|
Радіо “Панорама”, 3 червня 2004.
БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ
Чи пам’ятаєте своє дитяче назвисько?
Ні.
Скільки коштує буханець білого хліба?
- Орієнтуюся.
Яке місце в Україні найулюбленіше?
- Київ.
Який колір Вам до вподоби?
- Колір травневої зелені.
Який міцний напій любите?
- Українську горілку.
В чому біда і щастя українців?
- Щастя в тому, що вони живуть в Україні і є українцями. А біда в тому, що хотілося б жити краще.
Кого з політиків Ви можете назвати другом?
- Багатьох з моїх колег.
Яка Ваша неполітична мрія?
–Щоб все було гаразд у моїх дітей.
Яку музику слухаєте?
- Дуже різну. В залежності від настрою.
Який танець вмієте танцювати?
- На моє переконання, жодного.
Чи давали Вам хабарі?
- Не можу сказати так, не можу сказати ні. Тому що були різні пропозиції. Особливо під час викладацької роботи.
Хто такі олігархи?
- Українських олігархів швидше за все не існує, хоча олігархами можна вважати людей, які мають достатні можливості для прийняття будь-яких рішень.
Чи правда, що в парламенті ходять люди з валізами грошей і купують голоси депутатів?
- Я їх не бачив, але думаю, що це існує.
Від чого найбільше втомлюєтесь?
- Від непродуктивної роботи в парламенті.
Що людині потрібно для щастя?
- Гармонія з самим собою.
«ПАНОРАМА”: Ви мріяли про владу змалечку?
- Найцікавіше, що ніколи не мріяв про владу, але так виходить, що в житті вона мене не обминала.
«ПАНОРАМА”: А якою була Ваша найзаповітніша дитяча мрія?
– Я народився тоді, коли діти мріяли бути космонавтами - всі хотіли бути Гагаріними. Кожен політ космонавтів перетворювався на подію, яка емоційно подразнювала все суспільство. Потім були мрії бути льотчиками, а згодом - міжнародними політичними оглядачами. Але вже десь наприкінці школи я отримав заборону на все, що було пов’язане з авіацією.
«ПАНОРАМА”: Через здоров’я?
- Через зір. І саме тому змінились деякі пріоритети, але, крім того, до того часу змінився і світоглядний пріоритет.
«ПАНОРАМА”: І Ви перестали відчувати себе “як всі”?
– Ні, я завжди відчував себе як всі. Я завжди намагався знайти спільну мову зі студентами, з моїми виборцями і ніколи не вирізняв себе з громадян.
«ПАНОРАМА”: Як вдалося сільському хлопцю вступити до Київського університету та ще й на економічний факультет?
– Із села Скородистик, де я народився і прожив 5 років, разом з батьками я приїхав до районного містечка Золотоноша. Закінчив школу із золотою медаллю, і єдиною проблемою було те, що перший іспит я склав не на «5”, хоча це була моя улюблена математика. Але навіть сьогодні я можу сформулювати завдання, яке не зміг розв’язати тоді.
«ПАНОРАМА”: Що ж сталось?
– Стрес, тому що я вважав, що до чого до чого, а от до математичного екзамену я був готовий на всі 100%.
«ПАНОРАМА”: Чи не виникала зневіра у власні сили?
- Під час навчання в університеті, особливо на другому курсі, у мене з’явились відчуття, що, можливо, до філософського факультету мене більше тягнуло. Особливо, коли я ознайомився з творами екзистенціалістів. Крім того, у нас був надзвичайно талановитий педагог Анатолій Тарасович Неліп, професор, доктор наук. Його зовнішність говорила про те, що саме такими і мають бути філософи. Не зовсім добрі стосунки у мене складалися з іншими предметами, з історією Комуністичної партії зокрема.
«ПАНОРАМА”: Ви нічого не розуміли?
- Ні, я розумів. Але розумів, що історія партії - це історія амбіцій, згрупованих в різні табори і боротьба між ними.
«ПАНОРАМА”: Це стосується лише історії КПРС чи будь-яка партія будується на таки засадах?
