газета «Народне слово», 15 грудня 2005 р.

Бюджетний процес вийшов на фінішну пряму, але виявляється, що чимала кількість фінансових питань держави далека від вирішення. Достеменно невідомо, чи схвалять депутати зниження у 2006 році податків або чи збільшать фінансування для місцевих бюджетів. Окрім того, парламентарі чекають на завершення переговорів з Російською Федерацією: у разі підвищення цін на газ бюджет-2006 доведеться вкотре переписувати. Про це наша розмова з заступником голови парламентського комітету з питань бюджету Валерієм Асадчевим.

– Валерію Михайловичу, 15 грудня парламент розглядатиме проект державного бюджету на 2006 рік у третьому читанні. Як ви оцінюєте якість документа та його шанси на проходження у парламенті?

– Мені здається, що нинішній проект бюджету трохи гірший від того, який Верховна Рада повернула на повторне друге читання до уряду. Кабінет Міністрів знов написав те, що не сприйме більшість депутатів: невирішеними залишилися проблеми села, до них додалися проблеми скорочення видатків на освіту та охорону здоров’я, є великий дефіцит. І хоча відрахування до місцевих бюджетів дещо збільшено, не зрозуміло, як їх розподілять.

Абсолютно несподівано обділеним виявився Київ – вперше за останні п’ять років. Мені здається, з боку уряду це дещо необґрунтований підхід до столиці. У такому вигляді бюджет навряд чи буде прийнято.

– Які розміри пенсій та соціальних виплат закладено у проекті?

– Мінімальна заробітна плата пропонується у розмірі 350 грн з 1 січня, з червня – 375 грн, з грудня – 400 грн. Пенсія – на рівні прожиткового мінімуму, але прожитковий мінімум у цьому бюджеті дуже дивно зроблений – він «потрійний», тобто також буде тричі змінюватися протягом року. З Нового року – 332 грн, далі – 350 грн і 360 грн. Залишилася допомога для новонароджених – 8 000 грн. Загалом соціальні виплати збереглися і будуть збільшені на рівень інфляції.

– Чи вдалося вирішити питання щодо пенсій чорнобильцям та дітям війни? Чи уряд і надалі наполягає, що коштів на них немає?

– Для дітей війни вирішили тільки питання щодо пільгового проїзду. А з чорнобильцями питання непросте: річ у тому, що наступного року виплати збільшуються, але вони менші від мінімальних прожиткових стандартів. Тому чорнобильці вимагають, щоб їхні пенсії затвердили на рівні мінімальних прожиткових стандартів. Для цього, за розрахунками, потрібно близько 15 млрд грн. Їх просто немає. Отже, збільшення буде, але, звичайно, не сягне рівня мінімальних стандартів.

– Як зміниться податкове навантаження на підприємства?

– Практично ніяк. Уряд намагається трошки зменшити нарахування на фонд заробітної плати, але це невелике зменшення.

– Чому ж парламентарі пропонують взагалі відмовитися від зниження нарахувань на фонд заробітної плати?

– Тому що дефіцит Пенсійного фонду величезний – понад 10 млрд грн. Який сенс його ще більше прив’язувати до бюджету?

– Проект держбюджету розраховували, виходячи з ціни на газ 2005 року. Нинішні переговори з Росією проходять так, що наступного року ціна, швидше за все, підвищиться. Це означає, що бюджет потрібно буде змінювати?

– Так. Але сьогодні ніхто не знає, якою буде ціна.

– Які наслідки матиме подорожчання газу для української промисловості?

– Як позитивні, так і негативні. Негативні – збільшення собівартості виробництва. Серед позитивних – те, що вони не будуть возити свій метал в офшорні зони, як возять тепер, і потім перепродавати за ринковими цінами. Підприємствам доведеться займатися енергозбереженням, реформуванням основних фондів – тим, чим вони повинні були займатися всі ці роки.

Тепер, коли Україні продаватимуть газ за світовими цінами, доведеться подумати, як скоротити споживання газу на виробництві. Рано чи пізно нам усе одно доведеться це пережити, «перехворіти». Тоді Україна стане справді незалежною від Росії, а інакше російський шантаж ніколи не припиниться. Тому так чи інакше потрібно вжити серйозних заходів щодо економії енергії.

– Промисловість сьогодні готова до підвищення цін на газ?

– Звичайно, ні! У тому вигляді, як це робить Росія, це відвертий шантаж. Такі питання не вирішують спонтанно, за один-два місяці. Є угода, врешті-решт.

– Який прогнозний показник інфляції містить проект держбюджету? Наскільки він реальний?

– Він визначений на рівні 9%, але я вважаю, що за такого дефіциту бюджету інфляція буде більшою – до 15%. Серед причин зростання інфляції – прогнозований викид в економіку нічим не забезпечених грошей через їх дефіцит та приходом на ринок тіньо­вих грошей під час виборчої кампанії. Думаю, що ці чинники можуть спрацювати.

Мені здається, що в будь-якому разі після виборів бюджет-2006 переглянуть. Це може якось стримати інфляційні процеси. Але згідно з тим документом, який пропонують нині на ухвалення парламенту, інфляція буде великою.

– За умов, що склалися в економіці нині, чи можливо заплановане зростання ВВП на 7% у наступному році?

– Таке зростання дуже проблематичне, тим більше, що платіжний баланс планується на рівні лише $166 млн – це з майже $4 млрд, які планували минулого року. Ми фактично ліквідуємо власну економіку. За рахунок чого зростатиме внутрішній валовий продукт, якщо ми його заміщуємо імпортом? Потрібна радикальна зміна економічних пріоритетів. Якщо ми не почнемо відроджувати внутрішній ринок, невідомо, за рахунок чого ростиме внутрішній валовий продукт у майбутньому.

– Ви говорили про проблеми з київським бюджетом. Чому наступного року столиця отримає менше коштів?

– Щороку дотація місту Києву на виконання столичних функцій збільшувалася – хоча б на рівень інфляції. Але в проекті бюджету на 2006 рік її запланували на рівні 2005 року – 1,4 млрд грн. Це спричинить певні проблеми у київському бюджеті, хоча в ньому і без цього не все гаразд – є дуже багато тіньових, неефективних видатків. На жаль, київська влада абсолютно не займається прозорим залученням інвестиційних коштів від продажу землі та нерухомості – це робиться в тіні. Отже, є дуже багато проблем – як у відносинах держави та Києва, так і з боку самої київської влади.

Розмовляла

Тетяна ЦИБА