комунальні послуги, тому ринок не міг не зреагувати.
Бо, наприклад, уявімо, що я — продавець м'яса. Зрозуміло, що я зацікавлений продати його дорожче. Коли я чую, що Віктор Янукович підняв пенсії, то розумію, що він підняв їх найменш забезпеченим категоріям, які раніше не купували в мене м'ясо. Тобто, я знаю, що попит на моє м'ясо відразу зросте, а значить, я можу підняти ціну. Я ще не знаю, чи купить бабуся в мене м'ясо за новою ціною, але я вже її підняв і чекаю на покупців. Подобається це комусь чи ні, але так починає працювати елементарний закон попиту і пропозиції. Тому ні в якому разі не можна «викидати» готівкові гроші імпульсивно, великими партіями.
— Якщо так, то уряд правий. Виходить, що ціни справді підняли спекулянти?
— Коли в уряді вживають такі слова, як «спекулянти», це говорить про те, що люди абсолютно економічно безграмотні й не володіють механізмами ринкової економіки. В ринковій економіці поняття «спекулянт» сприймають інакше, ніж його вживали в СРСР чи вживають в уряді Януковича. У ринковій економіці так звані «спекулянти» — це люди, які, володіючи великим капіталом, вкладають гроші в нові, фінансово ризиковані проекти. Вони ризикують більше, ніж інші бізнесмени, але у випадку вдалої оборудки більше отримують і при цьому показують ринку напрям подальшого розвитку.
Водночас фахівці Януковича вживають слово «спекулянт» у колишньому радянському розумінні, називаючи так перекупників, сотні тисяч продавців, які купують товар за нижчою ціною, а продають за вищою. Критикувати їх — дурниця. У всьому світі діє чіткий розподіл праці: фермер вирощує, продавець торгує. А ціни визначаються ринком.
— Сергій Тигіпко, якого також вважають кваліфікованим економістом, каже, що уряд виплатив гроші планово, але вирішив не щомісяця додавати людям по 5 гривень, а накопичити ці кошти, щоб підняти зарплати та пенсії раз і вагомо...
— Люди набагато краще відчули б на собі турботу уряду, якби підвищення відбувалося плавно і без цінових стрибків. Водночас тому ж Тигіпку, я не кажу вже про Януковича, потрібно зрозуміти просту річ: ще ніхто ніде у світі не зробив людину заможною «короткими» грошима. Тобто грошима, які ви отримали й пішли потратили. Навіть якщо ви дасте у 10 разів більші зарплати, люди не стануть заможнішими. Тільки доступ до «довгих» грошей — тобто до дешевих довгострокових кредитів, гарантованих страхових виплат, до активів ліквідних підприємств — робить людину платоспроможною і заможною.
— Я точно знаю, що моя тітка буде більше рада з високої пенсії, бо кредити, навіть безвідсоткові й на 30 років, її дуже лякають. Не кажучи вже про накопичення, у які вона, втративши заощадження на книжці в Держбанку СРСР, взагалі не вірить...
— Бачите, навіть у Радянському Союзі з його спотвореною економікою люди купували собі речі в кредит — телевізори, пральні машини, меблі. Тобто навіть в СРСР діяла система накопичення! Завдання держави якраз і полягає в тому, щоб повернути громадянам довіру до банківської системи, до кредитів і заощаджень. Адже, тримаючи заощадження на банківському рахунку, людина «зв'язує» гроші. Вони обертаються у безготівковому варіанті, а не тиснуть на бюджет, на м'ясо, на ціни. Це — цивілізована система, яка діє в усьому світі.
— Тобто більшість проблем виникли через те, що підвищені пенсії і зарплати виявилися неплановими і неочікуваними?
— Вони були непланові, їх ніхто не передбачав і не враховував викид такої кількості готівки з точки зору інфляційних процесів. Внаслідок непродуманих дій виникла зовсім інша макроекономіка, коли ні уряд, ні суспільство не знають, в якій ситуації вони реально знаходяться. З такою країною перестають працювати інвестори. Про це свідчить і підвищений попит на нерухомість, і бажання купити землю за безцінь у Кончі-Заспі. Треба ж якось зберегти, легалізувати крадений капітал!
— Прості люди вкладають свої гроші в інший спосіб. Наприклад, біля мене у трьох навколишніх гастрономах за два тижні перед виборами зникли сірники. Якщо у цьому винні не спекулянти, то що стоїть за підвищеним попитом?
— Коли бабусі скуповують сірники, цигарки й інший ходовий акцизний товар, то це сигнали того, що країна перебуває у дуже збудженому стані.
— Якщо раніше всіх влаштовувала реклама «Зберігайте гроші у ощадкасі», то що б ви порадили зробити зараз, як їх краще зберегти на «після виборів»?
— Зараз таку пораду дати важко. Ті, в кого є більш-менш великі кошти, вивозять їх за кордон. В Україні, як я вже казав, їх вкладають у нерухомість. На жаль, розвиненого ринку цінних паперів у нас не існує. Тому пенсіонерам, справді, найкраще складати гроші в банку, але в скляну. І в твердій валюті.
Дарина ГЕТЬМАН
“Україна молода”, 11.11.2004 р., http://www.umoloda.kiev.ua/number/305/159/11034/
|