- Досвід показав, що це є загальні тенденції. Це відбувається практично в усіх суспільствах. І це є елемент побудови влади.
«ПАНОРАМА”: І тим не менш – Ви пішли у владу...
- В 1994 році я балотувався від Народного Руху України і був обраний в центральному українському російськомовному місті. До Верховної Ради мене підштовхували мої економічні погляди, які формувалися в університеті ще в студентські часи. Це погляди, де домінують госпрозрахунок, економічна самостійність підприємств - те, що складає основу ринкової економіки, а не планово централізованої.
«ПАНОРАМА”: Ви не могли терпіти того, що нічого не відбувається?
– Річ не в тім, чи міг я терпіти, чи ні. Річ в тім, що люди, які зі мною працювали, які бачили мою роботу зі студентами, які чули мої лекції і розуміли, що без змін в суспільстві нічого не відбуватиметься на краще, - вони розуміли, що ліпше, аби ця аргументація звучала не в студентській аудиторії, а, можливо, у Верховні Раді.
Про Валерія Альошина - Борис Дратвер, професор кафедри прикладної математики Кіровоградського педагогічного університету:
Ну, звісно, ми працювали разом. Це було, мабуть, у 1978 році. Я завідував кафедрою вечірнього університету марксизму і ленінізму при Обкомі партії. Ви знаєте, що це таке, які там були вимоги до викладачів. Я міг запросити до себе, будь-якого викладача, кандидата наук чи професора. А це була єдина людина, яку я запросив, який не мав ніякого звання наукового і мені дозволили, коли його прослухали перший раз, взяти до себе. Він був безпартійний. Не хотів вступати. Толковий дуже хлопець був. Сім’янин хороший. Любив своїх діток. У нього не було ніякого багатства. Була оця ще студентська куртка з університету. Оцим він і подобався нам.
«ПАНОРАМА”: Ви потрапили до Університету марксизму і ленінізму, як в лігво ворога, де треба було дотримуватись певної платформи?
Тут не питання платформи і не читання лекцій про невідворотність перемоги комунізму у світовому масштабі. Це були лекції про принципи госпрозрахунку, принципи побудови фінансової політики підприємств і таке інше.
«ПАНОРАМА”: Що не суперечило нормам тієї системи?
Це не суперечило принципам економіки, яка базувалася, навіть, на принципах централізованої планової економіки.
«ПАНОРАМА”: Чи став хтось з ваших одногрупників або сокурсників також відомим діячем України?
- Так, мої колеги, з якими я працював ще в інституті. Всі вони трошки відрізняються за політичною приналежністю, хоча ми починали з однієї платформи, з однієї виборчої кампанії ще у 1989-1990-го років. Зараз у Кіровограді в Антимонопольному комітеті працює Анатолій Ревенко, в одному з комерційних інститутів Кіровограда працює Валерій Репало, з якими ми починали тоді в Кіровограді.
«ПАНОРАМА”: У Кіровограді Ви стали доцентом, захистили кандидатську дисертацію і таке враження, що в науковій роботі начебто зупинились. Що є причиною: наука зараз знецінена, чи просто не вистачає часу через необхідність писати законопроекти?
- Я б не сказав, що відбулися якісь зупинки, однак наукові звання і вчені ступені вже не так цікавили. Певна девальвація відбулася особливо на початку 90-х. Стати доктором можна було за певного бажання, я думаю, у 94-96-му роках, коли спостерігалася величезна хвиля докторських дисертацій. Буде бажання - я до цього повернуся, тим більше, що маю багато серйозних теоретичних доробок.
«ПАНОРАМА”: Чому ж Ви цього не зробили - було складно?
- Саме тому, що тоді це було зробити дуже легко.
«ПАНОРАМА”: А Ви шукаєте складні шляхи?
- Я шукаю академічні шляхи. Доктором наук бути не важливо. Важливо бути тим автором, на якого будуть посилатися і в якого будуть вчитись.
