За роки незалежності Україна з вісімки найпотужніших країн світу, де вона мала б бути за оцінками ООН, опустилася на майже 100-те місце у світі.

Постійні заклики до зміни конституційного ладу, зменшення реальних доходів громадян, середня пенсія у розмірі 57 гривень при вартості мінімального споживчого кошика 250 гривень, занепад економіки, фінансування армії на 50% від мінімальної потреби, відсутність ефективної системи управління, масові порушення прав людини з боку влади, криза у політичній, соціальній та інших сферах, - все це створило загрозу національним інтересам України.

Громадянське суспільство в Україні - слабке і деформоване, 40% громадян прагне повернення до минулого. Вони не можуть відійти від комуністичної ідеології, яка надавала пріоритет праву держави перед правами суспільства і людини. За 70 років радянської влади суспільство з господаря перетворилося на слугу держави і стало матеріалом для досягнення нею своїх нереальних цілей, втратило елементарні навички самозабезпечення та самовідтворення. Патерналістські ідеї, які вправно були прищеплені радянським людям офіційною пропагандою, з власників - господарів своєї долі зробили поденників, які в усьому покладаються на милість держави. Адже волелюбність, демократія, ініціатива, власність, особистість завжди були тільки гаслами, а не нормою життя радянського суспільства.

Не стали вони нормою життя і з набуттям Україною незалежності. До влади прийшли корумповано-мафіозні клани, і масові порушення прав людини тривають. Представники владних угруповань замість організації життя на нових принципах вільного підприємництва та захисту прав людини скористалися загальною розгубленістю і почали використовувати владу та владні повноваження не на користь більшості, а у своїх приватних чи корпоративних інтересах.

Історичний досвід свідчить, що там, де порушується основоположний принцип відносин суспільства і держави, як “господаря” і “слуги”, там закінчується громадянське суспільство і починається тоталітарна держава. Коротка практика функціонування України, як незалежної держави, красномовно про це свідчить.

Приблизно 20% людей в Україні розуміє, що слабке і розпорошене суспільство не змогло дати відсіч зазіханням на свої права та інтереси з боку номенклатурної верхівки державної влади, і знову потрапило під її тотальний контроль.

Ми розуміємо, що тільки народ є носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні, що громадянське суспільство є вищим надбанням людської цивілізації у справі самоорганізації суспільного життя на засадах самоврядування. Тепер потрібіні рішучі кроки по облаштуванню суспільством власної долі. Мова йде про зменшення повноважень держави і про введення неухильного контролю суспільства над державою. Яскравим прикладом цьому є формування громадянського суспільства в Чілі. Зауважу, що громадяни зуміли стати до самоорганізації за умов жорсткого режиму генерала Аугусто Піночета.

Натомість в Україні за роки її незалежності ні Президент з виконавчою владою, ні Верховна Рада, ні судова гілка влади не змогли забезпечити дотримання прав громадян, незважаючи навіть на ст.3 Конституції, де сказано: “Людина, її життя, здоров`я, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.”

Практично ж в Україні людина є об`єктом свавілля з боку державного бюрократичного апарату. Щоправда, викликами цьому свавіллю є непоодинокі акції протесту проти невиплачених пенсій, зарплат, аж до самоспалення людей. Звичайно, це - крайнощі, але суспільство сьогодні повинно рішуче стати на захист своїх прав і свобод, покладаючись в першу чергу на себе.

Послуговуючись цією метою, ми виходимо з того, що лише громадянське суспільство зможе забезпечити людям вільне, заможне, щасливе життя, оскільки саме в цьому середовищі максимально реалізуються всі потенції будь-якого громадянина, відбувається процес не тільки самовідтворення живої тканини людської спільноти, відродження гідності і свідомості, а ще й твориться її історія.

Громадянське суспільство - це самодостатнє суспільство, воно живиться за рахунок власних потенцій і не потребує зовнішніх втручань. Бажане тільки сприяння його розвиткові з боку держави. Засадами, на яких базується та функціонує громадянське суспільство, є: суворе дотримання прав та свобод людини та громадянина, приватна власність, вільне підприємництво, ідеологічний, економічний та релігійний плюралізм, підпорядковане становище держави щодо суспільства.

Держава - це інструмент поліпшення життя народу, вона ніколи не повинна бути вище суспільства. Якщо держава - понад усе, то це - тоталітарна система. Нам же потрібна Українська держава, де людина - понад усе, або, іншими словами, суверенна, соборна, демократична, соціально-правова держава. Прикладом такої держави можуть слугувати Сполучені Штати Америки, які стали такими під проводом Франкліна Рузвельта. Для України, як суверенної, демократичної, соборної держави, є й інші яскраві приклади для розбудови громадянського суспільства. Це - розвинуті країни Європи - Німеччина, Франція, Великобританія, Швеція, Швейцарія тощо. У цих країнах протягом десятиліть створювалися демократичні інституції, які дали їм можливість вийти на головний показник - захист прав людини, забезпечення їм гідного життя. Громадянське суспільство у розвинутих країнах зміцнювалося разом із піднесенням економіки, утвердженням принципів верховенства права та презумпції невинності, запровадженням цивільного контролю за збройними силами, підйомом соціальних стандартів, захистом прав людини і громадянина в усіх сферах суспільного життя.

