Коментуючи положення пенсійної реформиї, спеціаліст районного управління Пенсійного Фонду України, голова Кобеляцької міської організації Української Народної Партії Ігор ПЕЛЮХНЯ відзначив не лише недосконалість Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а й дискримінаційний характер Постанови Кабінету Міністрів №1783 від 20 листопада 2003 року.
У ст.2 Постанови записано: "Погодитися з пропозицією Державного комітету статистики та Пенсійного фонду (ПФ) щодо застосування під час перерахунку пенсій відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати за 2002 рік на рівні 306,45 гривні". Навіть далекі від математики пенсіонери шляхом нескладних арифметичних операцій здатні підрахувати, що середньомісячна заробітна плата становить насправді не 306 грн. 45 коп., а 375 грн. 98 коп. Різниця досить суттєва – майже 70 грн., або 19%.
У Кобеляцькому районі, говорить І. ПЕЛЮХНЯ, близько 19 тис. пенсіонерів – третина всього населення району. Потреба в коштах на виплату пенсій зросла на 8,7%. Тобто, підвищення відбулося, але, з огляду на вище сказане, а також беручи до уваги ріст цін на продукти харчування та комунальні послуги, матеріальне становище пенсіонерів не поліпшилося.
Ігор ПЕЛЮХНЯ вказує й на ряд суперечностей українського пенсійного законодавства. Так, з 1 січня ц.р. в нашій державі діє багаторівнева система пенсійного забезпечення: реформована солідарна система, обов'язкова накопичувальна та добровільна накопичувальна. Солідарна, що на сьогодні є основною, полягає в солідарності поколінь, тобто нинішніх пенсіонерів забезпечує пенсією наступне покоління – роботодавці та працівники, які сплачують внески до Державного пенсійного фонду. За такого принципу чисельність працездатного (і працюючого) населення повинна значно переважати кількість пенсіонерів.
Реально ж у Кобеляцькому районі більшість тих, хто працює і сплачує внески до ПФ, зайняті у приватному секторі. Тобто є фізичними або юридичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, чи такими, що працюють у них за договорами цивільно-правового характеру. Це переважно платники, які використовують спрощену систему оподаткування, яка запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу від 28.06.99 №746), виданого відповідно до Перехідних положень Конституції. Цим Указом передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У той же час, починаючи з 1 січня 2004 року, всі роботодавці повинні сплачувати внески на пенсійне страхування за найманих працівників на загальних підставах.
— Отже, з 1 січня 2004 року, до внесення відповідних змін до законодавства України, суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податки) сплачують внески до ПФ України згідно з нормами законодавчих та нормативно-правових актів, якими запроваджені зазначені режими оподаткування, а саме Указу Президента №727 та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян". Тобто – ПЛАТЯТЬ ДВІЧІ! — говорить І.ПЕЛЮХНЯ. — Така невідповідність законодавчих актів уже має свої наслідки. Знаю, що підприємці обурені через такі ось експерименти над людьми і заявляють про скорочення штату робітників, а деякі навіть відмовляються сплачувати будь-які внески до ПФ, мовляв, не знають, чи... доживуть до пенсійного віку. І все це призведе до зменшення надходжень до ПФ, до збільшення числа безробітних.
Ігор ПЕЛЮХНЯ ставить ряд логічних і болючих для кожного запитань: яку пенсію зможуть заробити собі люди, які в результаті такої пенсійної реформи залишаться без роботи? Які внески і з чого вони зможуть сплатити? На яку пенсію їм розраховувати? Що буде з солідарною пенсійною системою? І чи не виникне в результаті зменшення надходжень до ПФ заборгованість з виплати пенсій нинішнім пенсіонерам?
|