«ПАНОРАМА”: Чи можливо це у Верховній Раді? Чи пам’ятає хтось про людину, яка перебуває за лаштунками подій і просто пише законопроекти?
Дуже багато можна сказати в коментарі на цю тему. Це вже 3-я Верховна Рада. Вона відрізняється від попередніх якісно. Склад 1994 - 98-го років був більш романтичним, минулий склад парламенту вже був дещо іншим. Цей змінився суттєво. Ми отримали зовсім іншу парламентську процедуру, яка, на моє переконання, за певний час відійде у минуле. Над кожною правовою нормою, яка приймається парламентом, працювати потрібно дуже ретельно. Зараз же ми приймаємо за один день десятки законів, без детального обговорення правових норм, що містяться у цих законах. І це є великим недоліком нинішньої організації парламенту.
«ПАНОРАМА»: Можливо, вона дуже вигідна для деяких представників влади?
– Вона вигідна для різних представників лоббістських груп, тому що так легше протягнути ніким не помічену норму, яка потім зіграє на користь групи, що її відстоює. Достатньо пригадати голосування за бюджет 2004-го року, коли через блокування парламентською більшістю трибуни, це питання було поставлено на голосування зовсім без постатейногo обговорення, без детального аналізу того, яким саме чином розподілятимуться державні кошти. За цими порушеними парламентськими процедурами заховані інтереси людей, які недоотримають або зароблять собі кошти.
«ПАНОРАМА»: Але повернімоя все ж таки до Ваших амбіцій.
Мої амбіції залишаються при мені. Я йшов у парламент для того, щоб науково аргументувати рішення, що приймаються у парламенті, хоча, на жаль зараз наукові аргументації мало що важуть.
«ПАНОРАМА»: Можливо, варто в когось кинути ялинкою?! А там дивишся і на наступних виборах Вас поставлять у списку не 36-м, як за часів РУХу, і не 52-м, як в "Нашій Україні", а кудись у першу п'ятірку.
– Бути в списку чи бути в парламенті не є для мене метою. Для мене філософською задачею є те, щоб парламент і влада в Україні працювала, спираючись на наукові принципи і обгрунтування, а не на амбіції, емоції і кинуті пляшки. Кожен, виходячи з власних можливостей і інтересів, посідає те місце, яке найбільш ефективне для команди вцілому. У когось краще виходить працювати зі зверненнями до уряду, з депутатськими запитами, а хтось краще за інших може розраховувати стратегічні кампанії фракції.
«ПАНОРАМА»: Ви вважаєте, що парламентар - це професія?
- Певною мірою так.
«ПАНОРАМА»: Наскільки відсотків склад нашого парламенту професійний?
- Професійність парламенту не можна вимірювати відсотками, але вцілому його можна назвати високопрофесійним. Проблема в тому, що він зараз так розподілений, що для проявлення цього професіоналізму є серйозні перешкоди.
«ПАНОРАМА»: Але жодного факультету, який готував би парламентарів, у нас немає?
- У більшості країн світу парламентарями стають правники і економісти, які можуть налагодити ефективне і комунікативне спілкування з широкими верствами населення.
«ПАНОРАМА»: Якщо і ми підемо цим шляхом, то хтось змушений буде через непрофесійність піти з парламенту?
- Дуже багато вже говорилося про привабливість депутатської недодорканості.
«ПАНОРАМА»: А вона приваблює?
- Мене мало хвилює чи є в мене депутатська недоторканість чи немає.
«ПАНОРАМА»: Можливо, тому, що у Вас немає власного бізнесу і Вас не утискають?
– А ще, можливо, і через те, що я не відчуваю за собою гріхів. Можливо, для декого
депутатська недоторканість потрібна для збереження власного бізнесу і власного штату. Але я не переконаний, що лише це може бути мотивом для того, щоб бути народним депутатом. Я думаю, що в переспективі певні зміни відбудуться і велики бізнесові гравці безпосередньої участі в парламенті не братимуть.