Громадянське суспільство, як система, вже існує в Україні, але занепад у політичній, економічній, соціальній, військовій, інформаційній тощо сферах створив умови для деформації українського громадянського суспільства. У даний час воно ще не позбулися наслідків тоталітаризму з його диктатурою пролетаріату. В результаті демократія та захист прав людини в Україні залишаються здебільшого на папері. Громадянське суспільство в Україні потребує наявності впливової, відповідальної громадської сили, яка б була здатна розробити і втілити в життя в Україні ідеологію громадянського суспільства, яка довела свою спроможність у більшості країн світу, створивши в Україні потужне демократичне суспільство, гідне європейської країни.

Шлях для цього - єдиний. Через єдність та порозуміння громадських організацій, політичних партій, конфесій, профспілок, ветеранів, молоді, робітників, селян, інтелігенції, військовослужбовців, представників всіх верств населення. Необхідно поєднати знання, досвід та дії всього українського народу, всіма законними засобами не тільки впливати, але й змінювати стан справ у державі.

Всеукраїнське об`єднання “Громадянське суспільство” звертається до співвітчизників із закликом на основі Конституції України, Концепції національної безпеки України, законів України, через мир та злагоду у суспільстві будувати правову, демократичну, соборну Українську державу, державу для народу.

Всеукраїнське об`єднання “Конгрес Громадянського суспільства України” вимагає, щоб людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнавалися в Україні найвищою соціальною цінністю не тільки на папері, але й фактично.

Об`єднання “Конгрес Громадянського суспільства України” вважає, що в основу захисту національних інтересів держави має бути покладена Концепція (Основи державної політики) національної безпеки України.

Об`єднання “Конгрес Громадянського суспільства України” не є надбудовою для керівництва. Об`єднання має щомісячно збирати інформацію про грубі порушення прав людини, про загрози національній безпеці України, аналізувати ситуацію, звертатися до інститутів громадянського суспільства, керівництва держави із конкретними пропозиціями.

Наша мета - прискорити процес становлення громадянського суспільства в Україні на базі пріоритетів, визначених Конституцією України, а саме:

· - українська національна символіка - Герб, Прапор та Гімн;

· - українська мова, історія, культура, віра;

· - патріотизм, професіоналізм, порядність;

· - моральність, самоорганізація та самоврядування;

· - професійна українська армія із сучасним озброєнням;

· - інтегрування України до європейських та світових структур і, водночас, рівноправне партнерство з Росією;

· - ми - українці, Україна - наша держава.

І останнє. Щоб запобігти подальшому погіршенню ситуації, унеможливити остаточне поневолення суспільства і відкидання внаслідок цього України на десятки років назад, КГСУ пропонує:

1. Створити у кожній адміністративно-територіальній одиниці України осередки КГСУ, до яких увійдуть активні мешканці відповідної території для збору, аналізу, оцінки, відображення усієї інформації та дій щодо порушень з боку державних органів прав та свобод людини, зазіхань на її життя, здоров`я, честь та гідність, недоторканість і безпеку, а також про загрози національним інтересам України.

2. Виходити на засоби масової інформації, розглядаючи їх як одного із захисників прав і свобод громадян і суспільства перед державою. Всі факти порушень ст.3 Конституції України необхідно висвітлювати у ЗМІ. Ми повинні зрозуміти, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

3. Щомісячно вся оброблена інформація щодо порушень владними структурами (всіх гілок влади) зазначених прав і свобод оформляється у щомісячному “Бюлетені КГСУ”, який має виходити значним накладом.

4. Взаємодіяти із усіма владними структурами, політичними партіями, громадськими організаціями, релігійними конфесіями, профспілками, установами відповідного регіону, направляти до них “Бюлетень КГСУ”, при необхідності звертатися з вимогами негайно усувати порушення ст.3 Конституції, а найбільш резонансні справи - направляти до обласного та республіканського КГСУ для прийняття рішень відповідного рівня та визначення наступних кроків.

5. Ініціювати внесення відповідних змін до законодавства, організувати систему звітування керівних посадових осіб усіх гілок влади відповідного рівня перед своїми виборцями за хід виконання їхніх передвиборчих програм.

Борис КОЖИН, народний депутат України, Голова Спілки офіцерів України, перший заступник голови Конгресу громадянського суспільства України, віце-адмірал.

2000 р.