Про Валерія Альошина - Валерій Асадчев, народний депутат, член фракції «Наша Україна»:
Ми однопартійці і приятелюємо. Вперше я зним познайомився в Адміністрації Московського району. Я був тоді головою адміністрації, а у нас були круглі столи чи диспути з актуальних проблем життєдіяльності України. До нас багато хто приходив: і Вітренко, і Терьохін, і тоді був Альошин. Але так ґрунтовно я познайомився після 1998 року, коли ми разом були в парламенті і він очолював Комітет з питань банківської діяльності, а я був у бюджетному комітеті. І тому дуже багато законів перегукувалося і питань, які ми разом вирішували. Краще ніж з Альошиним такі питання, мабуть, мало з ким в Україні можна вирішувати, поговорити, особливо послухати його точку зору, тому що вона завжди виважена і фахова.
«ПАНОРАМА»: Oдразу після проходження до парламенту у 1998 році Вас обрали головою Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Хто Вас запропонував і хто був зацікавлений - адже комітети ділять і це політичне питання!
Я думаю, що певною мірою це була випадковість. В політиці часто трапляються випадковості.
«ПАНОРАМА»: Вас раптово відкрили?
– Для того, щоб зрозуміти яким чином розподіляються комітети в парламенті і чому перевага віддається тим чи іншим людям, треба зрозуміти, як відбувається первісний розподіл комітетів між політичними структурами. Спочатку відбувається торгівля - "дельожка". Я пам'ятаю момент, коли В'ячеслав Чорновіл прийшов на засідання фракції і говорить, що нам запропонували такі-то комітети і треба, або погоджуватись, або вести переговори далі і продовжувати всі ці утруски-усушки.
«ПАНОРАМА»: Тобто Ви потрапили на те місце, куди й хотіли?
- Попередні 4 роки я також працював в комітеті з питань фінансів та банківської діяльності. Я знав, які питання там розглядаються, яким чином треба організовувати роботу. І, власне кажучи, коли так сталося, і фракція прийняла рішення про те, що я буду очолювати цей комітет, в мене іншого вибору не було.
СЛУХАЧ: Пане Валерію, 2-го червня Ваш соратник по «Нашій Україні» - голова комітету з питань бюджету Петро Порошенко з трибуни Верховної Ради активно критикував звіт нинішнього уряду про виконання минулорічного бюджету. А потім вніс проект постанови, яким запропонував схвалити звіт Януковича. Чи схвалює фракція «Наша Україна» виконання бюджету-2003? Якщо ні, то чи не йде Петро Порошенко проти своєї ж фракції?
– Я впевнений в тому, що Петро Олексійович Порошенко завжди займає досить чітку і професійну, і політичну позицію. І питання не в тому, що фракція підтримала виконання держбюджету. Фракція за це не голосувала таким чином, як про це слухач сказав в запитанні. Йшлося про те, що бюджетний комітет запропонував досить велику, об’ємну текстовку до рішення про схвалення виконання бюджету. І якщо вчитатись саме в цю текстову частину, там значно більше суттєвих зауважень до виконання бюджету 2003 року. І, нарешті, 2003 рік показав, що коли парламент в особі парламентського бюджетного комітету приймає рішення за параметрами бюджету професійно, прозоро і послідовно, то тоді ми виходимо на обсяги бюджету, які взагалі-то є науково обґрунтованими. Виконання бюджету показало, що саме на ті розміри, на ті орієнтири і вийшов уряд в кінці 2003 року. І зовсім інша ситуація вже з поточним бюджетом. Зовсім в іншому режимі він приймався, зовсім інші параметри там закладені, і тому зараз ми категорично наполягаємо на перегляді доходної частини державного бюджету-2004.
СЛУХАЧ: Ви є народним депутатом і публічним політиком. Чому власне Ви, знаючи про державні гроші майже все, приховування, розкрадання, які відбуваються, ніколи про це не говорите публічно?
- Існує загальна проблема, наскільки я є публічною людиною. Я б себе не відніс до публічних політиків. Але це дає свої переваги. Можливо, мені так більш комфортно, я дозволяю собі користуватись громадським транспортом в Києві без будь-яких проблем, на відміну, мабуть, від 95 % моїх колег-депутатів.
«ПАНОРАМА»: Ви цим пишаєтеся?
– Я ніколи не пишаюся цим, тому що останнім часом виникають такі виробничі потреби – швидше добратися з лівого берега на правий. І не рідко це краще зробити за допомогою метро, аніж простояти дві години на мосту Патона.
СЛУХАЧ: Говорят, что это именно Вы нашли для «Нашей Украины» 10 млрд., которые правительство спрятало. И «Наша Украина» должна быть Вам благодарна, но отблагодарит ли она Вас? То есть, какова вероятность, что при новом президенте, если это будет Ющенко, - мини- стром экономики и министром финансов будете Вы и Пынзенык, а не Порошенко и Червоненко?
– Я думаю, що це трошки некоректно поставлене запитання, тому що ніякого авторства в так званих 10-ти мільярдах немає. Це є абсолютно відкриті розрахунки, які базуються знову ж таки на програмі діяльності уряду.
«ПАНОРАМА»: Так куди поділись ті самі 10 млрд. грн. з державного бюджету, про які так наполегливо говорить «Наша Україна»?
– Не парламентський, не регламентний процес прийняття Закону про державний бюджет на 2004 рік дозволив затвердити бюджет, який не співпадає з очікуваними розмірами валового внутрішнього продукту. Тим більше, що на початку березня уряд вийшов з ініціативою, коли йшлося про затвердження програми діяльності уряду, з ініціативою змінити взагалі очікувані темпи зростання валового продукту.
«ПАНОРАМА»: Поясніть непрофесіоналу - як взагалі можна порахувати цифри в бюджеті? Розповідають про тіньові гроші, бандитські, якісь ліві-праві і т.д. Як можна на цих невідомих, не обрахованих грошах будувати якісь плани, бюджет?
-Взагалі так формується бюджетна політика. Бюджет – це план державних доходів і відповідно план того, як вони будуть розподілені.
«ПАНОРАМА»: Тобто план до реальних грошей, які існують в державі, не має ніякого відношення?
- Ми маємо факт, що план занижений. Це означає, якщо буде виконання відповідно з динамікою валового продукту, то уряд отримає можливість додатково розподілити 10 млрд. грн. поза державним бюджетом.
«ПАНОРАМА»: Спробуймо все спростити - от Ви, скажімо, працюєте на городі в тещі.Там має бути вирощено 10 буряків. А що зробив уряд?
- Давайте все-таки скажемо, що за підсумками 1-го кварталу виконання державного бюджету вже виявилося, що економічна динаміка зростання значно вища.
«ПАНОРАМА»: То буде 10 буряків?
– Не 10 буряків, а кожен буряк буде значно важчим і більшим за розміром.
«ПАНОРАМА»: Але для того, щоб посадити 5 золотих монет, перепрошую, ті самі буряки, треба обробити і підготувати грунт.
– Я б сказав, що економічний грунт в Україні не є родючим. Якщо Ви запитаєте і приведете сюди в студію кого-небудь з людей, кого можна назвати людьми економічної влади, то вони б сказали дуже цікаві речі. Вони б сказали, що наші здобутки певним чином не пов’язані з законами. Можливо, окремі норми законів ми абсолютно свідомо ігноруємо, тому що якість не лише законів, а й урядових рішень, часто така низька, що суперечить інтересам розвитку, бізнесу, розвитку економіки.
«ПАНОРАМА»: Тобто система законів не готова для того, щоб сприймати все, що ми будемо сіяти?
– На скільки це так, можна говорити хоча б за таким параметром, як обсяги іноземних інвестицій в економіку України. Вони є надзвичайно низькими.
«ПАНОРАМА»: Грунт, виходить, місцями отруєний для бурячків?
- Місцями отруєний, місцями просто напросто забруднений радіонуклідами. Місцями забруднений свавіллям податкової адміністрації, чиновниками і т.д.
«ПАНОРАМА»: А якщо ми посадимо насіння-підприємства, захищені від шкідників, від беззаконня, від свавілля, від низького рівня інвестицій?
– Взагалі, чи краще шукати захищене насіння, чи краще думати про те, як змінити грунт? Існує таке філософське питання. Але якщо говорити про насіння, звичайно, є захищені. Звичайно, є компанії, які притримуються провладної орієнтації – ось вони в тепличних умовах знаходяться. А інші – на холодному вітрі.
«ПАНОРАМА»: Отже, якщо ми моделюємо ідеальний город в нашій державі, як бути з прополкою, - що це означає на економічному рівні? Ми усуваємо конкурентів, вводимо нові технології?
- Взагалі, ринок є такою специфічною і самодостатньою системою. Ринок сам здійснює прополку і все інше. Наприклад, існує така не дуже приємна для багатьох підприємців річ, як банкрутство. Коли підприємство не демонструє ефективну роботу воно зникає з ринку. Це і є та прополка коли слабкий вибуває. Можливо, той, хто заснував це підприємство заснує інше, яке буде краще в іншій сфері.
«ПАНОРАМА»:Так можуть залишитись лише будяки, які сильніші і потужніші.
– Все-таки головне, щоб у нас були єдині, достатньо уніфіковані умови для розвитку, щоб всі мали однакові шанси. Тому що коли одні в теплиці ростуть, а інші на гарячому і пекучому сонечку або на холодному повітрі, виникає несправедливість. Інше питання, як вони скористаються цими шансами. Але, якщо одні мають податкові привілеї, можливості більш гарантованого доступу до бюджетних ресурсів чи підтримку державних чиновників, - це створює несправедливі умови для бізнесу в Україні. Це означає, що власник городу якімсь овочам надає перевагу, поливає їх і таке інше. А інші залишаються без належного догляду.
«ПАНОРАМА»: Але є ще зовнішні фактори,наприклад, погода. Чи існує метеослужба в Україні, яка може точно спрогнозувати ситуацію, щоб усі зацікавлені отримали об”єктивну інформацію?
- Звичайно, Україна не виключена зі світових проблем, тенденцій, світового розвитку. Економіка України дуже відкрита. Це означає, що ми залежні. Наше економічне зростання базується переважним чином на нашому експорті. І якщо раптом щось зміниться на зовнішніх ринках, у нас буде дещо інша ситуація. Ті досягнення, які сьогодні демонструє уряд Віктора Януковича, це не є досягненнями уряду, це досягнення світової кон’юктури, яка дала найвищі ціни на український метал, на українську хімію, і це надходження до валютних запасів Національного банку, стійкість валюти і т.д.
«ПАНОРАМА»: Але ці досягнення використовуються в політичних цілях.
- Звичайно, це завжди буде використовуватись в політичних цілях.
«ПАНОРАМА»: Незалежно від того, хто Президент і хто Прем’єр?
- Звичайно, це властивість влади приписувати собі позитив і намагатись відштовхнутись від негативу.
«ПАНОРАМА»: Можливо, на городі є шкідники?
- І шкідники будуть і будуть помилки влади, будуть невдалі рішення, але головне – це щирість і відвертість в стосунках з суспільством. Якщо влада є достатньо відкритою, визнає свої помилки і готова їх виправити і виправляє, це є нормальним. Не робить помилок той, хто нічого не робить.
«ПАНОРАМА»: Ви не думаєте, що для того, аби перейти на такі стосунки з суспільством влада – владі треба відмовитись від своєї природи?
- Коли я розмовляю з виборцями, з якими спілкуюсь достатньо регулярно під час різних поїздок, я кажу, що є дуже проста схема демократичної влади, є команда при владі і суспільство її оцінює. Поставило п’ятірку на чергових виборах - це означає обрали знову. Поставили двійку - значить обрали інших. Але у нас ситуація така, що суспільство ставить двійку, а влада залишається. В цьому ключова проблема українського городу і в цьому проблема того, що в нас клімат не змінюється, грунт залишається той самий, буряки не хочуть рости, а бур’яни сходять із задоволенням.
«ПАНОРАМА»: І борщу на всіх, щоб за смаком, не звариш.
– І з борщем теж проблеми.
«ПАНОРАМА»: Україна пишається своєю автомобільною індустрією і, наприклад, починається державна програма з підтримки нашого ЗАЗ чи DAEWOO, чи інших. Запускається механізм допомоги всім підприємствам автомобілебудівної індустрії. Це політичний крок чи економічна ситуація?
- В 1997-му році це був політичний крок, тому що тоді економіка згортала обсяги, відбувалося падіння, тому залучення будь-яких інвестицій, тим більше в достатньо технологічну галузь, якою є машинобудування, було виправдано. І те, що був прийнятий спеціалізований закон про підтримку автомобілебудування в Україні було нормальним.
«ПАНОРАМА»: Але добрив виявилося забагато і все погоріло.
- Я б не сказав, що добрив забагато чи все погоріло, можливо, не ті добрива, а, можливо, замість добрив внесли щось інше. Я дуже добре знаю проблему відомого закону, знаю, яким чином відбувалися переговори з DAEWOO та іншими потенційними інвесторами в українське машинобудування. Зараз ми можемо констатувати факт, що все-таки ті очікування, які були в 1997-му році, не справдились. Однак, для жителів Запоріжжя це відіграло важливу роль для збереження робочих місць для того, щоб підприємство АВТОЗАЗ почало працювати. I зараз вони продукують достатню кількість автомобілів на ринок, але все-таки це не є вирішення проблеми за загальним, універсальним принципом стимулювання інвестицій, як таких.
СЛУХАЧ: В свое время Вы заявили, что за определенными строчками бюджета Украины стоят клановые интересы. Какие именно строки и кланы Вы имели ввиду?
- В 1999-му році відбувалась цікава міжнародна конференція за участі уряду і Національного банку. Тоді мені довелося виголосити кілька цікавих тез, з точки зору нашого сьогоднішнього досвіду. Якраз завершилися вибори Президента, було вже практично сформовано нову перспективу на найближчі п’ять років. Я говорив про те, що для того, щоб нам ефективно вийти з системної фінансової кризи, яка тоді завершувалась, нам необхідно налагодити співпрацю парламенту і уряду, нам необхідно, щоб уряд очолив прем’єр-реформатор, необхідно, щоб урядовці були реформаторами і єдиною командою. Необхідно, щоб цей уряд продукував такі програми, які б були в інтересах людей і щоб фінансово-олігархічні групи зрозуміли, що їм треба трошки зменшити апетити і подумати про те, як живе абсолютна більшість громадян України.
«ПАНОРАМА»: А кому Ви все це говорили?
Учасникам конференції. Найцікавіше, що тоді ще невідомо було хто в Україні має стати прем’єром. Якраз, хтось із журналістів запитав, кого Ви мали на увазі? В аудиторії, навпроти мене сиділи Віктор Андрійович Ющенко і нинішній голова Національного банку – Сергій Тигіпко. Я дав дуже узагальнену відповідь на те, кого я мав на увазі.
–
«ПАНОРАМА»: Ви боялися, чи не були певні, що хтось з них має претендувати?
Я вже був переконаний в тому, хто буде прем’єр-міністом. Так і відбулося наприкінці 1999-го року. З формуванням команди були проблеми, більшість все-таки з’явилася, але коли більшість відчула погрози якимось фінансовим олігархічним інтересам, - 26 квітня 2001 року. було оголошено про відставку уряду Ющенка.
«ПАНОРАМА»: Відбудуться президентські вибори, що буде з нами?
– З нами все буде добре. Я думаю, що Україна зробить правильний вибір, що ніхто не буде перевертати горщики, і що все вийде на краще українським людям.
«ПАНОРАМА»: А що буде з Вами?
- Те, що буде зі мною, мало залежить від президентських виборів. Зі мною буде те, чого я хочу, а я хочу бути в гармонії з собою і хочу ладу своїм дітям і сім’ї.
Розмовляли Вероніка Маковій та Олег Дейнека.
|